від учора світ збожеволів
тиша ходить по краю
зазирає з осторогою
в кратер гучномовця
приставлений до риб’ячого рота
аж риба від наруги втопилася
в капканах водоростей
аж ріка захлинулась
власною спробою вийти за береги
над якими вітер
залоскотав себе молодою травою
що заростає колії часу так
ніби нумерація спогадів
починається з кінця пам’яті
яка мов сполохана ящірка
відкидає хвіст вчорашнього дня
в котрому світ збожеволів
і тиша звалилася у кратер гучномовця
в який німувала риба
винесена на берег
при марнославній спробі ріки
вийти за межі комфорту
щоб вітер облишив
розбещувати неповнолітню траву
і мов досвідчений серфінгіст
опанував найвищу хвилю
після якої нам лишиться вологий посмак
як після французького поцілунку
і мінитимуться засвічені погляди
нарешті винесені за обрій
на гребенях світла
21.02.21
