проміння в зимі охолоджується ще на льоту
ламає на кризі собі ключиці
сльозогінний вітер поколює очі —
сльоза замерзає також ще на льоту
ми вдвох ідемо тримаючись
під’єднані пальцями одне до одного
ми говоримо тихо й уривчасто
наче обходимо чорним ходом білу німотність
ми ще несемо за старою звичкою
нашу тривожну валізку пам’яті
ось з неї рине ота невитравна ніч
схожа на фільтраційний ворожий блокпост
де з підозрою вивертають кишені пам’яті
перевіряють світлини спогадів
просвічують груди інфрачервоним ліхтариком
на наявність серця
ось місяць з тієї ночі
навколо себе димить розсіяним світлом
ніби в нього влучили теж
ось — буклетиком у нагрудній —
медичний порадник при обмороженнях:
кірочку крижану із серця не слід здирати —
нехай сама
25.03.22