|
***
(Поема про невидиму таємницю суті життя та народження Пророка на Україні у Вік Квантового Переходу...)
***
Нічний мисливець,
Що живе у катакомбах —
Це я..,
Бо моя така доля
І призначення,
Щоби ніхто
Ніколи не знайшов
Дорогу
До тих Реліквій,
Які охороняю я
У непохитній таємниці
Свого життя,
А потім хтось,
Знову,
Вибраний буде
З катедри Ордену,
Як посвячений у нескінчене,
Яким живе,
У таємниці всього --
Правда світу,
Бо так в часі іде —
Охорона Яблука Життя
І Книги Смерті
Всесвіту,
Яку залишили для наступників,
Як пришельці Неба —
Синів світла та відродження,
Ті,
Хто породив це життя на планеті,
Бо в суті їх —
КОД,
Яким створений видимий Всесвіт,
Як відображення
Істини розуміння,
Яким правимо ми —
Невидимі Спостерігачі *
Всесвітньої рівноваги,
На всій цій Землі
І у всьому безкрайньому Всесвіті —
Від самого Вседержителя Бога...
***
Я дихаю стінами катакомбів
Парижу,
Я течу краплями дощу,
Я стелюся туманом страху
В темноті катакомб,
Щоби відбити напад тьми,
Якщо її слуги,
Чи сини
Крадуться в темені ходу,
Де я чую їх подих,
Як безмовне биття сердець
Страху
І бажання мене знайти,
Щоби вбити
Та вкрасти і використати —
В меркантильних і недобрих
Цілях своєї влади,
Реліквії Коду Життя..,
Але..,
Всі вони мертві
В тому,
Що шукали,
Бо я невмирущий на службі —
У цих катакомбах Парижу,
Де сотворений страхом
Жити —
Для всіх,
В ім'я захисту древнього Ордену,
Яким древні Волхви були,
Як слуги Всевишнього
І діти його —
Наяву...
***
Сеною пливе ніч,
А небом —
Сон,
Яким люди бачать своє
Життя,
Де в клопотах насичення
Мордують тіла
В гніті та залежності
Привички
І стаху смерті,
Бо так заложено
В їх свідомість
Від народження
І до кончини їх,
Як програму невільників,
Але...
Бродяги Духу,
Чи філософи —
Чумаками
Ще мають переваги
І знамення,
Бо народжені вільними
Вкусити авантюри
Пригод,
Якими живуть в катакомбах
Душ та життя
І прогресу знання,
Де править Смерть,
Як пересторога дозволу
І... шанс Волі,
Яким недосвічені нехтують
В поклику голосу розуміння,..
Аби забутися в наркотичному
І алкогольному сні,
Як втечі в темінь,
Де мертвим світом бачать
Дно всіх катакомбів,
Які є в тайні —
Живі,
Але небезпечні для смертних
В собі,
Бо ще є серед них,
Вже від самого свого
Народження —
Вибрані...
***
Він йшов і кликав —
Чув його я зов,
Бо в ньому був я сам,
Як ще в науці недосвідчений
І починаючий монах,
Що в миру жив,
Як відставний резервний
Воїн
І... вже до цього звик,..
Якому вже призначено
У тайні,
Його незнану Долю-Дайву,
Що привела його сюди
У це випробування,
Чи поклик..,
Але побачимо, —
Як й що покаже Жезл,
Що вибраних рахує в собі,
А чи читає їх Призначень шлях,
Яким навік, отут вже,
Залишиться
Він бути
Мені помічником
І в стать майбутню —
Охоронцем таємниці,
Якою володіють,
Від народження,
В невігластві,
Лиш вибрані,
Що знанням
Фактум *
Їх дає
У зміст Призначення,..
Навік —
Без повороту
І оскаржень долі,
Посвячення пройде
Він тут зі мною,
Як новий —
У цього віку
Деміурга,
Спостерігач і охоронець...
***
Тепер я — тут
І... тінь, у Засвіті,
Стоїть на перешкоді
Розуміння,
Яким почув я клич —
"Прийди !"
І вже у вогкості та тісноті
Цих катакомб
Тремтіння
Охопила мить тіла,
Що мертвим стало
І стоїть
У послуху —
Десь мають буть 12-ть,
Яким служу,
Незнано я,
Давно..,
Але :
"Чому ?" —
Я не питаю
І не задаюсь у тему,
Бо знаю лиш одно —
Так треба і...
Воно,..
Оце "воно" позвало-взяло
Й привело
У темінь,
Що прорізалося світлом
І...
Засліпило,
Мертвим вбило
Та звело в могилу,
Щоб ожило
Призначенням —
Воскресло
Тою можливістю,
Що скрилось,
Сховалось в мені,
Якби пропало..,
Та привело
Мене у Братство,
Що в мені жило
І мною народилось —
Колись давно,
Як світло Правди..,
Чим засіяло в серці і...
Новим побачив я себе —
Таким, як я хотів би бути,
Бо поруч інший в сумі ще стояв,
Який,.. як батько був,
Бо мене звав,
Щоб передати Силу,
Що тримав
Для мене,
А потім...
Почув я сурми голос
В голові
І тихий шепіт,
Що сказав,
Як шелест вітру —
"Звершилось в тайні !
Передав бразди правління
Я тобі —
Живи Законом Захисту
І... прав !.."
***
Вже 8-сім років
Ніч у ніч
Спускаюсь тихо в катакомби
І без свіч,
Бо в темноті я знаю слід
І чую запах ворогів,
Щоби поспів
Мій гострий меч,
Де кров їх,
Жертвою,
Велів
Мені Владика доливати
До вінця —
У Чашу Покаяння
У стола,
Аби не щезла міць моя
І гостротою нюх та зір
Служили силою,
Повір,..
Не йди в Парижські
Катакомби
І не шукай собі біди,
Бо там я є
І... є сліди,
Які обірвуться,
Коли
Ми перетнемося у часі,
Щоби
Ніхто не зміг знайти
Святого того,
Що не моє,
А тільки Ордену належить,
Як Світла дар,..
Як Смерть твоя,..
Як вічна нежить...
***
У схемах,
Мереживом,
Бачу Лютецію *,
Що на де-кілька
Поверхів вниз —
Під землею,
В живую,
А ще просвітилося
Темним закрите,
Яким я ціную життя,
Бо в ньому спецслужби
Тримають спожите —
Архівом і булим
Ім'я,
Де я не піду,
Але у своїм —
І їх не пущу,
До своїх кордонів,
Як суть...
І всі вони знають
Та цінять мене,
Бо в цім допустиме —
Не муть
І... це розуміють ще різнії
Групи,
Яким в лабіринті лафа,
Які неформали,
Бо можуть сховатись
І жити привільно
У правилах своїх,..
Пока..,
Але я все чую
І знаю я всіх —
Обличчя,
Привички,
Енергію дум,
Сміх,
Сум,
Гріхи,
Жалі..,
Бо я всіх їх бачу,
Але..,
Вони мене —
Ні !
Лиш знають,
Що —
Монстр я є в плоті,
Який їх пасе
І дарує життя,
Якщо не мутити
І нагло не лізти
У моє приватне —
Закрите й таємне
І цінне
У Бога,
Що є невловиме
Та дивне і чудне,
Яким сущий
"Я"...
***
В чашу Грааля *
Сльози Господнії
Збираються,
Щоби не впали
Й не спалили
Життя людське,
Яким хитаються
Спостерігачі
У силі,
Бо їх Всевишній
Береже,
Як кару для довіри
В ділі,
Коли переливають
Вже через остатній
Край
І краплями несуть
Його розчарування,..
Знай !
Будь біді,
Яку принесе
Ангел Кари —
В покори й жалю
Сущі дні...
***
Вони прийшли
Із чотирьох кінців
Парижу,
В тайні,
Щоби по-колу довести
Свій слід до звершення
І донести
Призначень долю,
Яку ще вибрали дітьми,
Щоб бути Ассасіни *,
Що вели
Свій рід від Мекки,
Де були
Господарі їх і начальник..,
Бо вже готові є до бою,
Але...
Ще є жива козацька мати
І мій характер не зламати,
Бо час не постачальник,
А ворог їх
І... всі роз'єднані вони,
А тому є —
Вже беззахисні в лабіринті,
Де правлю я —
У цьому Задзеркаллі,
Де королівство неживе,
Що було й буде сокотати
Недра землі,
Щоби у тайні повідати
Слова святі,
Якими роджені солдати
Для захисту та охорони
Титанів космосу
В собі,
Які тут сплять і бачать сни,
Щоби повстати в силі,
Коли прийдеться захищати
Святе життя людей Землі...
==============
Продовження в 2-ій частині поеми
=====================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
ID:
1016909
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 06.07.2024 06:58:35
© дата внесення змiн: 29.08.2024 23:16:41
автор: MAX-SABAREN
Вкажіть причину вашої скарги
|
