Тролейбус. Вечір. Чоловік.
Приблизно 40-45 на вік.
Думки його турбують не прості,
Але чомусь весь час насамоті:
"Дебіл начальник. Гро́шей мало,
А теща - *** вже й жінка ста́ла...
Всі друзі - гади. Стара́ машина.
Життя весь час - тупа рутина."
За спиною заносив до блокноту,
Конспектував завзято, чітко цю гидоту,
Його незмінний Ангел-Охоронець,
Душі його надійний оборонець.
Писав і ставив хрестик на завда́нні:
"Раз хоче, то виконую бажання!
Бажання, як на мене, трохи дивні -
Щодня ті самі, і якісь наївні..."
