Гриби з Юггота - 9 («Fungi from Yuggoth» by Howard Phillips Lovecraft)
9. Двір
Було це місто, що я знав колись,
Прокази й нечестивих давній град,
Там співи й гонг, чудним богам обряд,
Зі склепів, з-під брудних алей неслись.
Будинки витріщалися в мій бік,
Схилившись п'яно, мов напівживі,
Пройшов я брами косяки гнилі
У двір, де той мав бути чоловік.
Зімкнулись стіни і сюди ходить,
В барліг такий, я зрікся на віки,
Аж вікна – вщент! У дикім світлі, вмить –
Танцюючі навкруг чоловіки:
Гулянка у блукаючих мерців —
Безумство тихе трупів без голів!
IX. The Courtyard
It was the city I had known before;
The ancient, leprous town where mongrel throngs
Chant to strange gods, and beat unhallowed gongs
In crypts beneath foul alleys near the shore.
The rotting, fish-eyed houses leered at me
From where they leaned, drunk and half-animate,
As edging through the filth I passed the gate
To the black courtyard where the man would be.
The dark walls closed me in, and loud I cursed
That ever I had come to such a den,
When suddenly a score of windows burst
Into wild light, and swarmed with dancing men:
Mad, soundless revels of the dragging dead—
And not a corpse had either hands or head!
О, колись я малювала його чудовиськ!.. Майже всі подаровані. (Я навіть була його фанаткою, щодня любувалася портретом цього дивака на заставці власного телефону.)) Колеги, знаючи мою любов до поезії, вважали його світлиною Маяковського; я не заперечувала. )
Ще малюнків треба...
