Лиш з нею він був собою...
Лиш з нею літав - душею...
Хай час "повінчав з війною"...
Її називав - СВОЄЮ...
Безбожно і так пропащо...
Її він кохав без тями
Вона ж його теж й нізащо...
Не стануть для світу - снами...
Тож хай розійдуться хмари...
Тож хай не лягає смуток...
Не стишує їх удари...
Та тиша земельних грудок...
9.09.23