Свистить старим астматиком завій,
де ні стоїть на брамі у ніколи,
де чаша на штрафні заходить кола
і все ніяк не ви́ходить, криві.
Кіношний лицар в кадрі на коні;
він буде збитий ближче до фіналу.
Чи у любові є своя Вальгалла, —
шепни, як не йому, то хоч мені.
Від Києва до губ твоїх не встиг,
затори на південній автостраді.
Небесні шпари поглядам не раді,
а все ж ми підглядаємо у них.
Химери хмар нависнуть, як мости
над спальними районами надвечір,
і не просплять освідчення і втечі,
і не простять усе, що ти простиш.
07.01.2020
