ми і далі про осінь?
про те як осінні вітри
упирями присмоктуються до шиї
як просвердлюють між лопатками
чорні ходи до серця
як виють один на одного
за наслідне право першої бурі
а поки виють —
вже деякі із дерев
наче підпільники
тримаються під землею
теплим міцним корінням
ми і далі про осінь?
чи про осінь помовчмо й тоді
від неї незабаром лишиться
тільки мокра пляма
а в сухому залишку
ще один рубець
на асфальті
на корі
на голосовій зв’язці
пернатого погорільця
який випускає сльозу
просто на льоту
і та одразу потрапляє в хроніки
не інакше як Lacrima migrantis
або по-нашому
сльоза перелітна
11.09.21
