Гірка печаль,
Мій смутку-жаль,
Душі не край
Моєї вкрай!
Із неї ти
Мерщій лети!
Хай більш вона
Тебе не зна!
Забуде хай
Тебе! Прощай!
Прощай навік!
Аби повік
І навіть тінь
Твоїх мигтінь
У ній не йшла.
Нехай дотла
Згориш ти вмить,
Щоб більш не жить.
Хай вітровій
Враз попіл твій
Розвіє, щоб
І навіть спроб
Не мала ти,
Аби прийти
Ізнов в життя
Й людські чуття
Бить, мов кришталь.
Моя печаль,
Тобі вік сам
Цього не дам.
Євген Ковальчук, 12. 11. 2019