Розвідніється колись, розвідніється
Не допустимо час роковий
Повернутись до нас знову спиною
Опустити нам погляд униз.
Все довкола неначе не змінюється,
Листя зелене на дереві вже бачу в тисячний раз.
Та дивлюсь, і раптом воно покотилося.
Я за ним, а за ним йде і час.
Невблаганно ми просимо: Досить!
Зупинись, дай подихати трошки, не квап!
Тепер вже час на нас тихо дивиться,
Та він знає, що є унікальним його кожен раз.
Невблаганно зміняється сонце
Переможно співає свірель
Закохаючись в винах спʼянінні
Прокидаємось в звуках сирен.
Хоч за хмарами й досі, у темряві.
Хоч тремтить вже від голосу страх
Розвідніється знов розвідніється
І настане новий, вільний час.
