Вітер помножити на чотири та відняти тривоги - дорівнює Ти.
Я про Тебе писала вже в стовпчик і по діагоналі.
Ти і поряд та до Тебе ще вічність іти -
Всі шукають Тебе на поверхні пласкій, а Ти - вертикаль
І, можливо, під сумнів поставила би існування Твоє
Та тепло після холоду краще за промінь в гарячому.
Ти зволожуєш душу, коли надспекотно стає
І даруєш прозріння, коли очевидне не бачимо.
А сьогодні з гніздечка упало прозоре пташа,
В полуницю, і ми те гніздечко шукали.
І Тебе попросили, щоб мама пташатко знайшла,
Бо вона хвилювалась, затихла, пташатка не стало.
І опісля, під дахом старої хатини бабусі,
Ми побачили кошик маленький гнізда.
Жовтий дзьобик, синюшне, запилене тільце
І вібрація ледве відчутна: "Бо я є життя!"
Хочу подарувати цього вірша Світлані Себастіані♥️, щоб вона знали, що її творчість - світло
Авторська начитка https://youtu.be/09rn5Ttof6k
Та за присвяту, якою, що й казати, збентежена. 
🤍
