якщо придивитися здалеку
на темно-зелений камуфляж бору
то просвіти в нім нагадуватимуть
прорізі від ножових
але варто ввійти всередину
то можна побачити як світло
в просторі поміж соснами
то яскравішає то бліднішає
ніби дихає ніби живе
ось воно змістилося на пів стовбура
з’їхало з гілки на гілку
ось падає на глицю
й її строгі зелені відтінки м’якшають
ось оприявнює павутину
розтягнуту між сусідніми вітами
наче рештки розпущеного на нитки
сивого серця
крізь цей павутинний трафарет
можна окреслювати поглядом кола на сонці
великі й малі
рівні й не надто
та блукати ними блукати блукати
вириваючи себе за коріння
з підземної тьми
18.01.22
