ми засинали поряд
не зашторивши вікна в спальні
й мерехтіли зірочки ніби від стусана
в небесному оці уявного папараці
що навів на вікна цілісінькій місяць
мов об’єктив з безперервним спалахом
і я сказав тобі що якби
уявити місячний голос
він звучав би як крик крикуна в пустелі
як посвист затупленого серпа
над пустельним безтрав’ям
а ти додала що він міг би звучати
і як колискова для іконного малюка
якби звабився лункістю церковних бань
мов догори дном перевернутих
велетенських посудин
ми засинали поряд
не зашторивши вікна в спальні
й на наших вустах мовчало
місячне світло
21.03.22