надувний матрац неба
висвистує фальстарти
для перелітних сторінок
великого тлумачного осені
який не читали але засуджуєм
і ти немов перед довгою темрявою
підфарбовуєш губи червоним
цілуючи розмоклу троянду
а троянда тримає схрещеними
мов пальці свої пелюстки
щоб все вдалося
бо крутяться голови рулетками
круг власних сумнівів
бо спогади плутаються
в часі та свідченнях
бо час відшаровується
кірочкою із ран
і лиш метелики-одноденки
утеклі із животів коханців
лигають до забуття
нектар в генделиках клумб
і вже вітри виводять їх попід руки
попід крила
одного за одним
у безмір ночі
