Як пекли ми з коханою Великодні паски,
нам муки забракло трішки й дріжджів до закваски.
Я пішов до магазину й Бровко пес за мною.
Хто б там думав, в магазині ж пахне ковбасою!
Дарка – мила продавчиня, підколоті губи.
Щебетала, реготала на всі свої зуби.
Жінки жваво гомоніли про паски, салати.
Соромили, хто пив пиво, і гнали до хати.
Піст то піст! До Великодня рукою подати.
Плащаниця з перегаром. Де таке видати!
Ніж так пити, краще гроші на дрони пустити.
Йти до церкви й перемоги у Бога просити.
Зав’язалась суперечка, забули про Бога.
Де Залужний? Фронт без нього – до пекла дорога.
Без патронів хлопці голі сидять у болоті.
А мажори в ресторанах. Ото цирк на дроті!
Повтікали , бо багаті. А бідному гнити?
Де Зеленськи?! Він продався! І що з тим робити?
Черга щиро вболівала що кому робити.
Дехто навіть встиг забути, що хотів купити.
Бровко, пес мій, у підсобці за ящик сховався.
І тихенько до відвалу ковбаси напхався.
Понадкушував, бо ж пробу теж знімати треба.
Кусень сала не доніс, кинув просто неба.
Кляли Бровка всім селом. Він сидів у буді.
Й певно думав старий пес «ОХ, дурні ж ви люди!»
Піст то піст! Чого клястИ? І чого кричати?
Той найбільше виграє, хто вміє мовчати!
Пречудовий вірш! 
