| Сторінки (9/803): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
* * *
Безсоння солодкого спомин
гойдає завісу жалю.
Думок, почуттів теплу повінь
ніяк не спиню, не втаю.
Безодня між нами.
Ми ж – близько.
Воркочуть гарячі серця.
Ген мрій закодована низка –
любовний роман без кінця.
Моє одиноке безсоння,
мій смутку,
розвійтесь, молю.
Як тяжко в недолі без сонця…
Як ніжно та гірко люблю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2013
Стоїш одна в намисті мрій,
неначебто когось чекаєш.
Знайома постать у вікні,
і зрозуміло вже мені –
до самоти і ти звикаєш.
Принишк наш гамірливий двір,
вже й вікна відпалахкотіли.
Ти виглядала до тих пір,
допоки вечір не побрів,
вагони в ніч прогуркотіли.
А туга серденько шкребе,
рояться мрії… Ой не спиться!
Отак затьмарюєм себе.
Зостався в небі журавель,
та на вікні ж сидить синиця!
Стою один в самотині.
Вже поміж нами мрій безодня.
Знайома постать у вікні.
І усміхнулась ти мені
і освітила враз безсоння!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2013
* * *
На Покрову в малім селі
клуб відкрили.
І товар завезли, й пісні,
й говорили.
На Покрову, як повелось,
храмували.
"Гей, співай, козаки!" – здалось,
всі співали.
Завітало гостей тепер,
як ніколи.
Жаль, що вранці якраз помер
дід Микола.
На Покрову столи довкруж
асфальтівки.
Храм сьогодні, а похорон –
з понеділка.
Сивий конюх закурює,
крутить вуса.
"Нема коней. І родичів…
Та кріплюся".
На Покрову в селі краса…
Плачуть вдови.
"Нам би в город автобуса,
до зубного б!..
І онуків провідати,
й нащот пенсій –
поміняти якісь справки
у собезі..."
На Покрову з’їжджаються
храмовії.
А потому – в глухім селі –
вовки виють.
Як до клубу збираються
парубійки, –
нема навіть причини їм
зчинить бійку.
Гей, дівчата, мов горлиці,
не баріться,
в свої рідні околиці
поверніться!
Буде й газ, і гулятимем новосілля.
А найбільше радітимем на весіллі.
А як діток хреститимем, –
свято знову.
Нову церкву відкриємо
на Покрову.
Дай же, Боже, нам кращую
долю мати,
гарну пісню козацькую
всім співати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2013
Згорають в полум’ї жалю
і облітають барви літа…
Упала незітліла квітка
у душу зморену мою.
Рояться мрії… Мед гіркий.
Та часом солодко буває,
немовби серце напуває
палкої квітки дух п’янкий.
Ті пелюстки усі роки
обігрівав, оберігаю.
І досі щиро сподіваюсь
твоєї теплої руки.
Я серце відчинив. Ввійди
у зелень буйного розмаю.
Я так давно тебе чекаю,
щоб дивуватися завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013
1
Гомінливе тепло долонь…
Як же благоговіли лиця!
Як хотілося притулиться!
А вже й часу нам не було.
Ой ви рученьки…
Враз – вокзал.
Очі-в-очі, та рушив потяг.
Твій жагучий гарячий погляд
я відчув.
Ой не все сказав!
І не те тобі говорив,
що насправді в душі кричало.
Як же зболено ти мовчала!
Той початок нам Бог творив.
Ми чекали роки й роки.
У світах політали стріли.
Довгождано-жадано стрілись.
Гріє серденько струм руки.
Щедра осінь бере в полон,
барвограй засліпляє очі.
Мрії роєм про сяйво ночі,
ніжне, рідне тепло долонь.
2
Хочу бачити жар в очах,
переповнююся любов’ю.
Я оновлююся тобою
і твоїх ще зазнаю чар.
Хоч торкнулося срібло скронь,
не сумуй, моя мила сестро.
Як палке почуття воскресло!
Хай палає в серцях вогонь.
Обірвалася вже чека
я от-от повернусь у глину!
Та до тебе щомиті лину,
ти щомиті мене чекай.
Забери мене в полини,
вірна Музо моя єдина.
Так довірливо, так дитинно
полони мене, полони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013
- Люба нене, не сварися.
Козаченьку, не барися.
Бо вже падає на плечі,
сіє зорі теплий вечір.
Мов одна хмаринка в небі,
сумувала я без тебе.
не було удень спокою.
Відпочину лиш з тобою.
- Чарівна моя полтавко,
покохав тебе я палко.
Бо ти Бога в серці маєш,
зла ніколи не тримаєш.
Не печалься, моя зоре.
Наче місяць у дозорі
буду тебе шанувати,
наше щастя пильнувати.
В тихих луках біля річки
милувались цілу нічку.
Без мороки, без клопоту.
Ледве встигли на роботу.
Ой на ниві квітне гречка.
Ой коли ж настане вечір?
На обжинки з короваєм
ми весілля відгуляєм!
Приспів:
Не журись, я ніде не дінуся.
Не для того удвох ми стрілися.
Коли серце до серця тулиться –
буде свято на нашій вулиці!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2013
***
За грядками, за ставочком
сонечко проснулось.
До води качки рядочком
радісно вернулись.
Соловейко тьохка палко,
день новий вітає.
У човні сидить рибалка,
спогади гортає.
У зажурі над ставочком
посхилялись верби.
Ген рясніють бур'яночки,
видно ферми ребра.
Край городів пахне гречка,
соняхи квітують.
А вже й вечір недалечко.
Що ж бо він готує?
Грає рибка на ставочку,
і клює, й зринає.
Скаче півень, квокче квочка.
Хутко вік минає.
Ген полощуть ластівочки
крильця у водиці.
Долинає сміх дівочий,
сумно молодиці.
За грядками, за ставочком
сонечко сідає.
Козаченько дівчиноньку
ніжно пригортає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2013
* * *
Не пішла – зосталася в мені,
дивним болем душу сколихнула.
Поманили у терпке минуле
очі – і урочі, і сумні.
Виринає споминів луна…
Я, напевно, не зійду з арени.
Не даремно, ой невже ж даремно
в серці дзвінко зойкнула струна?
Не втиха мелодія – зліта!
Калинова виболена пісня.
Ще не пізно. Ще ніщо не пізно.
Миті зупинились! Гей, літа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2013
По одній стежині ми ходили разом.
Де тепер ти нині – я й не чув ні разу.
На якій орбіті долі опинились?
Чом обом зустрітись досі не судилось?
Стежечку до серця зміг я протоптати.
Відчинялись дверці, – не завів до хати.
Вже на скронях сніжно, а я тут з тобою.
Називаю ніжно першою любов’ю.
Нам було, напевно, й цілуватись рано,
я ж тебе ніколи й не назвав "Кохана".
Це тобі сказали два ясних озерця,
ти з тих пір назавжди поселилась в серці.
Доле моя, доле, де ж ти заблукала?
А мене з собою чом не погукала?
Де ж ти забарилась, де тебе шукати?
Йти куди назустріч, звідки виглядати?
Йшли ж – рука в рученьку тихою ходою.
Та роки-роченьки плинуть за водою.
В світ стежини бігли, –
розминулись де ми?
Раптом налетіла, наче буря, темінь.
Гірко помилились, повертатись – пізно.
Долі оселились на орбітах різних.
Де шукали броду, – обміліла річка.
Загубила вроду чарівна Марічка.
Як на себе гляну, – трішечки лякаюсь.
Не те слово – "в’яну".
І сміюсь, і каюсь.
Істину вже знаю – мудру, хоч не милу:
і себе, і долю ми самі зліпили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2013
Весільний марафон –
маршрут з трьома мостами.
Кортеж через Сулу і до монастиря,
де лебединий став і запашні отави,
де перегук віків, блаженство вівтаря...
Ген бані золоті в мрійливій голубіні,
проміння осяйне виблискує в гіллі.
Благослови, Господь, усі земні хотіння,
дай намірам благим не згаснути в імлі.
Величний монастир.
Гостинно вбрана брама.
Закохані ідуть. Їх небо повінча.
Серця єднає Бог, а не гучна реклама.
А Бог – то є Любов – негаснуча свіча.
Тепло святих ікон лікує спраглі душі.
Господня благодать
на грішників спада.
У буйноцвіття йдуть,
з надією в грядуще,
палку любов несуть у рушникову даль.
І світ замилувавсь. Спинилися монахи.
Попереду пливли весільні образи...
І буде у серцях довіку невмовкати
предивний благовіст пречистої краси.
Горить палкий вогонь. Любов не має віку.
Батьки тепер – свати, невістка є і зять.
Годиться на почин дружині й чоловіку –
мабуть, про малюка лелеки клекотять.
Он затишний скиток
і тепла церква в профіль.
І коні на лугу. Спинися мить, стоп-кадр.
В закохані серця
змістився центр Європи.
І струменить Любов –
неперебутній скарб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2013
* * *
Висихає Сула.
В ріднокраї хворіє природа.
Не господарі ми.
І княгиня-ріка – нічия.
Подалась-відгула,
обміліла і втратила вроду.
Тихо стогне.
Ще мить
й заніміє її течія.
Знемагає Сула.
У журбі посхилялися лози.
Помирає ріка.
Та невже надійшов її час?!
Кров у землю ввійшла,
в ребрах русла лишаються сльози.
Тихоплинні.
Невже
екологія душ – не для нас?!
Совість ледве жива
зупинилася ген за дверима.
Упинається щем:
ще недавно тут пристань була.
...Пригадають колись:
тут були білі лілії й риба.
Схаменіться мерщій,
доки ще животіє Сула!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2013
Село під горою
билинно старою,
де стрічкою в’ється
в долині ріка,
пахучі левади
приваблюють-бавлять –
торкаються серця!
І біль затиха.
На овиді – поле
родюче, просторе,
гаї заповідні…
А простір який!
Прадавні тут кручі
і птаство співуче,
й гостинні прарідні
мої земляки.
І дідові вуси,
і повагом гуси –
усе мені миле,
усе дороге.
І спів соловейка…
І серденько тенька.
Журливо-щасливе
село трудове.
Чекає і кличе
село мальовниче.
І краще на світі
немає ніде.
Тут квіти барвисті
й калина в намисті
стрічають привітно.
І сонце цвіте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2013
В очах – стежина в споришах,
де я – маленька.
Й до мене радо поспіша
щаслива ненька.
Я ж – рученята в небеса –
неначе крила!..
Стежина та широкий шлях
мені відкрила.
У світ безмежний повела
ота стежина.
І підкорилась не одна
крута вершина.
Й хотів би ти, чи не хотів,
та суть не в тому –
стежина та з усіх світів
веде додому.
Багато в світі є чудес,
країв багатих.
Мені ж дорожча над усе
селянська хата.
Шляхів протоптано сповна.
Нам раю треба.
А та стежина лиш одна
веде до неба.
Дороги в світ – на шрамі-шрам…
Та душу тішить
ота стежина в споришах –
свята і грішна.
Вертає пам’ять в рідний двір,
де пахне м’ята.
Отут мене з усіх доріг
чекає мати.
О, скільки в світі різних лиць,
столиць багато,
та як же гріє і болить
прарідна хата!
Бринить на серці і щемить…
Крізь люту втому
з усіх світів хоча б на мить
лечу додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2013
Музика Віктора Оха
Погас в дощах серпневий зорепад.
Літа безповоротно промайнули.
Траплялося, жили ми невпопад,
чи ж варто сумувати за минулим?
Приспів:
Щедро туман на скроні осіда.
Є ще тепло і спеки вже немає.
Бавиться сонцем осінь золота,
а ностальгія в юність повертає.
Коли була ще мама молода,
то й ми бували інколи слухняні.
До моря горя збігла вже вода,
та не згасила мрії полум’яні.
Приспів.
Калина вже морози вигляда,
намистом пурпуровим наречіє.
А сивий сонях спомини горта,
в задумі зустрічає надвечір’я.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2013
Погас в дощах серпневий зорепад.
Літа безповоротно промайнули.
Траплялося, жили ми невпопад,
чи ж варто сумувати за минулим?
Приспів:
Щедро туман на скроні осіда.
Є ще тепло і спеки вже немає.
Бавиться сонцем осінь золота,
а ностальгія в юність повертає.
Коли була ще мама молода,
то й ми бували інколи слухняні.
До моря горя збігла вже вода,
та не згасила мрії полум’яні.
Приспів.
Калина вже морози вигляда,
намистом пурпуровим наречіє.
А сивий сонях спомини горта,
в задумі зустрічає надвечір’я.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2013
* * *
Відлітувалось.
У дозорі – осінь.
В сумні литаври барабанить дощ.
Бешкетник-вітер вдавано голосить.
І хмари, й сонце.
Роздоріжжя прощ.
Кумедний сум,
безрадісні забави.
З небес прощальне долина "курли".
О, як палають, як згасають барви!
Відвікувалось.
Наче й не жили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2013
(іронічно)
Скільки ж можна ще терпіти муки,
ждати, та приймати каптопрес?!
Краще б молодицю взяв на руки,
а ніж просто лантух картоплес.
І садити вмію, і полоти, –
музонька ж бере мене в полон.
І така бере мене охота
розгрузити б хоч один вагон!
І лежу я без толку на пузі,
і довбе дилема ось така:
Як же ж то Поетові без Музи?
Ну а Музі як без «музикА»?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447202
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.09.2013
(іронічно)
Радісні світлини на стіні.
Чорно-білі, та нетлінно квітнуть.
Досі усміхається мені
дівчина з минулого століття.
Й хлопець гарний.
Вусики – пушок…
Справжній хіпі.
Бравий погляд лиса…
А тепер
в люстерко гляну – шок!
Краще б сивий,
а то зовсім лисий.
Два портрети.
Вже не впізнають
навіть родичі.
Таке тепер жахіття.
Глибочезно душу дістають
посмішки з минулого століття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447201
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.09.2013
* * *
У далечінь зорів супутник,
згасав у темряві, на жаль.
В сусідній двір шугнув кажан.
А Шарик шкрябав цепом будку.
Порожній глечик – дзень об тишу!
А біля гірки гарбузів
Мурко здригнувся,
зручно ж сів,
щоб встерегти нарешті мишу.
І додалось мені мороки –
шурх в погріб миша. Бач яка!
А там її сюрприз чека –
картопля, а ще більше – морква.
Супутники гасають ловко...
Ач, розлітались густо як!
Ось, Шарику! Поїж.
А я
таки поставлю мишоловку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2013
* * *
Сусідська дівчино...
не пара,
за все, що не збулось, – прости.
Бриніла-мріяла гітара...
Я повернувся.
Двір пустий.
Ти вже тепер ген-ген далеко...
Болючий спомин, наче тінь.
Біля гнізда сумний лелека
спинився на межі прозрінь.
Самотина.
Про тебе мрію:
в садку на лавочку присів...
Літа за вітром перевіяв.
Про зустріч не знаходжу слів.
А в серці й досі – більш нікого.
Усюди ти – понад усе.
...Ген лемент Шарика сліпого,
що проганя чужих гусей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2013
* * *
О, незабутній час,
студентства плин нестримний!
Симфонію Карпат
в устах вітрів і рік
і той ранковий вальс
у мові голубиній
пригадую стократ.
Їх у собі зберіг.
Пройшла палка пора,
коли плекав я зрілість,
творіння гончарів
вкладав у серця ритм.
Та все, що увібрав, –
взірцем лишив на вірність,
на розчерки доріг
і в поривання рим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2013
(Бродячий реквієм 2)
* * *
Перон. "Полтава - Київська".
Заповнений вагон.
Замерехтіли вивіски.
І знов – баян, тромбон…
Так долею призначено.
Все вірно. Се ля ві.
Давнесенько не бачились.
Та ми іще живі.
І та й не та мелодія.
Знайомий серцю щем.
Життя-буття – пародія.
Пожити б трішки ще.
Вже ніби й стали зрячими.
Однаково – біда.
Лишилися бродячими.
Бо доленька – бліда.
Не бачимо майбутнього.
Нам вижити б якби…
А в тріо незабутнього
немає вже труби.
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445134
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2013
Зайшли в тісний вагон
труба, баян, тромбон.
Мелодія ласкава лоскотала.
Принишк чудний обоз –
"кравчучка", "кучмовоз"...
Купони у футлярі реготали.
Не нерви – голизна.
В очах не видно дна.
Щемить душа.
Вже і вокзал маячить.
Пенсіонер смутний
і бізнесмен крутий –
ми всі тепер
і вільні, і бродячі.
А київський вокзал,
немов дев’ятий вал:
ніхто не вірить,
не чекає дива.
І вже киплять слова...
обов’язки, права... –
прямий телеспектакль
"Альтернатива".
Не про тісний вагон –
про Основний Закон.
Переплелись безрадісні новини...
А істину в пітьмі
не кожен зрозумів:
Іван Іванович у бідах всіх
не винен.
Тим більш – не дядько Йван
упряжку розірвав
вже начебто і на своєму полі.
Законів утяли...
Та потягли воли...
То хто ж тоді в ярмі,
а хто на волі?
Діждалися пори
й під різні прапори
розбіглися
державу будувати.
Гей, гей, вперед, брати,
підпаски і кати!
Якого дідька можна ще кувати?
Вже паровоз завіз
в тупик і під укіс.
Навіщо гудите, мов навіжені?
Уламків не спасем.
Пощезло майже все.
Лишивсь великий
незабутній геній...
До ноти доконав.
І пес бродячий зна:
ми – не раби,
ми й досі – малороси.
Ген музика тривка
і досі не змовка –
по світу й вдома
милостині просим.
Бо правда – наче ніж:
при владі майже ті ж –
перефарбовані
і різнокольорові.
Держава – не тюрма,
та виходу нема.
Немає злагоди,
іще немає крові.
Здебільшого народ
не розтуляє рот.
Вже й крикуни
помовкли, мов поснули.
А ситі пастухи
по табунах глухих
батіжать,
щоб жаліли за минулим.
Лжепатріотів спрут
повзе і там, і тут.
В тісних обіймах
душить Україну...
Тому й не до музик.
Народ ковта язик...
До неба стогне матінка-руїна.
1995
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445133
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.08.2013
Співають, грають,
просять, продають...
Шумна, багатолюдна електричка.
Тут шастала собачка невеличка,
та й сіла поруч:
може, щось дадуть...
Дивилась мовчки,
як я смачно їв.
Очима так виразно промовляла.
А пригощаючись, хвостом метляла,
немов перед господарем своїм.
Дивилась в очі,
щось казала ще.
Про щось, здавалося,
вона мене питала.
До ніг тулилася, дрімати стала.
Її думки в мені будили щем.
Собака спала.
Обіймала шмат
смачного хліба. І була щаслива.
Збудилася на рибу із-під пива.
Й підлогу облизала...
Більш нема.
Її притис в куточку «кучмовоз».
Хвостом виляла і коли штовхали.
Мо’, думала, що так її – кохали?
Собача доля...
Мчав у ніч обоз.
– Це ваша?
З темряви хтось проказав.
В «кравчучки» з лантухом
скрипіла рама.
Попід сидіннями пляшки збирала
маленька жінка...
От і мій вокзал.
Вину і відчай я тоді відчув.
«Це ваша?!» – навздогін
з безодні ночі.
...З кутка впинаються собачі очі...
Мовчу.
2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444796
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.08.2013
У рідному селищі ніч. На вокзалі
сиджу чужий.
Життя невеселе. Ні грошей, ні сала.
Та мушу жить.
На клаптику батьківськім пораюсь ревно,
немов дивак.
Тупцює і чубиться на чорноземах
народ-жебрак.
Наївні базари. Безплідні скандали.
Хмільний калим.
Вкраїну приспали новітні вандали
і продали.
Безлюдніє зала. Бомжа он прогнали.
Пора й мені.
Бабуся спитала, немов простогнала:
– Швіта, чи ні?
– Світає помалу.
– Й на тому шпашибі.
Взяла ціпок.
Над клунками стала... – реклама безсиллю.
– Піддай, шинок.
Котилась пероном картопля в кожушках.
Підснідав бомж.
Плетуться вагони. Стою непорушно.
І мріє дощ.
Скриплять незворушно вагони. А душу
стиска наркоз.
Увага! Громадяни України!
Ваш поїзд пішов. Доганяйте!
Чух-чух-чух-чух, ха-ха-ха-ха...
1997
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444795
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.08.2013
* * *
Цвітуть, небосяють зорі.
А ніч – осяйна журба.
А в серці така безодня...
Бо поряд тебе нема.
Без тебе зникає в безвість
і небо, і зорецвіт.
Бо ти – голуба безмежність,
мій Всесвіт – один навік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2013
* * *
Розгулявся п’янкий вітерець.
Прилягла череда, ремиґає.
Прогриміло.
Ледь-ледь накрапає.
Дуже приязно пахне чебрець.
В царстві птаства так хочу побуть.
В прохолодному затишку хвої...
Може, зморене серце загою.
Хай наповнює душу могуть.
Де сховалася стежка в траві,
ще бринить призабута криниця.
Замулилася, ледь промениться.
А де світло – джерела живі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2013
* * *
Юнацтва спомини квітчасті,
мов безкінечні рушники –
гаптовані стежини щастя
не розкодовані ніким.
На волі я, а чи в полоні,
та ще пожити, Боже, дай.
Хоч видно долю на долоні,
та сам попробуй розгадай.
Шурхочуть лебеді провісні,
несуть на крилах манускрипт.
Ще б розгадати їхню пісню
на вівтарі душевних рим.
Чи забарилася лебідка,
а чи зустріти не поспів?..
Юнацький спомин досі квітне
І чую благовісний спів.
В блакиті ніжній кутик тане.
Його згубити так боюсь!
От-от рясна весна настане.
І я дивлюсь-не надивлюсь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2013
На Посуллі забарився знову я,
довго-довго слухав соло солов’я.
Непомітно світла нічка відцвіла,
бо зі мною щебетушечка була.
Притулився до Засулля тихий став.
В тебе очі волошкові, дивний стан.
Пахко стеляться покоси до ріки.
Буйнотрав’я, чисті роси – світ який!
Посульчанко, дай рученьку! Не барись.
До милого козаченька пригорнись.
Як же гарно в серці скрипка виграє.
Ніжне сонечко єдине ти моє.
Я тобі симпатизую. Я – такий.
Грошеняток наскиртую, і – гаки!
Буде свайба на Посуллі. Ще й яка!
Вже вулкан в юначих грудях закипа!
На Посуллі соловейко – тьох та тьох!
Виглядає твоя ненька – де зятьок?
Ти – моя Посульська Муза. Тільки ти.
А від долі не сховатись, не втекти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2013
* * *
Не відразу тебе впізнав.
Де та юність?!
В’юнка долонька...
Лиш тоді, як угледів доньку,
я ім’я твоє проказав.
Як мене упізнала ти?
Зиркну в дзеркало – подивуюсь.
Відпалала жагуча юність...
Та який пресолодкий дим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2013
* * *
Серпневі соняхи сміються сонячно.
Жаркого літечка я вже не жду.
Серденько гріється,
мажорно мріється.
Журливо-радісно в моїм саду.
Лапато-рясно так вродили яблука!
А я до осені святково йду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2013
* * *
По світах мандрував я багато.
Батьківщина – назавжди одна.
Хліборобщина мила,
де батьківська хата –
найрідніша повік сторона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2013
* * *
Позлітались журавлями
в край прарідний.
Роздивлялися руїни України...
Швидше поминки справляли,
не весілля –
"іноземці"
з Білорусі та Росії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2013
* * *
Мов дідугани, сиві явори
над шляхом кладовищенським
застигли.
Голодна тічка з буйним вітром
скиглить.
І дощ пере.
І густо кучерявиться спориш.
Посеред двору погріб бовваніє.
На залишках воріт –
підкова мріє.
І дріж бере.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2013
* * *
Доки була ще живою матуся, –
був я дитиною, сином…
Незчувсь,
як з кладовища
додому вернувся,
глянув,
а я – одинокий дідусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2013
* * *
З одних джерел пили ми воду
і разом різали рогіз.
Впрягалися в одну підводу,
та тільки віз назад повіз.
Пора! Відстали ж бо, рушаймо!
Вже дорога нам кожна мить.
На повороті ж вирішальнім –
ломака в колесі стремить.
Чи ми нездари-небораки,
та ще й пишаємося цим?
Опам’ятайсь, пронозо-брате,
вже годі трюків: це ж не цирк!
Не варто йорзатись даремно,
у душах капостить заміс.
Щоб не мулилися джерела
і не розвалювався віз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440209
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.07.2013
Росли два дужих братики,
та й набирались тями.
Один був дуже грамотним,
а інший – роботяга.
Отой, що все балакає, –
ледачий до нестями.
А другий, що не якає, –
працює, дай Бог тяги.
Той другий мовчки трудиться,
чи хуга там, чи спека.
А перший – в кріслі крутиться
і дуже гучно хека.
У першого, чиновного –
державні нагороди.
А в другого, шановного –
повага від народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440208
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.07.2013
* * *
Покидаємо батьківську хату:
в закордон геть –
по зелень пузату.
На чужісінькі свята чи й війни.
Українонька – вільно-невільна.
Ой коли ж ми
до доленьки
дійдем?
Ой коли ж рідне сонечко зійде?
Не вдається, неначе лелекам,
повертатись додому здалека.
Чи батьків дочекаються дітки?
Отаке ж.
Ніде правдоньки діти.
В Україні гніздяться лелеки.
Українцям в світах – ой нелегко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2013
* * *
Ой у полі криниченька,
в ній водиця грає.
Йде по полю козаченько,
а куди – не знає.
Зупинився та й напився
тої водиченьки.
Натомився, зажурився –
мила далеченько.
Ой, не близько рідна стріха,
дорога дружина.
Тільки спомин – тиха втіха,
скрізь – чужа чужина.
Дожидають батька дітки,
бідна ненька плаче.
Підробітки-заробітки,
та нема удачі.
Ой у полі жовте жито,
в голубіні – жайвір…
Емігранту важко жити
у чужій державі.
Часто-часто з ріднокраю
теплий вітер віє.
На чужині – догорає,
тільки віра гріє.
Ой куди ж іще ходити?
І на волі – голі.
Скрізь доводиться трудитись
на чужому полі.
За Дунаєм і за Доном
поле поорали.
А у тому закордоні
гроші відібрали.
Ой деінде – криниченьки.
Україна – стогне.
І які там козаченьки?
Сіромах – мільйони.
Повернувся у зажурі
блудний раб додому.
Може, небо порятує
українську долю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2013
* * *
О, як подвижники горять!
Та часто їх не помічаєм:
відтяті пальці не болять.
Та як же їх не вистачає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438896
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.07.2013
* * *
Жити стало краще
ніби.
Вимирає, правда, люд…
Виростають штучні німби
в коронованих іуд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438894
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.07.2013
Поезія – від польових доріг.
Поезія – від чистої криниці.
Їм хлібний степ вклоняється до ніг –
колосся стигле сонячно іскриться.
Така буденність – то провісник свят.
У ній робота закипає потом.
Збирають хліб –
землі найбільший скарб.
Прадавня суть поезії – робота.
Для них найліпше слово – Урожай.
Вони його в неспокої діждали.
Для наречених буде коровай
і тепле слово – щедрим хлібодарам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2013
* * *
Липнева ніч намовила грозу
та й напустила спраглим нивам зливу.
А потім звично народилось диво –
рум’яний ранок ворушив росу,
веселкою вклонявся шанобливо.
Озвались владно промені в мені,
осяяли та й піднесли мій подив.
В ту мить, можливо, народився подвиг –
веселка згасла в когось на війні,
згорів останній заповітний подих.
Плането-мати, зіронько жива,
хай буде вічною твоя орбіта,
щасливими народжуються діти,
допоки сонця – пахнуть небом квіти,
а в Україні славляться жнива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2013
Привітно усміхались квіти
і шепотіли пелюстки.
У пахощах гойдався вітер,
ледь-ледь торкався до щоки.
Хилилося пшеничне плесо,
мовчала Мавка польова.
Тулилась ніжно до букету.
Манила… Зайві тут слова.
У незгасаючій уяві,
що випромінюють рядки,
букет нев’янучий буяє.
Нехай говорять пелюстки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013
Музика Віктора Оха
До себе нічка-чарівниця приманила.
У теплі луки срібну стрічку заплела.
На плесі зоряне намисто променилось.
Купальське вогнище у споминах пала.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Над вогнем радісно стрибали.
Миті нам не забути ці.
Чи то соромлячись, ховавсь за хмари місяць.
Чи навмання їх табунцями підганяв.
Я говорив: “Пливи, русалочко, не бійся.
Адже сьогодні нас Перун охороня!”
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя зіронька кохана.
Чари нам не забути ці.
Ми не змогли усіх пісень переспівати.
Зате для нас чарівна квітка зацвіла.
Купальська ватра буде душі зігрівати.
Сварожич-вітер нашу пісню заспівав.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя ладонька кохана.
Слізонька сяє на щоці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2013
До себе нічка-чарівниця приманила.
У теплі луки срібну стрічку заплела.
На плесі зоряне намисто променилось.
Купальське вогнище у споминах пала.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Над вогнем радісно стрибали.
Миті нам не забути ці.
Чи то соромлячись, ховавсь за хмари місяць.
Чи навмання їх табунцями підганяв.
Я говорив: “Пливи, русалочко, не бійся.
Адже сьогодні нас Перун охороня!”
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя зіронька кохана.
Чари нам не забути ці.
Ми не змогли усіх пісень переспівати.
Зате для нас чарівна квітка зацвіла.
Купальська ватра буде душі зігрівати.
Сварожич-вітер нашу пісню заспівав.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя ладонька кохана.
Слізонька сяє на щоці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2013
На Купайла очищались.
Помолились, причащались.
В живих водах омивались.
Радо, щедро пригощались.
На Купайла слово мали
та Сварога шанували.
І зозуленька кувала.
А пісень переспівали!
На Купайла зілля рвали,
на водиченьку пускали.
Щоб віночок не вертався,
в руки милому дістався.
На Купайла закохались.
Танцювали, жартували.
За рученьки міцно брались -
через вогнище стрибали.
На Купайла чарувались.
Милувались, обіймались.
Коли смачно цілувались –
ясно зорі усміхались.
На Купайла цвіт шукали.
Довго луками блукали.
Ніби й крадучись ходили,
але сонце розбудили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2013
Запашний вітерець пряде
з буйноцвіття духмяний вальс.
Причаровує – в рай веде.
Тільки як же мені без Вас?
Старовинний п’янкий романс –
приміряє весна фату.
Кружеляє натхненно вальс.
А я Вас виглядаю тут.
Знаю, прийде жаданий час,
наче яблука у меду.
Запрошу Вас на дивний вальс.
До кохання натхненно йду.
Пелюстковий весняний вальс –
молода заметіль в саду...
Я так хочу зустріти Вас,
доки яблука не впадуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2013
Музика Сергія Голоскевича
Відлітають журавлі, відлітають.
Тануть жалісні ключі, душу крають.
Залишають рідний край, залишають.
Та травинку кожну хай пам’ятають.
Що було, те відцвіло променисто
і зажурено лягло падолистом.
Журавлиний клин печально зависнув, – двічі
мов розірване вітрами намисто.
Програш
Не навічно доля нас розлучає.
Заповітнії ключі повертає.
Повесні "курли-курли" ріднокраєм,
то надія і кохання безкрає.
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня – двічі
гріють душу журавлі благовісні.
Розширений програш
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня – двічі
гріють душу журавлі благовісні.
Благовісні, благовісні, благовісні журавлі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2013
В чорну смугу –
пресвітлі помисли…
Крізь десятки літ привітався.
Впізнавали мене лиш по голосу.
Я в минулому десь зостався.
Стали іншими, помудрішали.
І зітхаємо ніжно й гарно.
Ви чекали мене лиш тодішнього,
та вернути минуле – марно.
Незабутнє щось навернулося,
серце хвилі болючі горне.
Долі в юності розминулися.
Ой, не вернеться неповторне.
Так водилося, так судилося.
Знов надходить пора весіння.
Диво-зілля бажаю всім я.
Щоб любилося, не барилося.
Хай гуде молоде весілля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013
Молодому козаченьку
Чому задумався, козаче,
сідлавши вірного коня?
Козачка тулиться і плаче,
та горда воля не спиня.
Запанували янучари
на богом даній нам землі.
Хоча гармати не звучали –
суцільний цвинтар на селі.
Забродам нічого молитись.
Як до коша лежить душа,
щоб воріженькам не коритись, –
в похід негайно вирушай!
І молодість свою, і вроду
клади відважно на вівтар.
За долю рідного народу
себе до крапельки віддай.
Дарма покращення чекати,
від нечестивців – нагород.
Пора прогнати з двору ката.
Вперед!
За неньку!
За народ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427628
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.05.2013
Собаки на пероні
приїжджих зустрічають.
Метляючи хвостами,
вони гостинців ждуть.
А люди поспішають,
немов не помічають.
Собаки підвивають,
а поїзди гудуть.
Голодні на пероні
проводять подорожніх.
Страшенно чують їжу.
Волають очі – дай!
Буває – дань ковтають,
але найбільше – сльози.
О, скільки вже бездомних
передавив «Хюндай»!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2013
Над річкою схилилася верба,
де ми облюбували човен мрії.
Давно тут поселилася журба.
Ім’я твоє в душі моїй зоріє.
Грайливо срібна річечка тече.
Стрічалися отут, неначе вчора,
та як же нині серденько пече!
Прикутий до верби старої човен.
І я приходжу досі ще сюди,
де ми натхненно мріяли з тобою.
Втекло до моря безміру води,
а серце прагне повені любові.
І ти ріку надії пригадай.
У Господа спитаємо поради.
У юність незабутню повертай
і стрінемось на березі розради.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2013
Над річкою схилилася верба,
де ми облюбували човен мрії.
Давно тут поселилася журба.
Ім’я твоє в душі моїй зоріє.
Грайливо срібна річечка тече.
Стрічалися отут, неначе вчора,
та як же нині серденько пече!
Прикутий до верби старої човен.
І я приходжу досі ще сюди,
де ми натхненно мріяли з тобою.
Втекло до моря безміру води,
а серце прагне повені любові.
І ти ріку надії пригадай.
У Господа спитаємо поради.
У юність незабутню повертай
і стрінемось на березі розради.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2013
Музика Юрія Задорожного
Соліст Анатолій Куценко
Гурт "Українська Швейцарія"
Вітер лагідно подув,
на чарівне личко.
Мріє-журиться в саду
дичка-молодичка.
– Ой була-гула весна,
мед збирали бджоли.
Чом же досі я одна,
доленько-недоле?
Як же гарно квітнув сад,
соловейко тьохкав!
Чи змарнується краса? –
молодичка охка.
Мила панно, не журись, –
виглянь, хай побачить.
Гарний легінь, не барись,
не зівай, козаче!
Біля саду – джерело,
грає там водиця.
Жде пори з одним крилом
птиця-молодиця.
Дочекалася, ти ба!
Лине вершник з поля.
Де й поділася журба,
усміхнулась доля!
Як же гарно квітнув сад,
соловейко тьохкав!
Чи змарнується краса? –
молодичка охка.
Мила панно, не журись, –
виглянь, хай побачить.
Гарний легінь, не барись,
зупинись, козаче!
Вдвох водицю, ще й яку,
заходились пити.
Удалося козаку
дичку прищепити.
Пораділи залюбки,
ніколи скучати.
Хай воркують голубки –
будуть козачата!
Як же гарно квітне сад,
соловейко тьохка!
Не змарнована краса.
Молодичка ловка!
Мила панно, не журись, –
виглянь, хай побачить.
Легінь гарний, не барись,
не дрімай, козаче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2013
Вітер лагідно подув,
на чарівне личко.
Мріє-журиться в саду
дичка-молодичка.
– Ой була-гула весна,
мед збирали бджоли.
Чом же досі я одна,
доленько-недоле?
Як же гарно квітнув сад,
соловейко тьохкав!
Чи змарнується краса? –
молодичка охка.
Мила панно, не журись, –
виглянь, хай побачить.
Гарний легінь, не барись,
не зівай, козаче!
Біля саду – джерело,
грає там водиця.
Жде пори з одним крилом
птиця-молодиця.
Дочекалася, ти ба!
Лине вершник з поля.
Де й поділася журба,
усміхнулась доля!
Як же гарно квітнув сад,
соловейко тьохкав!
Чи змарнується краса? –
молодичка охка.
Мила панно, не журись, –
виглянь, хай побачить.
Гарний легінь, не барись,
зупинись, козаче!
Вдвох водицю, ще й яку,
заходились пити.
Удалося козаку
дичку прищепити.
Пораділи залюбки,
ніколи скучати.
Хай воркують голубки –
будуть козачата!
Як же гарно квітне сад,
соловейко тьохка!
Не змарнована краса.
Молодичка ловка!
Мила панно, не журись, –
виглянь, хай побачить.
Легінь гарний, не барись,
не дрімай, козаче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2013
Тут густо поселилися коти –
нічийні, різномастні і голодні.
Мов збори відбувають сьогодні.
А горемикам – нікуди іти.
Вони щасливі щонайменше тим,
що пощастило перезимувати, –
в підвалах, вже й безмишних, сумувати,
та все ж не здохнути – сягти мети.
Бувальщини пишу, а не байки.
Як вийду до сусіднього під’їзду, –
коти й собаки – делегати з’їзду –
аж трусяться отримати пайки.
Голодних не годують балачки…
Гостинців ой не всім їм дістається.
Стрибають на пакет чи на відерце.
Останній тут оплот – сміттєбачки.
Приносять їжу щедрі диваки.
А звідси й віра – прийде влада путня.
І верещать від березня й до грудня,
і виють-мітингують ходаки.
А онде – тічка. Комунізм якраз.
За сучкою – барбоси-депутати.
І гавкають, і дзяволять – дебати!
На волі всі. Дивись – якраз екстаз!
Та кожному, як мовиться, своє.
І щоб там не казали неоїсти, –
найперше діло якось попоїсти.
Нехай весна калорій додає!
На зборищі раптово ставсь дебош.
Було все ж добре,
та в бачок вліз бомж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013
Собака їла гарбузову кашу.
Нічого в мене більше не було.
Почув перон сумну розмову нашу
і в небо сиве смутку прибуло.
Смачнюща каша –
і солодка, й з рисом.
А от життя – воно ж таке гірке!
А доброти загострюється криза…
Тулилася собачка говірка.
О, як до мене говорили очі!
Біднесенька раділа до виття.
Вона по-людському пожити хоче,
але й в людей собаче вже життя.
Жалілася – хазяїн враз покинув…
Державу – теж. Негода підвела.
Хвостом виляла…
Ось такі новини.
В розмові й до вагону довела.
А він, як вулик –
бджоли тут і трутні.
У шулера в кишені п’ятий туз.
Мала держава…
Регочіть на кутні.
І їжте помаранчевий гарбуз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013
Хтось перший з нас колись сказав «Пробач».
Хтось мовив сумовито «Пробачаю».
Удалечінь легесенько відчалив
кохання човен.
А чи смійсь, чи плач…
Вітрила мрій торкалися мети.
Кохання загасало й гоготіло.
Ми іскорки кресали, бо хотіли
на березі розради вдвох зійти.
То де ж ми помилилися й коли?
Щомиті не лишалися на чатах.
Щемить, а ми навчилися прощати.
Та так, що вже й кохання не болить.
Так щиро говорили ми «Прости».
Так часто і так завчено прощали.
Без весел човен втомлено причалив.
І тихо стогне берег самоти.
Збагнули вже – печалі є межа.
Прощали ми, але не знали міри.
Прощаємось. Нарешті зрозуміли:
сильнішим за любов буває жаль.
В обох у нас однакова вина.
Наука нам, а молодим – повчання.
Щемке прощання цебенить мовчанням.
Прости й прощай.
Яка гірка ціна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2013
Запашний вітерець пряде
з буйноцвіття духмяний вальс.
Причаровує – в рай веде.
Тільки як же мені без Вас?
Старовинний п’янкий романс –
приміряє весна фату.
Кружеляє натхненно вальс.
А я Вас виглядаю тут.
Знаю, прийде жаданий час,
наче яблука у меду.
Запрошу Вас на дивний вальс.
До кохання натхненно йду.
Пелюстковий весняний вальс –
молода заметіль в саду...
Я так хочу зустріти Вас,
доки яблука не впадуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2013
Присвячую славному землякові,
народному артисту, композитору
П.І.МАЙБОРОДІ
Ще постріли околиці гойдали.
Весняний вечір сутінки стелив.
Червонозоряні бійці ступали
в німі німецькі стомлені тили.
Безлюдний дім,
зачинені віконця.
В кімнату,
де давно ніхто не жив,
впустили воїни шматочок сонця,
і свіжий вітер тишу ворушив.
Телефоніст Платон
спинивсь раптово –
рояль – мов диво!
Постріли мовчать.
Бетховена погруддя мармурове…
Палають пальці…
Клавіші звучать.
Полинула мелодія журлива.
З глибокого прокинулася сну
кімната,
у хвилини ці щаслива,
неначе хто впустив сюди весну.
Заслухались, замріялись солдати –
домашнім затишком оселя віддає.
Звучала владно "Місячна соната"…
І кожен, певно, думав про своє.
Платону бачилось безкрає поле,
село і верби над ставком стоять,
полтавський шлях,
уздовж – стрункі тополі…
І мати…
Линь, сонато! Линь стократ!..
Вже музика заповнила кімнату,
і стало невимовно тісно їй.
Через віконниці і вулиць варту
злітала музика на тлі руїн!..
Незвично, несподівано звучала
соната після бою в тиші тій.
Зі сховища в магічному мовчанні
йшли постаті,
мов привиди нічні.
Коли ж завмерла
вже й остання нота,
старенький німець
ближче підійшов.
– Як же це так?
Воюєте ви проти,
а німця музику "іграєт карашо"?
– Не проти Гейне
і не проти Баха,
Бетховена чи Шіллера війна.
Проти фашизму, –
мовив автоматник, –
воюємо.
Війна – його вина.
Платон мовчав.
Бо думкою полинув
в своє село,
яке згоріло вщент.
Вже не ступати шляхом тополиним
загиблим друзям.
Невимовний щем
озвався разом з пострілом гармати.
І кожен думав про своє стократ!
Солдати мовчки поспішили з хати.
За матір!
За сонату!
В бій, солдат!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2013
* * *
В очереті кумують жаби –
"кум" та "кум" у легкім тумані.
Те відлуння у казку манить.
Наречену спізнать бажав би.
Та чи збудеться мить чарівна?
Світ можливостей нескінченний.
Чи судилася наречена –
найжаданіша Чураївна?
Травень править яскраві гами.
Знаю: долі не заперечу.
Ліс розмову веде старечу
з тихим плесом і берегами.
"Свахи" квакають хвалькувато,
жваво кумкають, безугавно.
Ой не хочу впіймати гаву!
О, як хочеться святкувати!
Лук амура учусь тримати,
бо вціляти один раз треба.
Чи стріла полетить у небо?..
Чи судилось царівну мати?..
Вже надія в душі зоріє.
Не вмовкає відлуння дивне.
Ген по річці пливе невпинно
срібним лицарем човен мрії…
1969
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2013
Ой забарилася любов!
За тим, що не збулося, – каюсь.
Минуло півжиття в чеканні,
стрічання мариться обом.
По світу доля розвела,
пошрамувала душу й тіло.
І лоскотало і боліло.
В журі сивіла ковила.
Гуляє з блискавкою грім.
В сузір’ї мрій – благоговію.
Коли вщухають вітровії –
заполоняє тиша дім.
Набідувались я і ти,
спекота вицмулила повінь.
Спадуть окови – у любові.
Допоки ж можна самоти?
Палкий мотив – солодкий дим,
сльоза-роса ясна жадана.
Святою будь мені, кохана,
шлях освяти і вік світи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2013
Життєва драма.
Вже заключні яви.
Гірка недоля поганя до ями.
Приблудний пес
чи виходець з народу?
Він не один.
Таких без ліку бродить.
Немає вже чого в дорогу брати.
Куди іти, коли й на волі – грати?
Бомжа між інших легко розпізнати.
Всі вулиці тепер – його пенати.
Кудись невпинно
поспішають люди.
А він спиняється
і йде в нікуди.
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421278
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.04.2013
* * *
Про закордон давно не мрію.
Але не думав я й тоді:
терпіти можна ностальгію,
ніж вдома гибіти в біді.
Дивився власними очима,
як там "гниє капіталізм"…
Бідуємо.
Але Вітчизна –
дорожча будь-яких валіз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421276
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.04.2013
* * *
Чорний біль окутав душу,
чорний страх.
Понад світом плине-лине
чорний птах.
Спалахнула та й пала
Полин-зоря.
Загасити б мирний атом,
тільки ж як?
Чи спасаються ж нарешті?
Де там. Жах!
Нап’яли,
та тільки ж рветься
саркофаг.
Щоб надійне спорудити укриття –
нам не вистачить ні грошей, ні життя.
Загнуздати б монстра дикого якби.
Та виходить – ми є атома раби.
Вже новий реактор сіє
чорний дощ.
Є Чорнобиль, Фукусіма.
Далі що?
Від владик ми тільки й чуємо «ля-ля».
Стогне-гине замордована Земля.
І невидимий витає чорний дим.
І труїть поля й моря, хати й сади.
Вже ж усім-усім розкаятися час,
щоб простив, а, може, й спас
Всевишній нас.
Хай же світить людям злагода й любов.
І поможе нам тоді єдиний Бог.
Будь спасителям довіку вдячний ти,
та новітньої біди не допусти!
Вже ж із неба чути праведні слова:
«Схаменіться! Мирним атом не бува!»
Не бува чужого горя, не бува.
Мирний атом – то загроза світова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421114
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2013
Відлітають журавлі,
відлітають.
Тануть жалісні ключі,
душу крають.
Залишають рідний край,
залишають.
Та травинку кожну хай
пам’ятають.
Що було, те відцвіло
променисто
і зажурено лягло
падолистом.
Журавлиний клин печально
зависнув,
мов розірване вітрами
намисто.
Не навічно доля нас розлучає.
Заповітнії ключі повертає.
Повесні "курли-курли"
ріднокраєм,
то надія і кохання безкрає.
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів
журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня –
гріють душу журавлі благовісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2013
Сережки вплітала в коси
берізонька за двором,
коли проводжав у космос
Гагаріна космодром.
Відчула обійми сина
планетонька голуба.
Яка ж то велика сила
космічного голуба!
Раділи старі і діти,
летіла по світу вість.
Мене ж повели на мітинг –
читати свій перший вірш.
До церкви, чи ж то – до клубу
із куполом без хреста.
Було тут багато люду…
Тут різних було вистав…
Ні разу в оцьому храмі
я більше не виступав.
Давно відлітав Гагарін.
Клуб церквою знову став.
Нехай зорельоти линуть...
Та в серці моїм – журба.
Лиш тільки б гойдалась мирно
планетонька голуба.
Лиш тільки б усі дороги
крізь душі, серця, уми
з порогу вели до Бога.
Щоб люди були людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2013
Річенька тече
срібная, прекрасная.
Серденько пече,
бо любов незгасная.
Знаю, не зупиниться
тиха течія,
і от-от прокинеться
доленька моя.
Синя далина
в зорі нарядилася,
та зустрітись нам
досі не судилося.
До серденька горнеться
гордий молодик.
Ясен місяць повниться,
та завжди один.
Ніченька ясна,
а в очах кипить печаль.
Зіронька сія,
сумно блимає свіча.
Вірою і волею
серце налилось.
Що судилось долею,
досі не збулось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416227
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2013
* * *
Весна. І тут Остапа понесло:
– Нам цілий світ,
чим зможе, допоможе!..
Він плеще язиком, немов веслом.
Спаси його у повені тій, Боже…
У всяку пору плеще. Роки йдуть.
Команда в нього –
хитромудровредна.
Чимдуж людці народу боки мнуть.
І знов дебати зачинає Бендер.
Занудний босень сідала псує.
Придворний шулер
знов пиляє гирю.
Балакуни! Не дбають про своє –
заморські довизбирують помиї.
А втім, – добра поцуплено – тюки.
Ой недарма женуться васюківці!
Ну й житіє! Жирують бандюки.
І в двадцять першім віці є ще вівці.
Народ мій долі кращої шука.
А Бендер – загребуще хитре рило –
уперто посуває пішака
з Є-2 на поле знане – Є-4.
Йому пора б – народний трибунал.
Братки проворні за моря чкурнули.
А він городить лозунг – ІНТЕГРА....
У грі отій про націю забули.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415942
рубрика: Поезія,
дата поступления 05.04.2013
* * *
А ти надії не втрачай,
дослухайся до слова друга:
минеться наслана наруга,
віднайдеш втрачений причал.
І запанує спокій-штиль,
і будуть дні і ночі милі.
А потім вітер здійме хвилі…
Лиш не втрачай надії ти.
Нехай попереду шторми,
світанок ген на виднокрузі.
Коли ще є надійні друзі,
тоді втихають і громи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013
– Мо, вип’ємо?
– Е ні, – табу.
Закодувався… й код забув.
– Я пригощаю! Не зівай!
То як, умовив?
– Наливай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414937
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.04.2013
До вокзалу пам’ятник притулився.
Підійшов до нього я, поклонився.
Осідали сутінки вечорові…
І, здалося, Гоголь насупив брови.
На пероні гамірно, - кроки, кроки...
І годинник блимає – плинуть роки...
Землякові славному стало журно:
хтось перо зламав йому, кинув в урну.
І згадались пролісків першоцвіти,
що поклав до зошита хтось привітно.
І пило перо тоді роси чисті,
оживали промені голосисті...
Холодно і боляче... Знаю, друже:
радість там – де людяність, небайдужість.
Притулився пам’ятник до вокзалу.
Я вклонився пам’яті – тепло стало.
1980
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2013
На пероні – зустрічей тепло.
Росяним серпанком тане ранок.
В рідне місто повертаюсь знов.
– Здрастуй, Гоголю,
земляче славний!
Гомонить, видзвонює перон.
Звідусіль весну привозять люди.
Хтось йому в дарунок на перо
проліски поклав,
що ранки будять.
Лагідний блакитний первоцвіт
нависає на розкритий зошит.
А письменник радо шле привіт
людям добрим.
Хай у світ розносять!
Ожила в написаних словах
лебединим озером калюжа…
Сторінки епох перегорта
миргородський Гоголь
небайдужий…
1971
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2013
Народився і голим, і босим.
Вділи, взули, уткнули у ВУЗ.
Пішки. Віжки. Кермо. Офіс боса.
Ще й мандат, щоб не стався конфуз.
Зі стільця перебрався у крісло.
З «Волги» – в «Вольво».
З будинку – в котедж…
Розтоптав килимову доріжку.
Й тих, що в боси виводили, теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414332
рубрика: Поезія,
дата поступления 31.03.2013
Відігнали свиню від корита.
А вона почала яму рити.
Рила день, рила два… довго рила.
Доки схудло і стерлося рило.
Подалася, – ні грюка, ні хрюка.
До корита б, терпіла б і дрюка.
Все чекала чогось, тихо сохла.
Не відрила моралі. І здохла.
А ямегу глибоку створила!
Тут сердегу швиденько й зарили:
Й написали: "Тут сховані кості
поросяки, що здохла від злості".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414330
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 31.03.2013
* * *
Не марнословлю.
Хоч кричи, хоч вий...
Хтось гучно локшину
комусь чіпля на вуха.
Та мудрий люд
гучних промов не слуха.
Кричить частіше той, хто неправий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013
* * *
Незрадлива історії суть –
невичерпна
цілюща
криниця.
В ній взаємність людська
промениться,
осідає на дно
каламуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013
Маятник історії
не спиняє біг.
Різко відхиляється
в лівий-правий бік.
Літописці каються:
правда вже не та.
Маятник повторює
пройдений етап.
Переможці славляться.
Потім – навпаки.
То герой з лампасами,
шапка набакир.
То по шапці ляпаса...
Політав і сів.
Маятник гойдається
на своїй осі.
Стрілки переведені.
Іспити без меж.
Вчення і теорії,
швидкоплинність веж.
Маятник історії –
праведний суддя.
Та чи посередині
істина буття?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013
* * *
Історію пишуть по-різному.
Стирають рядки, імена...
І білим по чорному,
й чорним по білому.
Та істина завжди одна.
Вона між рядками історії.
І вічні її сіячі –
і білі, й червоні,
і перефарбовані –
у мантіях діячів.
Народять. Схоронять.
Іронія!
Помоляться – проклянуть...
І праведну правду історики
уже на розп’яття ведуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013
Музика Сергія Голоскевича
НЕ СУМУЙ, НЕ ЖУРИСЬ
Пелюстки твоїх рук,
пелюстки твоїх уст,
і усмішки, що сонячно квітнуть,
я у всесвіті серця палкого несу,
мов нев’янучий квіт заповітний.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Пелюстки твоїх рук, - двічі
пелюстки твоїх уст –
незгасаюча мить жадана.
Струни серця мого,
струни серця твого
в унісон зазвучали привільно.
І злітає мелодії дивний вогонь,
розсіваючи віри проміння.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Струни серця мого, - двічі
струни серця твого –
невмовкаюча мить жадана.
Повертайся з оков.
Повертайся в любов.
Ти – і квітка, і струни, і крила.
Хай єднає обох
свідок праведний – Бог,
напинає кохання вітрила.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Повертайся з оков, - двічі
повертайся в любов.
Щоб збувалася мить жадана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
* * *
Люблю пісні —
і радісні, й сумні.
Людей люблю,
і щирим — щиро вірю.
Останній
необірваній
струні
ДОВІРЮ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
* * *
До всього треба дотику душі —
корінням — в землю,
крилами — у небо.
Де вічний пошук,
там нема межі.
Там вічний рух —
життя потреба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
Пелюстки твоїх рук,
пелюстки твоїх уст,
і усмішки, що сонячно квітнуть,
я у всесвіті серця палкого несу,
мов нев’янучий квіт заповітний.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Пелюстки твоїх рук,
пелюстки твоїх уст –
незгасаюча мить жадана.
Струни серця мого,
струни серця твого
в унісон зазвучали привільно.
І злітає мелодії дивний вогонь,
розсіваючи віри проміння.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Струни серця мого,
струни серця твого –
невмовкаюча мить жадана.
Повертайся з оков.
Повертайся в любов.
Ти – і квітка, і струни, і крила.
Хай єднає обох
свідок праведний – Бог,
напинає кохання вітрила.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Повертайся з оков,
повертайся в любов.
Щоб збувалася мить жадана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2013
Музика й виконання Анатолія Супруна
Гурт "ГІЛЕЯ"
Ранок затуманений
стеле теплий сум.
Вишиванки мамині
березню несу.
На сріблясті котики
крапельки мрячать.
У серденько зморене
лебеді ячать.
Спомини гаптовані…
Крапля на щоці.
Впали на чоло мені
срібні промінці.
Подивуйся, братику,
на барвисту гладь.
Вишиванки мамині
лагідно погладь.
Напилися повені
береги Сули.
Вишиванки-спомини
знову розцвіли.
Ой літа-журавлики,
вже спада вода…
Розквітай і радуйся,
земле молода.
Вороття нема мені,
та в душі несу
вишиванки мамині –
березневий сум.
До серденька туляться
ніжні пелюстки.
Променяться й журяться
рідні рушники.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
Ранок затуманений
стеле теплий сум.
Вишиванки мамині
березню несу.
На сріблясті котики
крапельки мрячать.
У серденько зморене
лебеді ячать.
Спомини гаптовані…
Крапля на щоці.
Впали на чоло мені
срібні промінці.
Подивуйся, братику,
на барвисту гладь.
Вишиванки мамині
лагідно погладь.
Напилися повені
береги Сули.
Вишиванки-спомини
знову розцвіли.
Ой літа-журавлики,
вже спада вода…
Розквітай і радуйся,
земле молода.
Вороття нема мені,
та в душі несу
вишиванки мамині –
березневий сум.
До серденька туляться
ніжні пелюстки.
Променяться й журяться
рідні рушники.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
* * *
Дивно повінь зросла!
Я відразу того й не помітив.
А відчув, коли плин
ненароком торкнувся весла.
І побачив тоді,
як стелились край берега квіти,
а до мене в човні
усміхалась, тулилась Весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2013
* * *
В задумі "котики" і ти…
І досі в кожнім слові
не умовка весни мотив –
б’є джерело любові…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013
* * *
Плавилось промовисте мовчання,
в душі – ніжні посмішки кричали.
Правду,
сущу правду розказали.
Плакали веселими сльозами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013
* * *
Я до тебе в думах часто лину,
але час чомусь мене спиня.
Хоч би як тримався я за гриву –
навмання не гнатиму коня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013
* * *
Поміж нами крига тане…
Доле, порухів не руш.
Хай горить свіча жадана
на взаємнім святі душ.
У серця струмує повінь.
Чаші повні, не гойдни.
Ставши на вівтар любові,
й крапельки не пророни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013
На поляні обідали дядьки при чарчині.
Поруч хвацько вистрибував маленький хлопчина.
Сірникову коробочку прикладав до вуха.
– Шо, синошку, влухаєшся, як співає муха?
– Це бзола дзизцить, не муха! – гордився манюній.
– Муха, муха! Не обманюй!
– Ні – бзола-а! – Й занюняв.
– Нате, гляньте! – Коробчину трусонув по тому,
та й поцілив у пазуху дядькові крутому.
– Подивлюся. – Розплутує кучеряві груди.
Потім як зарепетує:
– О рятуйте, люди!
Всі навколо полягали.
Дядько ваву чухав.
А хлопчина, знай, лукавив:
– Со, бзола ци муха?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013
У юрбі малюк гуляв.
Часто там гучало: «Ва-ау»!
– Ба, а со то він баляка?
– Вав – гібрид від слова «вавка».
– Ба, а со таке гіблид?
– Помісь. Брак. Ну, ти й набрид!
– Ба, а со це помісь, блак?
Сце й гіблид? Він со – дулак?
– Годі! Ти мене дістав!
Вавка в мові – слово «вав»!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013
Гарно добрих друзів мати
для дотепної присвяти.
Краще – щедро вихваляти.
Критикуєш, – ах ти ж клятий!
Дошкуляють – фальш і хамство,
недолуге критиканство.
Та, відомо, навіть влада
гідна слави – має вади.
Варто все ж метикувати –
шанувать чи лікувати.
Чи солодке «люлі-люлі»,
чи таки – гіркі пілюлі.
Жалкувати – завжди пізно.
Дружбани бувають різні.
Різні смішки, різні схлипи,
писоборці, прототипи…
Розійшлись стежини в лузі…
Мабуть, то були не друзі.
Справжніх – їх завжди бракує.
Та, говорять, час лікує.
Знову стрілись.
– Друже, здрастуй! Як ти?
– Відчепись! Не застуй!
І пішов уперто й прямо.
Враз – гур-гур! Упав у яму.
І тепер конає службу
з мрією про справжню дружбу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2013
* * *
Зелене полум’я трави.
П’янке оновлення весіннє.
Святе любові воскресіння.
Добро посіяти якби.
Молюся знову я.
А ви?
Зелене полум’я трави…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2013
* * *
Вже сонце повернуло на весну.
Погоду обіцяють нам чудову
ті, що людей вважають за худобу
і в стійло на налигачі ведуть.
Як дивовижно стелять на словах!
Дух забиває – корчить і судомить.
Немає вволю поки що й соломи.
Та вже от-от проклюнеться трава.
Овва! Не кожен любить новизну.
Одначе повернуло на весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2013
* * *
Як важко не писати вірші –
ховатись болісно в собі.
Коли вже й сни провісновіщі,
вже годі праведно говіть.
О доле, феє безталанна,
в мені ще й досі жар щемить.
Жаль, не підвладна вічність-панна,
як неповторна кожна мить.
Та все ж коли жагуче слово
на волю вирветься з оков,
нехай вбирає праоснову –
надію, віру і любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2013
* * *
- Ну, як життя?
- Та, плакатись набридло.
Хвалитись нічим.
Хоч казись, хоч вий.
Не доберу, то хто ж насправді бидло?
Проснувсь і думаю,
чи я іще живий?
- Таке ж, таке.
А плакатись не варто.
У кращий час зустрінемось.
Бувай.
- То ж чи побачимося?
Ну у тебе й жарти.
Коли ж то буде?
- Ну, тоді – прощай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2013
Музика Григорія Білана
Виконує народний жіночий ансамбль "Чарівниця".
Село Вовчик, Лубенського району на Полтавщині.
ПОВЕРТАЙ В РІДНОКРАЙ
(Українцю за кордоном)
Чужина – то не рай.
Повертай в ріднокрай.
Де зозуля кує на Посуллі,
мріє Лиса гора,
Верхній Вал спочива,
а косуля світанку кива.
У журбі не згорай.
Повертай в ріднокрай.
Упади в запашне буйнотрав’я...
Тільки тут собі спокій
ти зможеш знайти,
де чекають біляві хати.
Не шукай чужий рай.
Повертай в ріднокрай.
Тут і досі гніздяться лелеки.
Золотаві жнива,
коровай на свайбах...
В оберегах згорає журба.
Назавжди повертай.
Не покинь ріднокрай.
Чашу долі наповнюй по вінця.
Хай душа не блука.
Не цурайсь, а покайсь.
Українцю, себе не зрікайсь.
Марно серце не край.
Наймиліш – ріднокрай.
Доки й віку, він буде жаданим.
Неньку не вибирай.
До Вкраїни горнись.
Життєдайній землі поклонись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2013
Чужина – то не рай.
Повертай в ріднокрай.
Де зозуля кує на Посуллі,
мріє Лиса гора,
Верхній Вал спочива,
а косуля світанку кива.
У журбі не згорай.
Повертай в ріднокрай.
Упади в запашне буйнотрав’я...
Тільки тут собі спокій
ти зможеш знайти,
де чекають біляві хати.
Не шукай чужий рай.
Повертай в ріднокрай.
Тут і досі гніздяться лелеки.
Золотаві жнива,
коровай на свайбах...
В оберегах згорає журба.
Назавжди повертай.
Не покинь ріднокрай.
Чашу долі наповнюй по вінця.
Хай душа не блука.
Не цурайсь, а покайсь.
Українцю, себе не зрікайсь.
Марно серце не край.
Наймиліш – ріднокрай.
Доки й віку, він буде жаданим.
Неньку не вибирай.
До Вкраїни горнись.
Життєдайній землі поклонись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2013