крізь серпанок хмар
сонце видається коротко стриженим
можна дивитись не мружачись
можна розтиснути кулаки й підіграти
цьому вдаваному палатному спокою
де навіть підземне потойбіччя
крізь локатори жоржин
підслуховує шлюбні гони вітрів
а ті міряються плинними павутинками
які поблискують срібно й піднесено
ніби до реінкарнацій були просилені
в натільні хрестики
й тепер пригадали
а те що пригадуєш ти
краще не жебоніти на вухо жоржині
жодній жоржині у жодному світі
просто сиди і дивись
як світло танцює босоніж на шершавій корі
як проливається за комір і в рукави
і підморгує всім підморгує
крізь дірочки — не від цвяхів —
в кленових долонях
29.01.22