А нас вбивали, різали, залізом припікали "корінь",
Аби ніколи більше на наших землях нічого не росло,
А ми були - жили (чи животіли?) й тягнулись вгору,
Попри усі обмови, що шепотом насіювало зло.
А нам казали, що ми несправжні, що не існувало
Ні мови, ні пращурів, ані історії славетних сторінок.
Не тільки нас - самих себе брехнею переконали,
І ось в теперішнім разом вчимо минулого урок:
Що Україна - реальність, а не вигадка чи казка,
Що Україна - вічна, вона стояла і стоятиме віки.
Якби ж лишень ми вивчили урок цей вчасно,
Може б, не гинули сьогодні наші мужні чоловіки.
Тож маємо закарбувати в серці оце знання:
Хто ми і хто наш ворог, реальний і незримий.
І щоб ніколи знову в Україну не прийшла війна,
Шануймо нашу мову, історію та Батьківщину!