Вона його так любила,
Що він був для неї усім.
Вони разом підняли вітрила
І разом пливли у світ.
Вона була для нього раєм
І спокоєм на землі.
Та біль йому серце крає
Коли бачить в сльозах її.
Вона вся, стікаючи кров'ю,
Від глибоких, болючих ран,
Закарбує його героєм
В своїй пам'яті наче шрам.
Він для неї і кров'ю й потом,
І найглибшим своїм єством
Буде в битві стояти проти
Всього лиха, що їй прийшло.
Вони вистоять! Звісно з болем
З нестихаючим болем втрат.
Але одіж на тіло голе
Це любов, що крізь біль вела.