| Сторінки (9/803): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
Де лоскоче срібляста вода
мальовничу красуню-Полтаву –
з далечіні віків вигляда
білим дивом альтанка преславна.
Тут Іван Котляревський ходив,
розбудив українські простори,
життєдайний вогонь запалив
українським Енеєм моторним.
І зметнувся крилато над світ
в невгасимій любові народу
барвограйний його буйноцвіт
про відвагу й жадану свободу.
Він і досі людей бадьорить,
не минає гостинні родини.
Сміх і гріх – веселить і болить.
І не меркнуть яскраві картини.
Сотворитель Наталки-краси,
повелитель ватаги Енея –
і тепер, і в грядущі часи –
батько скарбу з живою душею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2012
Хлопчаки-весельчаки
по нові приколи
на перерві подались
на подвір’я школи.
Поряд скупчились авто –
гарненькі, новенькі.
– Во, моделі! Глянь…
А то – підозрілий швендя.
Придивилися: Ти ба!
Надів рукавички
і дружкам своїм кива.
Виймає відмички…
Хутко вчителька пішла
телефонувати.
Наказала школярам
мовчки пильнувати.
Тільки де там. Всі гуртом
підійшли до дядів.
– І не соромно ото
чужу тачку гладить?!
Засвітилися таки.
Незручні умови.
Операції – гаки.
Які тут розмови.
Дременули крадії.
От іще проблема:
доганяють хлопці їх
та зчиняють лемент.
Здоровила – дра-ла-ла,
п’яти, наче шини…
На дільницю їх везла
патрульна машина.
Йшли, немов бойовики,
хлопчаки щасливі.
То виходить, – слабаки
злодії лякливі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329456
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2012
* * *
А тепер, уважний мій,
Коли вірш читати будеш,
Розгадати шифр зумій –
Основні чарівні букви.
Вліво вгору глянь. Від А
І донизу дочитаєм.
Разом: ак-ро-вірш. Ти ба!
Шифр розгадано! Вітаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329328
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 10.04.2012
Акрозагадка
* * *
Голова з хвоста зроста,
А коли на тин здереться,
Розростеться… вниз – даремно,
Бо ні ніг, ні рук нема.
У собі ростить осіннє,
Золоте смачне насіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329327
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 10.04.2012
* * *
В задумі "котики" і ти…
І досі в кожнім слові
не умовка весни мотив –
б’є джерело любові…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329050
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.04.2012
* * *
Завмерло в розпачі крило…
Здавалося кохання вічним.
Тепер – один, немов підсвічник.
Свічі неначе й не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329048
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.04.2012
Над кошлатим килимком
котик вертиться млинком.
Гострить кігтики жартун.
Ну й вигадник, ну й пустун!
Стриб на бильце. Ну й мастак –
ловить спритного хвоста.
Причаївся і чека.
Раптом – сальто сторчака.
Вигина хвоста й гойда,
та на блюдце погляда.
Посмакує молочком
й чепуриться язичком.
Щоб не трапився конфуз –
розправля антени вус.
То пустує, то куня
заповзяте кошеня.
То зліта над килимком,
то згортається клубком.
То начубиться й ричить.
То притулиться й мурчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328614
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.04.2012
На пероні - зустрічей тепло.
Росяним серпанком тане ранок.
В рідне місто повертаюсь знов.
– Здрастуй, Гоголю, земляче славний!
Гомонить, видзвонює перон.
Звідусіль весну привозять люди.
Хтось йому в дарунок на перо
проліски поклав, що ранки будять.
Лагідний блакитний первоцвіт
нависає на розкритий зошит.
А письменник радо шле привіт
людям добрим. Хай у світ розносять!
Ожила в написаних словах
лебединим озером калюжа…
Пелюстки епох перегорта
миргородський Гоголь – мудрий, дужий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012
Приніс мене неньці лелека.
І був я маленький-маленький.
Ледь-ледь я почав підростати, –
повіз у село мене тато.
Раділа, гляділа бабуся.
Я й досі того не забувся.
Дідусь мені часто від зайця
приносив смачного окрайця.
Мов скарб, діставав із торбини
шматочок черствої хлібини.
Якось кроленяткам красивим
в садочку травичку косили.
І раптом між хворостом – диво! –
зайчатко пухнасте збудили.
Потому не раз, як годиться,
лишав зайченяті гостинця.
Навіщо воно дременуло?
О, скільки вже років минуло...
Тепер, як приношу окрайця,
кажу урочисто: «Від зайця!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2012
Казав дідусь: «Побережи здоров’я.
Ти ще малий, але запам’ятай:
Здоров’я й розум – то найліпша зброя.
І скарб отой онукам передай».
Казав дідусь: «Здоров’я не розтринькуй.
Ти – молодий, та надто не швиди.
Старого слухай. А судьба – то скринька.
Одна – для тебе. Не згуби гляди.
Іди у світ, та залишайся вдома:
корінням – в землю, в небеса – крильми.
Допоки й не здолає тебе втома, –
людиною живи поміж людьми.
«Побережіть себе. – Кажу онукам. –
Не тратьте без толку здоров’я й час».
Складна і водночас проста наука:
люби, зі світом білим родичайсь.
Життя уроки – то найліпша школа.
Веде й спиняє віра не чужа.
В бою за правду не пасуй ніколи.
Терпінню всякому все ж є межа.
До істини доходять звідусюди.
Нащадкам щиру правдоньку кажіть.
Заради себе, люди, будьте люди.
Заради Бога – душі бережіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2012
На косичках верболозу
виграють ранкові роси.
Умиваються пухнасті
кошенята попелясті,
срібнолиці й золотисті,
ніжні, лагідні, врочисті.
Чи то й справді кошенята?
Чи барвисті мишенята?
І гойдаються веселі
на крилатій каруселі.
Поміж тим густим намистом
зелен-листя промениться.
Вербам, лозам, верболозам
не страшні тепер морози.
Теплий дощик їх полоще,
вітерець меткий лоскоче.
Прилетіли до вербички
жовтогруді цвінь-синички.
Пританцьовують-злітають
і весняночки співають.
А ріка біжить-нуртує, –
зі струмочками жартує.
Зацвітає чисте небо
пролісково-березнево.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328249
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.04.2012
Сріблясті парашутики,
близнятка-говорульки.
Чіткі, стрімкі маршрутки.
Кап-кап, кап-кап…
Худішають,
куцішають
б
у
р
у
л
ь
к
и
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328248
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.04.2012
Хоронили любов – бачив Бог…
Впала в серце сльоза чоловіча.
Подивився коханій у вічі
й присудив до розлуки обох.
Серця дзвін…
Ще рука у руці,
та промовлено слово останнє.
Чи й любов так безслідно розтане,
як у тебе сльоза на щоці?
Бите скло в скам’янілих очах.
Не спасала любов. Боронила
свою зраду – любов хоронила.
Поминальна палає свіча…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2012
* * *
Не до віршів…
Слова – отрута.
На порозі моїм – біда:
накидає на душу пута
і лукаво петлю гойда.
Затягає її тугіше.
Та потроху вже лід руша.
Залишаю поріг.
А віршів
не зречусь.
Адже то – душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2012
Гарно добрих друзів мати
для дотепної присвяти.
Краще – щедро вихваляти.
Критикуєш, – ах ти ж клятий!
Дошкуляють – фальш і хамство,
недолуге критиканство.
Та, відомо, навіть влада
гідна слави – має вади.
Варто все ж метикувати –
шанувать чи лікувати.
Чи солодке «люлі-люлі»,
чи таки – гіркі пілюлі.
Жалкувати – завжди пізно.
Дружбани бувають різні.
Різні смішки, різні схлипи,
писоборці, прототипи…
Розійшлись стежини в лузі…
Мабуть, то були не друзі.
Справжніх – їх завжди бракує.
Та, говорять, час лікує.
Знову стрілись.
– Друже, здрастуй! Як ти?
– Відчепись! Не застуй!
І пішов уперто й прямо.
Враз – гур-гур! Упав у яму.
І тепер конає службу
з мрією про справжню дружбу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327437
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.04.2012
Був – неначе супермен,
а теперечки – спиртсмен.
Став заядлим пияком,
потім зовсім синяком.
Пив дешевий самогон.
Вже харчав, мов грамофон.
Переходив на бензин.
Навіть "білкою" "бузив".
Лікувався, ледь не вмер.
П’є лише коньяк тепер!
Як же він отак зумів?
Що ж він врешті зрозумів?
Відвалився бісів хвіст.
Він тепер – спеціаліст.
Вже було скінчився секс.
Та тепер він екстрасенс.
Хочеш, зцілить він тебе –
алкотренер ЛТП?
Він – бувалий, то й рече
перевірений рецепт.
Пам’ятай вдень і вночі:
йдуть на ліки – тисячі!
Не заходячи в запій,
коньячок вживати вмій.
Милу чарочку тримай,
та у всьому міру май!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327435
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.04.2012
* * *
Жити в сутінках забуття,
не шукати і не чекати?
Чи на струнах усіх страждати
під мелодію каяття?
Не збагну, як тепер змогти
доспівати завітну пісню.
А нову починати пізно,
бо на серці – старий мотив.
Не вмовкає довкруж луна…
У лещатах тримаю душу.
Маюсь, каюсь.
Мовчати мушу.
Обірвалась строфа,
мов струна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2012
Ой женили хлопця, женили.
Віру у любов хоронили.
Постоли підступно пошили
білими нитками фальшиво.
Дочвалав покірно до загсу
і подумав: "Все-таки здався".
Жартував, хмурнів, посміхався.
Знав, – не покохав, а попався.
Розумів – примарну приманку,
як могла, сплела сербіянка.
Не шукав червоную руту –
пив до дна любовну отруту.
Солоденьким бавився зіллям,
а прозрів – на власнім весіллі.
Ой ти доле-доле нікчемна,
чом така чужа наречена?
Жалкував… запізно й безсило.
Мати уночі голосила…
Ой котили возик із гірки.
І було так боляче й гірко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2012
Обіцяв боржник поляну.
Думалось – "поквасимо"!
Та й приніс.
Як я поглянув, –
то «ПОЛЯНА КВАСОВА».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326844
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.04.2012
Всього не пригадаю, що було.
Прийшов додому, як уже світало.
І як попали з кумом в НЛО,
і як у нас обох зарплат не стало.
Сучасний бар, крутезний, саме те.
Дива там відбуваються довкола.
Найбільше пам’ятаю вар’єте:
крутилася дівиця майже гола.
Показували нам пупи дівки.
Такого кайфу не буває вдома.
Там виступали молоді зірки,
та ще й співачка, з давнини відома.
Іще згадав штуковину одну:
показував бармен нам фокус-покус.
А кум надибав кралечку чудну
та й домовлялись мандрувати в космос.
Покайфували з кумом в НЛО.
І пам’ятні згадали, й круглі дати.
Нам настрою чимало долилось.
Потратились, та буде що згадати.
До ранку тусувались в НЛО.
Та й згадували самогонку й сало.
У кума більше грошей не було.
Досиділись, поки й моїх не стало.
Шалені танці-шманці там були.
Ми з кумом також гарно гарцювали.
З дівками перемовини вели,
та називали нас вони дядьками.
Стрибучий репер теревенив реп.
Ті скоромовки досі доганяєм.
Я краще буду їсти вінегрет.
Кермуй на хату, куме! Приземляймось!
Одноголосно вирішили ми –
про НЛО нам з кумом годі думать.
Найкраще гостювати у куми.
Нічого, як не буде вдома кума.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326842
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.04.2012
* * *
Ненароком
упало
слово –
залишило недобрий слід.
Недоречно злетіло –
й знову
світ поблід.
Маюсь, каюсь.
І знов плекаю,
щоб не гасло тепло обох.
Слово – пташка,
чи слово – камінь…
Слово – Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326699
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.03.2012
* * *
Вслухаюся в твоє мовчання.
Воно – мов роси на золі,
мов зойк, мов приворотне зілля,
мов клич далекої зорі…
Вдивляюся в твоє безсоння –
напій із сонячних троянд,
медово-райдужну безодню…
А інколи – солодкий яд.
І все одно я роль не граю
і милостині не молю.
В надуманім раю згораю,
караюсь, мучусь і люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326698
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.03.2012
* * *
Поринаю у світле минуле,
у настояний спомин п’янкий:
ми вже всякого трунку хильнули,
і солодкий він був, і гіркий.
Пориваються думи, – в напрузі,
мов натягнуті струни, гудуть.
По світах розлетілися друзі,
всі стежини – на сповідь ведуть.
Вже давно відцвіло-відшуміло…
Чом же серце так рветься з оков?
Бо в собі зберегти ми зуміли
світлу віру, надію й любов.
Як же треба нам жити сьогодні,
мов останній сприятливий день.
Посміхаймося, плакатись годі.
Нас і досі романтика жде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326443
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.03.2012
Чарівний усміх, очі осяйні.
Привітний погляд гріє душу.
Мрію.
Любуюся-милуюся.
Дурію:
якби ж вона всміхалася мені.
О, як би ми голубились рядком.
І називав би я її зорею.
Якби ж лишень вона була моєю.
Якби ж я досі був молодиком.
По-різному прослалися стежки.
Не стрілися удвох на рушничкові.
Підморгують зірки, хоч місяць повний.
Ми ж розминулись в часі навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326442
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.03.2012
* * *
Отой найперший поцілунок
прадавній
досі не забув.
Який жаданий ніжний трунок!..
А от коли останній був?..
Обоє зовсім притомились.
І спомин-сум до забуття.
А поцілунок,
наче милість,
коли дрімають почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326187
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.03.2012
* * *
Цілую усмішку твою,
що зберігає давнє фото.
Вік милуватися охота.
Чарівні миті впізнаю.
Нетлінні миті осяйні.
І досі усмішка не в’яне.
Було кохання полум’яне.
Ти посміхалася мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326185
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.03.2012
* * *
Знайомі, і не більше, ми.
Нас не поєднує нічого.
Нас не поєднує нічого?
Чому ж тоді душа щемить?
Дивуюсь: скільки словесав,
не склав про тебе і рядочка.
Не склав про тебе і рядочка?
Тоді про кого ж я писав?
У віршах вимріяв, у снах.
Ти поруч, і не треба більше.
Ти поруч і не треба більше?
Неправда. Правда лиш одна:
бринить душа, немов струна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325901
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.03.2012
По одній стежині ми ходили разом.
Де тепер ти нині – я й не чув ні разу.
На якій орбіті долі очутились?
Чом обом зустрітись досі не судилось?
Стежечку до серця зміг я протоптати.
Відчинялись дверці, – не завів до хати.
Вже на скронях сніжно, а я тут з тобою.
Називаю ніжно першою любов’ю.
Нам було, напевно, й цілуватись рано.
Я ж тебе ніколи й не назвав "Кохана".
Це тобі сказали два ясних озерця.
Ти з тих пір назавжди поселилась в серці.
Доле моя, доле, де ж ти заблукала?
А мене з собою чом не погукала?
Де ж ти забарилась, де тебе шукати?
Йти куди назустріч, звідки виглядати?
Йшли ж – рука в рученьку тихою ходою.
Та роки-роченьки плинуть за водою.
В світ стежини бігли,
розминулись де ми?
Раптом налетіла, наче буря, темінь.
Гірко помилились, повертатись – пізно.
Долі оселились на орбітах різних.
Де шукали броду, – обміліла річка.
Загубила вроду чарівна Марічка.
Як на себе гляну, – трішечки лякаюсь.
Не те слово – "в’яну". І сміюсь, і каюсь.
Істину вже знаю – мудру, хоч не милу:
нашу спільну долю ми самі згубили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325900
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.03.2012
Не бачив і не чув ніколи Вас,
та вже тепер дивуюся – невже я
замилувався Вашою душею?
І народився враз весняний вальс!
А може ще зустріну Вас –
явлюсь промінчиком любові.
Поезії гряде шалена повінь.
І тепло так звучить весняний вальс.
Лише читав, та наче бачу Вас
і відчуваю – зігрівають вірші.
Як Муза поруч, то чи ж треба більше?
Вже ллється в серце цей весняний вальс!
Я вірю, що зустріну Вас.
Моя весняночко привітна,
поезії у нас – одна орбіта.
Злітає в небеса весняний вальс.
А думи мої горнуться до Вас.
Невже я закохався, мов хлопчисько?
А душі наші сяють близько-близько.
І будить почуття весняний вальс!
Я неодмінно стріну Вас.
Й відразу все розкажуть очі.
Поезія струмитиме уроче.
Ви тільки запросіть на білий вальс.
Весняний вальс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2012
Вільний вітер білим світом лине,
дужі крила легко простира.
У глибінь віків течуть хвилини –
там сріблиться мудрість престара.
Народилось життєдайне Слово –
визріла велична таїна,
стукає у серце знову й знову:
Світ – безмежний, Істина – одна.
Зріють вірші зернами свободи.
Щедра нива златом налилась.
Диво-колос неземної вроди
благородним голосом озвавсь:
«Схаменіться, люди. Ще не пізно.
Помиріться. Світ благає вас».
Лине із небес прадавня пісня –
Істина воістину жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2012
Ми перемовились очима –
і віддзеркалилася суть.
Ні, не розраджував нічим я,
лиш роз’ятрив взаємний сум.
Ми довго порізно томились.
У самоті стелилась мла.
Вже наші душі поріднились –
єднання стежка проросла.
Приспів:
Не снилась, а привиділась мені:
ясне обличчя осявало темінь.
В твоїх очах дивився я на себе –
і вірив диву, й серцем пломенів.
О, як багато говорили очі!
Всього не зміг і досі осягти.
Коли вже потім говорила ти –
я впізнавав усе, що напророчив.
Вже потаємне не втаїти,
бо й невимовність вже кричить.
Палкі серця, немов магніти,
не роз’єднать, не розлучить.
Тримають ланцюги печалі.
Прикутий, та немов лечу.
Ми так промовисто мовчали!
Ніхто крім нас того не чув.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2012
Відлітають журавлі, відлітають.
Тануть жалісні ключі, душу крають.
Залишають рідний край, залишають.
Та травинку кожну хай пам’ятають.
Що було, те відцвіло променисто
і зажурено лягло падолистом.
Журавлиний клин печально зависнув,
мов розірване вітрами намисто.
Доля випала гірка й незвичайна:
розлучає потім знову стрічає.
Повесні – "курли-курли" ріднокраєм.
То надія і кохання безкрає.
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня –
гріють душу журавлі благовісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2012
***
Звісно, не святими є поети.
Я – поет.
Зізнаюсь тет-а-тет:
Не секрет, що маю я секрети.
А які, – ото уже секрет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012
В буйній зелені Посулля
чув я пісеньку таку
соловейка і зозулі:
– Тьох!
– Ку-ку!
– Тьох-тьох!
– Ку-ку!
Був я досі на природі
на концертах багатьох,
та не чув до цього зроду:
– Тьох-тьох-тьох!
– Ку-ку!
– Тьох-тьох!
Так вони співали разом.
Отакий собі дует.
– Тьох!
– Ку-ку!
– Тьох-тьох!
Відразу
стрілись Муза і Поет.
У пташиному оркестрі,
як на довгому віку.
І уславлений маестро
там не сам:
– Тьох-тьох!
– Ку-ку!
Накувала зозуленька –
є невістонька й зятьок.
Лунко тенькає серденько:
– Тук-тук-тук-тук,
тьох-тьох-тьох...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012
* * *
Що то – сторож!
Вільна птиця!
Доля – краща багатьох.
Спати можу, як годиться,
від опівночі – до трьох.
Ну, а потім вже не спиться.
Я і Муза.
І тьох-тьох...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2012
* * *
Світанок радо привітай.
Себе вітай і світ навколо.
Ген сонце котиться по колу,
та жодна мить не поверта.
Натхненно жити поспішай.
Літа летять: а що залишиш?
Хай помага тобі Всевишній.
У день величний вирушай.
Хвилини марно не проґав.
Трудись упевнено й завзято.
Щоб день новий збувався святом
і гарний настрій не втікав.
Хай щастям повниться сім’я.
Твори добро собі і людям.
Проміння ранок ллє повсюди –
у тебе усмішка сія!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2012
* * *
Зелене полум’я трави.
П’янке оновлення весіннє.
Святе любові воскресіння –
Добро посіяти якби.
Молюся знову я.
А ви?
Зелене полум’я трави…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2012
* * *
Себе в минулому не лай.
А навстіж двері і віконця –
нехай до хати входить сонце!
Щомиті заново палай.
Та не шукай чужих богів.
Своїм же варто помолиться.
Щоб марно не марніли лиця,
примарних уникай боїв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324477
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.03.2012
* * *
Матінка-маківка між терня...
Де пелюстки твої, де зерня?
Мати красу віддала дітям.
Німбом на скронях туман квітне.
Маки гойдають рушник мамин.
Шепчуть у тишу:
"Побудь з нами..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2012
* * *
Заіскрилося слово від слова.
Запалала словесна полова.
Хиже слово руйнує кохання.
Може вбити людину.
Та знаю:
злий вогонь загасити готове
чарівне посередництво слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2012
На крилах дум лечу в літа грядущі –
палахкотять видіння у пітьмі.
Стрічаються мені незрячі душі,
безвольні – і оглухлі, і німі.
В мовчанні чую дивну силу крику.
За грішні думи дорого плачу.
Всевишньому мій не потрібен викуп.
Моє мовчання місяць мудрий чув.
Він істину снує в безодні неба.
Душею бачу, серцем чую. Та
словами вимовляти те не треба.
Та й не можливо.
Істина – свята.
О, скільки смутку плине в згустках тиші!
Хлюпочуть хвилі схлипів надсумних.
Задуми берег…
Враз назустріч вийшов ясний промінчик.
Сум безмежний зник.
У серце ллються крапельки-акорди
і грає барвами стрімкий струмок.
І радість розлилась потоком гордим
у повені й гармонії думок!
В мовчанні – істина.
В нім стільки змісту!
Вир почуттів!..
Ця думка – не нова:
коли стає на серці надто тісно –
мовчання випромінює слова.
Як пам’яті свіча вогнем тріпоче,
як тонко й високо звучать думки, –
мелодію Господь почути схоче –
мовчання перероджує в рядки.
Пречисте світло оселяє в слові,
щоб спраглих душ воно могло сягти.
Поезія з промінчика любові
народжена – полине у світи.
В майбутнє не літаю понад міру,
та виплесну зізнання й присягну.
Глибока віра живить серце й ліру –
оберігає Музу осяйну.
Душа – бринить.
А що із того вийшло, –
розсудить небо:
тлію чи горю.
На денці серця виспіваю тишу –
елегію мовчання сотворю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323814
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2012
Душа поета – мов сопілка ніжна.
Вона бринить мінорно і мажорно.
Емоцій хвилі закипають штормом.
Душа – ранима й безневинно грішна.
То – музика – мотиви сонця й грому –
злітає вільно птахою кохання.
Хоч завжди йде на неї полювання,
але вона вертається додому.
До серця, – доки б’ється, не померкне.
І – в небо, як поезія – між люди.
Поета на цім світі вже й не буде, –
як і душа, поезія безсмертна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2012
* * *
Весна. І тут Остапа понесло:
– Нам цілий світ, чим зможе, допоможе!..
Він плеще язиком, немов веслом.
Спаси його у повені тій, Боже…
У всяку пору плеще. Роки йдуть.
Команда в нього – хитромудровредна.
Чимдуж людці народу боки мнуть.
І знов дебати зачинає Бендер.
Занудний босень сідала псує.
Придворний шулер знов пиляє гирю.
Балакуни! Не дбають про своє –
заморські довизбирують помиї.
А втім, – добра поцуплено – тюки.
Ой недарма женуться васюківці!
Ну й житіє! Жирують бандюки.
І в двадцять першім віці є ще вівці.
Народ мій долі кращої шука.
А Бендер – загребуще хитре рило –
уперто посуває пішака
з Є-2 на поле знане – Є-4.
Йому пора б – народний трибунал.
Братки проворні за моря чкурнули.
А він городить лозунг – ІНТЕГРА....
У грі отій про націю забули.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2012
* * *
У сивім небі стогнуть журавлі:
"Коли, коли,
куди нам приземлитись?"
Неначе в морі синім кораблі,
ідуть-пливуть...
Не гріх за них молитись.
Вони несуть в собі людські жалі.
Вони, як ми, надією окуті.
У сивім небі стогнуть журавлі –
в польоті, але завжди на розпутті.
Єдиний Боже, всім нам поможи.
Дай волі й духу поскидати пута.
Завітний шлях до себе покажи.
І сили дай – завжди собою бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2012
* * *
Вже сонце повернуло на весну.
Погоду обіцяють нам чудову
ті, що людей вважають за худобу
і в стійло на налигачі ведуть.
Як дивовижно стелять на словах!
Дух забиває – корчить і судомить.
Немає вволю поки що й соломи.
Та вже от-от проклюнеться трава.
Овва, не кожен любить новизну.
Одначе повернуло на весну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2012
* * *
Ви бачили, як тихо плаче ніч
і як по тому промениться ранок?
Буває сумно у самотині,
та інколи так легше гоїть рани.
Хоч болю не сховати ув очах,
але коли в них іскорка зоріє,
говорять, – він надії не втрача.
Хоч він живе насправді тим, що мріє.
Замулився колодязь, зажуривсь.
Хто чистить, той не стане вже плювати.
Хвалитись тим, що збудеться колись, –
намарне почуттям спекулювати.
«А він ще й пише. Вижити б змогти...»
Бо щиро вірю Богу й добрим людям.
Радію, коли можу помогти.
І ніч мине. І ранок – віршем буде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2012
* * *
Розбудив мене вірш.
Наболілим діливсь
світанково-натхненно, привільно.
Струменята любові у строфи лились.
Кожне слово у серці бриніло.
Втішно й любо було.
Все минає колись.
Умовкає мелодія дивна.
Вірше, дух окриляй!
Солов’їно полийсь,
щоб в мені не дрімала людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012
* * *
А ти надії не втрачай.
Дослухайся до слова друга.
Минеться наслана наруга
Віднайдеш втрачений причал.
І запанує спокій-штиль,
і будуть дні і ночі милі.
А потім вітер здійме хвилі…
Лиш не втрачай надії ти.
Нехай попереду шторми,
світанок ген на виднокрузі.
Коли ще є надійні друзі,
тоді втихають і громи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012
* * *
Поезія – душі криниця
в прадавній рідній стороні.
Судилось трішечки й мені
людської мудрості напитись.
Пірнувши в слова глибину,
не обману...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
* * *
Спогадами горе не дратуй –
хай воно потроху затихає.
І хоча безслідно не зникає,
від лихої пам’яті вартуй.
Хоч тобі немало довелось
в добросерді зазнавати болю,
з вірою, надією й любов’ю
йди в світи.
А щастя – близько ось!..
Спогадами радість відтвори.
Хоч щасливі миті – неповторні,
світить завжди хай свіча жертовна.
Будь собою лиш.
Світи, гори…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
* * *
Схаменіться, людоньки дорогі,
не шукайте тутоньки ворогів.
Не кипіть, шануйтеся, не тужіть.
Ліпше – один-одному поможіть.
Добру душу маючи, все зроби,
щоб ставали друзями вороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2012
* * *
Не сприймай, мов злочин, огріх чийсь.
Зопалу не лай, не гарячись.
Необачним словом не порань.
За вину пробач –
спаде гора.
Крапотіння – камінь пробива.
А промінчик – душу зігріва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2012
* * *
Про закордон давно не мрію.
Але не думав я й тоді:
терпіти можна ностальгію,
ніж вдома гибіти в біді.
Дивився власними очима,
як там "гниє капіталізм"…
Бідуємо.
Але Вітчизна –
дорожча будь-яких валіз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322184
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.03.2012
* * *
Краще впаду в задуму,
ніж гарцювать на балу.
Краще на волі задубну –
не попаду в кабалу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322182
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.03.2012
* * *
Часом важко розрізнити
сущу правду від брехні.
Хто кричить, хто вміє нити.
Хто береться боронити…
Дядько слуха й каже: "Ні!"
Не відважні, а продажні.
Торбохвати – не творці.
Рекламують – злиднів дражнять
замасковані, не справжні,
закодовані "борці".
Знахабнілі демагоги
заморочують народ.
Люди зляться до знемоги,
зовсім збилися з дороги.
Знов би їм – переворот.
Променить правдиве слово
в коловерті голосів.
Звісно, зерна є й в полові,
та ошуканий сірома
думає, що брешуть всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321893
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.03.2012
* * *
Не марнословлю: хоч кричи, хоч вий...
Хтось гучно локшину комусь чіпля на вуха,
та мудрий люд гучних промов не слуха:
кричить частіше той, хто неправий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2012
* * *
О, небесна гірка незворотність.
Краплі смутку…
Вже й вітер прочах.
Відбивається в шибці самотність –
віддзеркалюється в очах…
Врешті краплі печалі розтали,
утекли незворотно струмки.
Розлоскочує груди світанок –
кучерявішають думки.
О, небесна п’янка незворотність!
В шквалі радості, в шалі хотінь –
дивне зілля палке приворотне –
краплі повені почуттів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321654
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.03.2012
Співають, грають,просять, продають...
Шумна, багатолюдна електричка.
Тут шастала собачка невеличка,
та й сіла поруч: може, щось дадуть...
Дивилась мовчки, як я смачно їв.
Очима так виразно промовляла.
А пригощаючись, хвостом метляла,
немов перед господарем своїм.
Дивилась в очі, щось казала ще.
Про щось, здавалося, вона мене питала.
До ніг тулилася, дрімати стала.
Її думки в мені будили щем.
Собака спала.
Обіймала шмат смачного хліба.
І була щаслива.
Збудилася на рибу, що до пива.
Й підлогу облизала...
Більш нема.
Її притис в куточку "кучмовоз".
Хвостом крутила і коли штовхали.
Мо’, думала, що так її – кохали?
Собача доля...
Мчав у ніч обоз.
– Це ваша? –
з темряви хтось проказав.
В "кравчучки" з лантухом
скрипіла рама.
Попід сидіннями пляшки збирала
маленька жінка...
Ось і мій вокзал.
Вину і відчай я тоді відчув.
"Це ваша?!" – навздогін
з безодні ночі.
...З кутка впинаються собачі очі...
Мовчу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321606
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.03.2012
Хвилююча безрадісна краса:
під крилами горіха – біла хата.
А мати край віконечка згаса:
несила й по долівці вже ступати.
Журливий погляд на побитий шлях:
по світу ген порозлітались діти.
А матінка до хати приросла:
летіла б, та не може вже злетіти.
Судилися і радості, й жалі:
іще краплинку, хоч промінчик вимрій.
У сивім небі стогнуть журавлі:
от-от злетить її душа у вирій.
Про світле, тепле мріяти не гріх.
Зносилася-згубилася вуздечка.
Поскрипує над хатою горіх,
а мати-птаха стереже гніздечко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012
* * *
Побіля ферми – крайня хатка.
Тут прабабусенька жила.
Як гостював, вона дала
мені на чоботи десятку.
...Ще обдирали ми лозу:
плести корзини бабця вміла.
Вона постилася-говіла…
Й подарувала ще...
сльозу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012
Коржі пече, по воду ходить.
В стару плиту дрівця вкида.
Чекає кращої погоди,
дітей у гості вигляда.
По радіо новини слуха –
всім бідам слізно співчува.
На ранок, як скінчиться мука,
дивується: іще жива.
Всього було.
Життя жорстокість
доводилось долать самій.
Та побороти одинокість
несила матері старій!
В поштовій скриньці – павутиння.
Сама до себе гомонить.
А ноги – як в землі коріння –
немає сили вже ходить.
Сидить совою край віконця –
зі смутком дивиться на шлях.
Бринить сльозина – гасне сонце
у вицвілих сумних очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321013
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2012
Говорила мені бабуся:
"Так живи, щоб собою збувся.
Бо тому ми на світ родились,
щоб робити те, що судилось".
Нагадала стріла дитинства,
як я стати хотів артистом.
Й не шукав собі Голівуда.
Роль найліпша – собою бути.
Справжня роль, головна, найтяжча –
в білім світі плекати щастя.
Віддзеркалюю в спраглі душі
свій неспокій і небайдужість.
Щось збулось, що не зможе кожний.
Хоч за фахом – лише художник.
Не лечу, – йду, кручу педалі.
Заробив... інший бік медалі.
Та засвоїв найкращим чином:
добрий вчинок – мов відпочинок.
Світ невпинно стає жорстоким.
Й добрі люди – по різні боки.
Як не є, не покину ниву –
засіваю й жнивую – з ними.
Годі плакатись, сором – нити.
Різні ми, та пора ріднитись.
Не цураймося дому-хати.
Доки ж матір’ю торгувати?
Калиново-тернова доля...
Хай вам, люди, живеться добре.
Як людиною зможу вмерти, –
назовіть і мене поетом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321011
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2012
1
Як мило й ніжно котики цвітуть!
У повені Дніпровій – крига тане.
Роки на ярмарок ідуть-ідуть...
Переді мною знову – красень-Канів.
Завітне місце. Думи запеклись...
Здіймаюсь важко на Чернечу кручу.
На Україні – гірше, ніж колись.
В міцних обіймах бідолашну мучать...
І стогне тиша, і пече журба.
Гріхи, гріхи... Прости, Пророче-Отче.
Збувається найгірше: скрізь – ганьба.
Повірити очам своїм не хочу.
Як же хотілось на святій горі
скропити душу хвилями бандури…
Олекса Гірник,* мов сірник, згорів,
та ще нещадніше владики дурять.
Прийшов на сповідь, щоб Тарас почув.
Він зверху бачить, як горять тюльпани.
О, думи-думи! І про все – мовчу.
І очі повінню Наталі-пані.*
Міцніють думи, глибшають слова.
І пом’янули, і музей відчули.
Ніяка влада правди не схова.
Отут – ремонт. Про чистку теж почули.
Правдивих владомазів не бува:
свята Чернеча чи крута Говерла...
Лукавий – робить тільки на словах.
Добропорядний – словом гори верне.
2
Ми всі в цім світі – грішні земляки.
Спрадавна мирить нас єдине небо.
Ідуть, ідуть на ярмарок роки.
А нам – все мало: завжди дива треба.
Чи згодом буде краще, ніж колись?
Та так, як зараз – вже несила жити.
До Бога йди. Покайся. Помолись.
І прагни – перед Небом не грішити.
Храм Кобзаря тут хочуть возвести.
Люд православний слушно б’є тривогу.
Московська церква чи сягне мети?..
То ще б мечеть, костьол чи синагогу.
Канонізація наблизить судний день?
Підступний фарс а чи турбота влади?
Чи церква знов єднатиме людей?
Почути б ще Тарасові поради.
Вкладають гроші люди звідусіль.
І хочуть, мабуть, щоб міцніло братство.
Бог – неподільний. Хліб і сіль – усім.
Мудріше б церкву відродить козацьку.
Вже хто і як, і чим нам не кадив, –
аж захлинаються Дніпрові води!
І чваняться перевертні-кати –
освячені душителі народу…
Ми є народ. Але куди йдемо?
В державу нашу кріпне спільна віра?
Над прірвою в покорі стоїмо…
Пора. Від слів – до праведного діла.
3
Скликає мати доньок і синів.
«Реве та стогне Дніпр…», – гучить священно.
Щоранку владно линуть позивні, –
Апостол Правди зве – Тарас Шевченко.
Під божим небом є така земля.
Є Україна. Сила є і воля.
В сім’ї великій щиро прагну я,
щоб нам частіше усміхалась доля.
Єдиний Боже, захисти цей край.
Пошли нащадків – благородних, дужих.
Хоч не судився на землі цій рай,
та щоб ніколи не було байдужих.
Іду по лезу. І зове краса.
Шлях – битий-битий… Крутяться колеса.
Дніпро могутній знову воскреса.
І лебеді виблискують над плесом.
О, друзі вірні, нам тут жить та жить!
Цієї суті не відступить жоден.
Весна вирує, зелен-гай шумить.
А що ж покаже нам наступний жовтень?*
Тож не мовчіть, як є вам що сказать
відверто й щиро про здобутки й вади.
Про що мовчить-задумався Кобзар?..
Байдужа надто і лукава влада.
На ярмарок ідуть, ідуть роки…
Одна в нас Мати. Нам тут разом жити.
Добродії, погідні земляки,
судіть самі, кому і як служити.
____________
* Олекса Гірник тут спалив себе
в часи брежнєвщини.
* Наталя Баклай – українська поетеса.
* Вибори нового президента
Березень, 2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320587
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2012
Сум торкнувся струн бандури.
Душ торкнувся сум.
Дума в повені зажури
виткала сльозу.
Покотили хвилі дужі
в душі жар жалю.
Чом нас досі доля душить
в рідному краю?
Чом же так ми не злюбили
волю нашую?
Мабуть, мало окропили
кров’ю вражою.
Годі плакатись на долю,
годі ойкати.
У собі гартуймо волю.
Щезнуть хай кати.
Рідний край нехай шанують
благородії.
Там, де злагода панує,
там – добродії.
Нам судилось прокладати
до сердець мости.
Впертих легінів завзятих
гартувать, вести.
Бандуристе молоденький,
ти ж бо маєш дар.
Щоб жила Вкраїна-ненька
і радів Кобзар,
щоб його слова пророчі
досягли мети –
очищай незрячим очі,
думами світи!
1999
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320585
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.03.2012
Стою в задумі на своїй землі.
Прикутий розпачем, гартую спротив.
Запанували псевдопатріоти.
А хохлуї, заблудлі ув імлі,
у тьму бредуть.
Догідні земляки
у вирі погубили шаровари.
Дотанцювались.
Безкінечні чвари.
Ледь миготять примарні маяки.
Втішаються, злостиво чинять суд
несамовиті україножери.
Самоповагу – надостанню жертву –
собраття на чужий олтар несуть.
Спиніться! Досить! Не годіть пітьмі!
Розправте шиї, обминіть хворобу!
Нас на спасенну праведну дорогу
ніхто не виведе.
Йдемо самі!
Не вбереже ніхто нас від чуми,
коли свідомо всотуєм заразу.
Не вилікує нас ніхто відразу,
бо лікарі хворіші, аніж ми.
На протягах історії стою,
між вибухами приспаної правди.
В соборі душ,
де Сам Всевишній править,
країну вибудовуєм свою!
Спасенний в славній спільній боротьбі
козацького негинучого роду,
соборний український мій народе,
ніколи не зневірюся в тобі!
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320462
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2012
Великий праведний Кобзарю,
ти і тепер «царату» зайвий.
«Дядьки отєчєства чужого»
Вкраїну дурять знову й знову.
Невже ж, праотче наш Тарасе,
арійсько-українська раса
перевелася?
Слово, – дій,
допоможи їй ще живій!
«Кобзар» цитують на всі боки
нові лукаві лжепророки.
І «ліплять локшину» для гурту
неополітики-манкурти.
І скалиться хитрющий лис:
знов люди в найми подались!
Пече прарідне попелище.
Кобзарю, ти ж до Бога ближче!
Чи й там, як тут?
Скажи на милість,
чи десь існує справедливість?
Чи будуть в двадцять першім віці
і зомбі, і біблійні вівці?
А люди?
Зберегти нам слід
себе, державу, цілий світ.
Якої б не були породи
пани – тутешні чи заброди,
але достоїнства народу
не пережерти їм повік!
Звучить заклично і чаїно
«Іще не вмерла Україна!»
Бо віру болісно плекає, –
свого Апостола чекає.
Великий праведний Кобзарю,
на цім всесвітньому базарі
вівтар гряде чи ешафот?
Веди пробуджений народ!
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320459
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2012
Повірити важко.
Вернуть – поготів.
Неждано-дивацька потреба:
кохана людини покинула дім –
мов грім серед ясного неба.
І ні з ким ділитись, і нікуди йти.
Лиш тьма та безсоння. О, Боже!
Вже й сонце погасло.
Якби ж помогти.
Я ж тільки словами і можу.
Утішив, розрадив, у вірі зігрів.
Розвеснились трави, дерева...
Мов блискавка – радість!
Зійшлись дві зорі.
А світла боятись не треба.
Втішаюсь, пишаюсь.
Не родич, не сват.
Буяє веселе весілля!
Не гасне кохання...
Який же то скарб –
на слові настояне зілля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2012
Там, де вільхи туляться ошатні
до привітних миловидних хат –
мріє-мліє ВІльшанка-вільшАнка,
а над нею – місяченько-сват.
Полонить-п’янить медове літо,
пахне сіном, теплим молоком.
Я тобі знайду найкращі квіти.
Ой коли ж присядемо рядком?
Одягну квітчасту вишиванку,
до серденька стежечку знайду.
Будем разом слухати вільшанку –
соловейка родичку чудну.
Ясен місяць вийшов на полянку,
задивився на сріблястий гай.
Я лечу у ВІльшанку–вільшАнку.
На узліску, пташечко, чекай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2012
Тут густо поселилися коти –
Нічийні, різномастні і голодні.
Мов збори відбувають сьогодні.
А горемихам – нікуди іти.
Вони щасливі щонайменше тим,
що пощастило перезимувати, –
в підвалах, вже й безмишних, сумувати,
та все ж не здохнути – сягти мети.
Бувальщини пишу, а не байки.
Як вийду до сусіднього під’їзду, –
коти й собаки – делегати з’їзду –
аж трусяться отримати пайки.
Голодних не годують балачки…
Гостинців ой не всім їм дістається.
Стрибають на пакет чи на відерце.
Останній тут оплот – сміттєбачки.
Приносять їжу щедрі диваки.
А звідси й віра – прийде влада путня.
І верещать від березня й до грудня,
і виють-мітингують ходаки.
А онде – тічка. Комунізм якраз.
За сучкою – барбоси-депутати.
І гавкають, і дзяволять – дебати!
На волі всі. Дивись – якраз екстаз!
Та кожному, як мовиться, своє.
І щоб там не казали неоїсти, –
найперше діло якось попоїсти.
Нехай весна калорій додає!
На зборищі раптово ставсь дебош.
Було все ж добре,
та в бачок вліз бомж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319928
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.03.2012
Собака їла гарбузову кашу.
Нічого в мене більше не було.
Почув перон сумну розмову нашу
і в небо сиве смутку прибуло.
Смачнюща каша –
і солодка, й з рисом.
А от життя – воно ж таке гірке!
А доброти загострюється криза…
Тулилася собачка говірка.
О, як до мене говорили очі!
Біднесенька раділа до виття.
Вона по-людському пожити хоче,
але й в людей собаче вже життя.
Жалілася – хазяїн враз покинув…
Державу – теж. Негода підвела.
Хвостом виляла…
Ось такі новини.
В розмові й до вагону довела.
А він, як вулик –
бджоли тут і трутні.
У шулера в кишені п’ятий туз.
Мала держава…
Регочіть на кутні.
І їжте помаранчевий гарбуз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319927
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.03.2012
Покидаємо батьківську хату:
в закордон геть – по зелень пузату.
Виживати – на рабство чи й війни.
Українонька – вільно-невільна.
Ой коли ж ми до доленьки дійдем?
Ой коли ж рідне сонечко зійде?
Не вдається, неначе лелекам,
повертатись додому здалека.
На Вкраїні знедоленій – хмарно.
Виживаємо, плакатись марно.
Боже ж, боже, якби ж хоч над вечір
повернутися в рідні гніздечка.
Чи батьків дочекаються дітки?
Отаке ж, ніде правдоньки діти.
На чужині гніздяться лелеки.
Українцям в світах – ой нелегко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319646
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.03.2012
Світить місяць у дозорі,
ясні зорі доганя.
А по місячній дорозі
неборак веде коня.
Про недолю зажурився,
зовсім спокою нема.
Сам не зна, де опинився.
А на часі вже жнива.
Не подумав – дім покинув,
на чужині загаса.
Не шукає в тому винних,
бо найбільше винен сам.
Блудний сину, схаменися,
та мерщій коня сідлай.
Ріднокраю поклонися,
долю праведну не лай.
Не цурайсь родини, брате.
В поле рідне повертай.
Щоби долю обирати,
треба Господа питать.
Не шукай в чужині раю,
хай там як вона сія.
Рідний дім не вибирають,
над усе – земля твоя.
Всім погідно жити треба,
один-одному годить.
Бо на всіх єдине небо,
бо Господь на всіх один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319642
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.03.2012
Наобіцяли гори золоті...
Проводирі і досі ще не ті.
Ще патріоти не перевелись,
та українець, як осінній лист.
Заробітчанин рідко поверта.
Шматуємо Вкраїну по світах.
Шматуємо і долі, і серця.
І навіть пісня – в шрамах і синцях.
О батьківщино, незабутній край!
Знов українську, музиканте, грай!
За кращу долю вип’ємо до дна.
Вітчизна-ненька в кожного одна.
Здавалось би, – усе переборов,
та плачеш, як побачиш рідну кров.
На чужині зустрінеш земляка –
бурхлива хвиля душу обпіка.
Пошли нам, Боже, за роботу шмат.
Щоб не петлю, то краще автомат.
Лишилась мрія – вижити якби.
Та виживаєм ради боротьби.
О батьківщино, незабутній край!
Знов українську, музиканте, грай!
За кращу долю вип’ємо до дна.
Вітчизна-ненька в кожного одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319361
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.03.2012
Чужина – то не рай.
Повертай в ріднокрай.
Де зозуля кує на Посуллі,
мріє Лиса гора,
Верхній Вал спочива,
а косуля світанку кива.
У журбі не згорай.
Повертай в ріднокрай.
Упади в запашне буйнотрав’я...
Тільки тут собі спокій
ти зможеш знайти,
де чекають біляві хати.
Не шукай чужий рай.
Повертай в ріднокрай.
Тут і досі гніздяться лелеки.
Золотаві жнива,
коровай на свайбах...
В оберегах згорає журба.
Назавжди повертай.
Не покинь ріднокрай.
Чашу долі наповнюй по вінця.
Хай душа не блука.
Не цурайсь, а покайсь.
Українцю, себе не зрікайсь.
Марно серце не край.
Наймиліш – ріднокрай.
Доки й віку, він буде жаданим.
Неньку не вибирай.
До Вкраїни горнись.
Життєдайній землі поклонись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2012
1.
Говорила за вечерею:
– Залишайся назавждИ.
Місяці летіли чергою.
– Жди.
2.
– Прилітай.
Ти знов наснилася.
Глянула, чи спить малий.
На півслові зупинилася:
– Прий…
3.
Через роки привіталися.
Сивий дим. Гірка журба.
Непосида пригорталася:
– Ба-а.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2012
Гортаю ніжно юності альбом.
Як же було нам хороше обом!
Я ж був колись кленочком молодим!
Тепер лишився спомин – сивий дим.
Яка ж струнка берізонька була!
Відквітувала юність, відгула.
Який болючий пам’ятник-вокзал!
Чому ж тоді тобі не все сказав?
Відлітувалось, і були жнива.
І щедро дощик ниву поливав.
Та й загасив палкий вогонь сердець.
І навпростець гасає вітерець.
На зиму, ой, лишилася сама!
Ген – біле поле, радості нема.
Береза й клен – посріблений романс.
Пекучий спомин досі гріє нас.
Гортаєм ніжно юності альбом.
О, як же світло й гаряче обом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2012
Пелюстки твоїх рук,
пелюстки твоїх уст,
і усмішки, що сонячно квітнуть,
я у всесвіті серця палкого несу,
мов нев’янучу квітку завітну.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Пелюстки твоїх рук,
пелюстки твоїх уст –
незгасаюча мить жадана.
Струни серця мого,
струни серця твого
в унісон зазвучали привільно.
І злітає мелодії дивний вогонь,
розсіваючи віри проміння.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Струни серця мого,
струни серця твого –
невмовкаюча мить жадана.
Повертайся з оков.
Повертайся в любов.
Ти – і квітка, і струни, і крила.
Хай єднає обох
свідок праведний – Бог,
напинає кохання вітрила.
Не сумуй, не журись, кохана.
Це не сон, не гірка омана.
Повертайся з оков,
повертайся в любов.
Щоб збувалася мить жадана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2012
Я України син по духу й крові.
Отут моя прапращурна земля.
Я – виток з мудрих праведних селян,
утверджую себе в живому слові.
Безбатченком смішним не був ні разу.
І не лякаюсь карликів Кремля.
Нащадок я Тараса й Василя.
Ми ще дамо кагебенутим газу!
Отут нам жити, по світах не бігти.
Вовік оберігати рідний край.
Збудуємо-таки для себе рай,
якщо ми справді України діти.
І я шпильки вставляю навіть ближнім,
та не лукавлю. Час лікує й б’є.
А що іще зозуля накує –
те знає небо. І розквітнуть вишні!
Єдине небо в нас, єдина ненька.
Нехай сичать перевертні-кати…
Єднаймося, шануймося, брати.
Хай завжди
у к р а ї н н о серце тенька!
Одвіку нас поріднює Всевишній.
Чи не навчив?
Гриземся-грішимо
та ненаситно ділимо Його.
Чи люди, чи раби ми нікудишні?!
Ми – є народ.
Природно і логічно.
Не буду я затурканим ягням.
Я – українець, тут моя земля.
І буде Україною довічно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318457
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2012
Незрадлива історії суть –
невичерпна
цілюща криниця.
В ній взаємність людська промениться,
осідає на дно
каламуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318455
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2012
З прапрадавніх, прапрагрішних літ
істина Голгофи ділить світ.
По обидва боки від Христа
люд постане, і Господь спита.
Споконвіку зло добро труїть.
Кожен перед вибором стоїть:
зліва, а чи справа від Христа?
Не вагайся. Вистраждай. Постань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318222
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2012
Ще день один дарує календар.
Лиш тільки раз аж на чотири роки.
Щоб краще ми засвоїли уроки.
Тож кожну мить приймай,
як Божий дар.
Дванадцятий в столітті цьому рік –
межа в календарі пророцтва майя.
Ще небо землю-грішницю тримає.
Перехідний етап – нова надія.
Від ери Риб до ери Водолія…
Творець останній вирок не прорік.
Всьому свій час – своя дочасна роль.
У світі білім всі ми – тільки гості.
Всевишньому видніше з високості –
ключі від раю хочеш чи пароль…
А день оцей ти праведно прожив?
За помилки карає Бог жорстоко.
Над нами всюди – Всевидюще око:
чи думай, чи роби, а чи кажи.
Нас небо неодмінно захистить,
бо милосердне.
Лиш по-людськи діймо!
А кожен робить вибір самостійно.
Ти – не ягня.
По світу гідно йди!
Судилось кому вгору, кому вниз.
Збігає час – екзаменатор грізний.
А доробляти-виправляти пізно?
Вирішуй сам.
Гляди, не помились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318221
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2012
Мамо, подивіться:
на грушу лелека сіда.
Мабуть, споглядає завітну домівку.
Небо прихилилось,
а вітер он хвіртку гойда.
Нене, зичить небо вам довгого віку.
Сину, чуєш:
стогін у пісні лелечій луна.
Сили додавай у просторі вітрила.
Хай же не лякає ніколи тебе далина.
Знай же: дім загоїть поранені крила.
Батьку, ой далеко ж нас часом
розводять шляхи...
Важко повертати натомлені коні.
Грішно жили ми,
але каялись зрідка таки.
Ніжно покрива біла паморозь скроні.
Сину, будь собою.
Нещадно чужих не суди.
Лину я додому, неначе лелека.
Довго і нелегко
вдається вертатись сюди.
Доля – наче вирок, а щастя далеко.
Знаю, не завжди мудрих істин
навчали батьки.
Раю у житті цім ніколи не буде.
Чом же дуже часто
виходило все навпаки?
Боже, та невже ж
переводяться люди?
Круки і лелеки також
на стерні, на ріллі.
Внуки і у вас, і у мене є нині.
Мушу підійматись у вирій,
розтати в імлі.
Душі, наші душі усе-таки винні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317980
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.02.2012
Цей незабутній високосний день.
Полтава мила…
Як мені боліло!
А на душі – ясніло-завесніло.
Лікує біль отут, як більш ніде.
Тут мій Едем,
де любо й грім гримить.
Сюди являюсь на пречисту сповідь.
І окриляюсь – почуттями повнюсь.
О, як предивно мить ота щемить!
Найближчі люди – молоді діди –
погомоніли, щиро пораділи.
Щоб кожне слово
з часом стало ділом,
твори-гори – солодким буде й дим.
Дай, Боже, істини.
Нехай вона веде
із темені туди, де справді світло.
Був добрим лютий.
І на серці – квітло
в цей незабутній високосний день.
29 лютого 2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317978
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.02.2012
Полкан – пес дворовий.
В дворі живе. Нічийний.
Породистий, меткий. А щастя не було.
Є друзі, що ділив останнє кісточиння,
добренний сміттєбак, своє сухе кубло.
Але чогось йому таки не вистачає.
І виє він. Тоді, коли вже нетерпець.
Навившись досхочу, собака засинає.
А сни – на всі смаки. Але нехай їм грець.
Зі снів він пам’ята, як лазив по деревах
не гірше за кота. Як полювати вмів!
Як спав на подушках в палаці королеви...
Нудота! Він хотів – охороняти дім.
Найбільше досадив Полкану сон жахливий, –
немовби в сміттєбак раптово люд поліз:
опухлий і худий, голодний і гарчливий.
Пес уві сні гарчав і дременув у ліс.
Прокинувсь – схаменувсь:
людина – друг собаки.
То доля їй дає собачого життя.
У лапи загорнувсь і тихо-тихо плакав.
«Хазяїн, де ти є?» – журився до виття.
Сумнющий почвалав. Гуторив біля бару,
аж голова гуде.
Дружбан Барбос зітхав:
– Якби ж і від собак приймали вже склотару.
...Не все, як у людей...
Подалі від гріха.
І знову задрімав – поклав на лапи морду.
Інстинкт сторожовий стократ його будив...
«Хазяїна – нема! Якби хоч безпородний,
малюк чи престарий, худющий чи брудний.
Щоб свій! Йому б годив покірно я віками...»
Розмріявся Полкан, і щелепи звело:
«Його б я пригощав смашнющими кістками.
І щоб на тих кістках і м’ясо ще було!
Якщо ж таких кісток тепер уже немає, –
знайду в сміттєбачку обгризені, – як ось.
Є в мене ще куток, де про запас тримаю.
З хазяїном своїм якось переб’ємось!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317682
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 28.02.2012
Життєва драма.
Вже заключні яви.
Гірка недоля поганя до ями.
Приблудний пес
чи виходець з народу?
Він не один. Таких без ліку бродить.
Немає вже чого в дорогу брати.
Куди іти, коли й на волі – грати?
Бомжа між інших легко розпізнати.
Всі вулиці тепер – його пенати.
Кудись невпинно поспішають люди.
А він спиняється
і йде в нікуди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317681
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.02.2012
Товариш Вій все рвався в бій.
Крізь дим ілюзій вперто дерся.
Спинився на передовій.
Де друзі?
Зрозуміть зумій,
а чи туди вогонь ведеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317375
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2012
Стрічаю я і там і сям
задрипаненьких поросят.
Їм, бач, корита поміняли.
Усе підряд нехай трощать
та ненаситно верещать,
і риють знов рови та ями.
Не треба пацям пишних слів.
Для бруду поросятам – хлів.
Новий хазяїн чи старий,
як ти свиня, – жери та рий.
Похрюкай, поживи для дядь.
Тебе заріжуть і з’їдять.
Завжди всьому своя пора.
Отак-то. А тепер – мораль:
Байдужих можна обдурити.
Було б наповнене корито.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2012
На городі квітне мак.
У хліві живе приймак.
Його часто й звідтіля
молодиця виштурля!
Клята доля отака
не злюбила приймака!
Бідолаха був не раз,
де Макар телята пас.
От приймак, так приймак!
І не риба і не рак!
От дивак, так дивак!
Не розумний, не дурак!
Його хвалять, та ще й як,
ласі випить на дурняк!
Він частенько залюбки
хвалить їх, бо сам такий.
На роботу вже не йде, –
вдалого моменту жде.
Один другому кива,
а вже третій – налива!
От пияк, так пияк!
А трудяга, аби як!
Молодиця б яка
приютила приймака!
Приймака не жде жона.
Випивай, браток, до дна!
Удовиці, оттакі,
ще приймають приймаків!
Вибивали гопака
і пограли в дурака!
А тоді приймак зомлів
та й подався спати в хлів.
От приймак, ну й дивак!
Хоч пияк, та не дурак!
Щупаком він пливе!
Не ловіть, – нехай живе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2012
Гарно як зозуленька кукувала!
Край обніжка соняхи танцювали!
Скільки не милуйся, не бадьорися,
та добряче милий мій забарився.
Не мені кувала ота зозуля.
Полузали соняхи, та й забули.
Як же сумувала я, як любила!
Та не повернувся до мене милий.
Не кукуй зозуленько, не обманюй!
Гей, тутешні соняхи, ну вас в баню!
Я не стала плакати-горювати,
а залітних соколів – в прийми брати!
Тільки знову вільна я. Ку-ку, ку-ку!
Ой заріжу півня, засмажу курку!
Зайде хтось – і сонячно стане й втішно.
Мабуть молодицею буду вічно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2012
Убалакали свайбани чарочку повненьку.
Отепер і заспіваєм пісню веселеньку!
Гарний настрій, гарна свайба, гарні молодята!
Жвава музика лунає! Будем танцювати!
Сваху до себе сват притуля.
Грайте музики! Свайба гуля!
Свашка боярина водить за вузду.
Хлопці-молодці вкрали молоду!
Наздогнали зграю вражу біля крутояру.
Порятовану пропажу викупив боярин.
Простягнули голуб’ята крилоньки-рученьки.
Поворкують молодята, – будуть козаченьки!
Тещу й свекруху чути здаля.
Грають музики – свайба гуля!
«Коні» впряглися, наряджені свати.
Хлопці-молодці вкрали молодих!
Хто добряче підтоптався, – падає додолу.
А боярин дружці здався, та й пішли в стодолу.
Гей, вогнисті музиканти, не змикайте очі,
щоб свайбани гарцювали до пізньої ночі!
Гей, гопа-цупа! Гоп, тру-ля-ля!
Грайте, музики! Свайба гуля!
Теща посмикує зятя за вузду.
Хлопці-молодці вкрали тамаду!
Убалакали свайбани бочечку повненьку
та й до раночку співали пісню веселеньку!
Три доби гуло весілля. Всіх підряд вітали!
От застілля так застілля! Ну й пореготали!
Нумо з дороги, гуси, гиля!
Возик – в калюжу! Свайба гуля!
Колесо стало гніздом для лелечат.
Хлопці-молодці ласі до дівчат!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2012
Вітер лагідно подув,
на чарівне личко.
Мріє-журиться в саду
дичка-молодичка.
– Ой була-гула весна,
мед збирали бджоли.
Чом же досі я одна,
доленько-недоле?
Як же гарно квітнув сад,
соловейко тьохкав!
Чи змарнується краса? –
молодичка охка.
Мила панно, не журись, –
виглянь, хай побачить.
Гарний легінь, не барись,
не зівай, козаче!
Біля саду – джерело.
Грає там водиця.
Жде пори з одним крилом
птиця-молодиця.
Дочекалася, ти ба!
Лине вершник з поля.
Де й поділася журба,
усміхнулась доля!
Як же гарно квітнув сад,
соловейко тьохкав!
Чи змарнується краса? –
молодичка охка.
Мила панно, не журись, –
виглянь, хай побачить.
Гарний легінь, не барись,
зупинись, козаче!
Вдвох водицю, ще й яку,
заходились пити.
Удалося козаку
дичку прищепити.
Пораділи залюбки,
ніколи скучати.
Хай воркують голубки –
будуть козачата!
Як же гарно квітне сад,
соловейко тьохка!
Не змарнована краса.
Молодичка ловка!
Мила панно, не журись, –
виглянь, хай побачить.
Легінь гарний, не барись,
не дрімай, козаче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2012
Історію пишуть по-різному.
Стирають рядки, імена...
І білим по чорному,
й чорним по білому.
Та істина завжди одна.
Вона між рядками історії.
І вічні її сіячі –
і білі, й червоні,
і перефарбовані –
у мантіях діячів.
Народять. Схоронять.
Іронія!
Помоляться – проклянуть...
І праведну правду історики
уже на розп’яття ведуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316422
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2012
Маятник історії не спиняє біг.
Різко відхиляється в лівий-правий бік.
Літописці каються: правда вже не та.
Маятник повторює пройдений етап.
Переможці славляться, потім – навпаки.
То герой з лампасами, шапка набакир.
То по шапці ляпаса... Політав і сів.
Маятник гойдається на своїй осі.
Стрілки переведені. Іспити без меж.
Вчення і теорії, швидкоплинність веж.
Маятник історії – праведний суддя.
Та чи посередині істина буття?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316421
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2012
В глухому хуторі жила
стара-старісінька бабуся.
В світах історія гула...
Про неї білий світ забувся.
У пам’яті бабуся та –
минулого століття спогад.
Природа дика, мов свята.
Отут зустріти можна Бога.
Частенько згадую той рай.
Тут довелося опинитись.
Прямцем до рідних добиравсь.
Зайшов у двір води напитись.
Тут огорожа – зайва річ.
Як буйно квітли-пахли вишні!
З хатини білої навстріч
усміхнена бабуся вийшла.
– Гостей давненько не було.
Мо’, молочка? Он, бачиш, мека...
Там за городом – джерело.
Он там, де кружеля лелека...
Вода пречиста, дивний смак.
Яка тоді була природа!
А як привільно квітнув мак...
Блага яка була погода...
Бабуся цюкала хмизок,
в плиті надвірній щось варила.
– То, кажеш, навпростець зайшов?
І говорила, говорила...
– Я зроду в місті не була.
Тепер і зовсім не годжуся.
Отут від роду прожила.
– Бабу, як звати вас?
– Маруся.
Немов на Марсі космонавт,
пісень співаю та журюся.
Посеред світу тут одна
тихенько Господу молюся.
– А скільки літ вам?
– Та мені
ніколи не жилося ловко.
Неначе галка на ріллі.
А посивіла – в голодовку.
Повимирало півсела.
З моїх нікого не зосталось.
То небо кару посила.
І у війну «нареготалась».
– Набідувались?
– Що казать?
У тридцять третім надивилась,
як заставляли помирать.
А німці в хутір не з’явились.
Стояли поруч. Ну то й шо?
Хати не стали руйнувати.
А от коли москаль прийшов,
то заходився грабувати.
Той визволитель-окупант
забрав курей, корів – тим паче.
Страшніших не траплялось банд.
Та що казать, Господь те бачив...
– А чоловіка й не було?
– Ото якраз перед війною
побралися. Пішов на фронт.
Вернувся сивим старшиною.
І вдома враз помер від ран.
Он за садком його могила.
Лише її я вберегла,
а інші всі – ріллею вкрили.
Карнач – пихатий зубоскал,
трофейну, гад, гвинтівку зцапав.
То теж був капосний москаль,
триповерховими кацапивсь.
Коли теплилось кілька хат,
всі разом якось доживали.
Судилось – по обох світах.
Тепер одна. Всього буває...
Оце подужала сарай,
держу таку-сяку худобу.
І пекло тут, і рідний рай.
А кажуть, вже перебудова...
І що коли кому гряде...
Не всім однаково живеться.
А радість – бачити людей.
Буває, й радіо озветься.
Щось чую про нове життя.
І відчуваю, й трішки бачу.
Хоч помагає каяття,
та в самоті частенько плачу.
– Чи ж хтось таки вам помага?
– Найбільше – Бог, за віру в нього.
Спасибі, що дровець врубав,
і дякую за добре слово…
Чекає кожного вінець.
На долю сердитись не треба.
Йти шляхом, а чи навпростець, –
підкаже і розсудить небо.
Буває, що нема й гроша,
і дуже вже на серці млосно...
Але на місці ще душа.
І носять пенсію колгоспну.
Якось ходила до села
казенного купити хліба.
Ще з осени як залягла,
то й зиму ледь не всю боліла.
Найбільше дошкуля зима.
Радію, коли сніг розтане...
Вже й назви хутора нема,
та хуторянку пам’ятаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2012
Тут лавочки давно нема.
Господарює вже зима.
А на горішині старій
прикутий ящик.
На хвіртці – зірка жерстяна.
Хто тут живе – не кожен зна.
А ще – висіли ліхтарі.
Забули й нащо.
Нещадну зиму ген яку
вона самує на кутку.
В дворі не видно вже й слідів.
Лиш вітер бродить.
Людські доносить голоси.
Та голоси не голоси…
Вже й не виходить.
Колюча темінь. Ні листів...
А до дітей не долетіть.
Стоїть під хатою ослін,
присісти просить.
Світанок розбудив усіх.
Ворота навстіж.
Чистять сніг...
І двір осиротів, осліп.
Труну виносять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2012
Ще Сула не розтала,
а душа – відліта...
Діда Гната не стало.
А прожив він до ста.
Нелегкими шляхами
між вітрами ходив.
А село було – храмом.
Щедро долі годив.
Від Дніпра і до Праги
шлях проліг бойовий.
За відвагу мав шану.
Вік – в колгоспі робив.
Факт: єфрейтор Муравський
з фронту скарбу узяв –
для рубанків-струганків
пів-мішка залізяк.
Бо добавити віку
вмів оселям усім.
Пів-села його вікон
й досі дивляться в світ!
Мав небесну іскринку –
вправно столярував.
До сторіччя він скрипку
для душі змайстрував!
Гнат не ойкав ніколи.
Хоч жилось – не меди.
Півжиття порав бджоли, –
мед водився завжди.
Мо’, й тому в нього стільки
не було болячок?
Раз – боліла печінка.
Раз – у ногу гвіздок.
І було – подивуйся:
скрипку візьме мастак,
підфрантить сиві вуса
та як вдарить гопак!
Не втече, було, тісто,
коли хліби пече.
Смачно вмів попоїсти.
Мав і міру, і честь.
І попоратись впору
дід проворний встигав.
А як внуки до двору, –
ввесь куток не вгавав!
Кожна зморшка світилась
життєдайним добром.
Йому б жити годилось!..
І ціни б не було.
Рідко дід був у місті.
В неба ради питав.
«Сільські вісті» провісні
здавнелезна читав.
Не ганявся за возом.
Власні погляди мав.
Спершу голос Морозу
на підтримку віддав...
– Бандюковичу – дулю.
Ну вже й ірод святий!
Вірю Ющенку, Юлі.
Треба їм помогти.
Як було б усім паші, –
не ревіли б воли.
Дуже радий, що наші
врешті перемогли!
Та якби ж не мішали...
Скакунів запрягли, –
ради слави держави
багатезно б змогли!
На омріяне жито,
теплий вітре, повій.
Як же хочу пожити
я при владі новій!
Повесні буде літо
і трава в молоці.
Будуть в пахощах мліти
мальовничі Хитці.
От би вулики власні
доробити в момент.
Приїжджайте на Спаса, –
буде сонячний мед!
Діда Гната не стало.
Світла пам’ять жива.
Від причілка до ставу
зеленіє трава...
Вітер хвірткою скрипне, –
в путь новий вируша.
Озивається скрипка,
мов нетлінна душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2012
Присвячую славному землякові,
народному артисту, композитору
П.І. МАЙБОРОДІ
Ще постріли околиці гойдали.
Весняний вечір сутінки стелив.
Червонозоряні бійці ступали
в німі німецькі стомлені тили.
Безлюдний дім, зачинені віконця.
В кімнату, де давно ніхто не жив,
впустили воїни шматочок сонця,
і свіжий вітер тишу ворушив.
Телефоніст Платон спинивсь раптово –
рояль – мов диво!
Постріли мовчать.
Бетховена погруддя мармурове…
Палають пальці…
Клавіші звучать.
Полинула мелодія журлива.
З глибокого прокинулася сну
кімната, у хвилини ці щаслива,
неначе хто впустив сюди весну.
Заслухались, замріялись солдати –
домашнім затишком оселя віддає.
Звучала владно "Місячна соната"…
І кожен, певно, думав про своє.
Платону бачилось безкрає поле,
село і верби над ставком стоять,
полтавський шлях,
уздовж – стрункі тополі…
І мати…
Линь, сонато! Линь стократ!..
Вже музика заповнила кімнату,
і стало невимовно тісно їй.
Через віконниці і вулиць варту
злітала музика на тлі руїн!..
Незвично, несподівано звучала
соната після бою в тиші тій.
Зі сховища в магічному мовчанні
йшли постаті, мов привиди нічні.
Коли ж завмерла вже й остання нота,
старенький німець ближче підійшов.
– Як же це так, воюєте ви проти,
а німця музику "іграєт карашо"?
– Не проти Гейне і не проти Баха,
Бетховена чи Шіллера війна.
Проти фашизму, – мовив автоматник, –
воюємо. Війна – його вина.
Платон мовчав.
Бо думкою полинув
в своє село, яке згоріло вщент.
Вже не ступати шляхом тополиним
загиблим друзям.
Невимовний щем
озвався разом з пострілом гармати.
І кожен думав про своє стократ!
Солдати мовчки поспішили з хати.
За матір!
За сонату!
В бій, солдат!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2012
Тепер Микола на кутку – найперший парубок.
Хоч не "крутий", та не "лопух". Трудяга в зародку.
Вже давнелезно збудував добряче дворище.
Хоча доводиться йому самому пораться.
Він часто їздив до Москви, до дядька знатного.
Міг там у органах служить хохлом по блату він.
Зате давно б добрячу мав державну пенсію.
А так – працює на "путях" по трьох професіях.
– Ото коли ще був Союз – пожирувалося.
Тепер такого не везуть – усе урвалося.
…Якось зсадили на перон "удризг" письменника –
Вгощав мене він коньяком, немов племенника.
Вокзальний міліціонер забіг до вічності,
коли заїжджий показав своє посвідчення.
Фамилія на "ов" була. Тепер не віриться.
А образ – наче Юліан, що батько Штірліца.
Га-плик – ро-оз’їхався Союз! Хоч є ще пенсія.
Для себе всі не дураки-и! Все грають в сесії!
Вже не такі товарняки, щоб отоваритись.
Одні торбешники… Кажу, ну шо ви сваритесь?!
…Оце недавно переспав із молодицею,
так нахвалялась лікувать жаргон і дикцію.
Еге ж, не можна на віку родитись заново.
Таке. Хоч дід, та на кутку – найперший парубок.
Дарма, що зроду не було дітей в документах.
Всього траплялось на віку...
Не сердься, кумонько!
А про любов не заливай! Де хочу – спатиму.
Усе, що зможу, й задарма ремонтуватиму.
Вже не подамся на Москву, у соплеменники.
Усе, що зможу, обійму. Подай вареники.
Смачна вечеря...
Вже й кума до кума горнеться.
Що не кажіть, а козаки не переводяться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2012
Як любо чути рідну мову!
Пісенну, добру, пресвяту,
і калинову, й волошкову,
джерельно-чисту, як сльозу.
Хвилюють серце звуки рідні.
Привільно ритміка бринить.
Ота мелодика чарівна
і зігріває, і п’янить.
Нетлінна пісня материнська.
Завітно лебеді ячать.
Звучать мелодії дитинства,
і ритми юності гучать.
З прадавнини, з часів козацьких
лікує душу й окриля,
тече в світи слов’янська, братська,
Дніпрова мова Кобзаря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2012
Міський базар.
Іду собі, дивлюсь.
Все в мене є, порожні лиш – кишені.
А ціни й справді вже таки скажені.
А люди...
Пожартую. Пожурюсь.
Хлібину житню все-таки куплю.
Нехай потішиться бабуня-мати,
щось давнє, тепле зможе пригадати.
Здоров’я їй і пам’яті молю.
Найбільше на базарі – продавців.
Дано їм право вільно виживати.
Позмінно вже не підуть працювати,
а торгуватимуть в бедламі цім.
Товару – море. Топлять покупців.
Нечасто – черги, то ж торгівці – чемні.
Хто й досі – з-під поли –
"навар" нікчемний.
В оптовиків – і журавель в руці.
Хтось на-гора ковбаси видає.
Хтось – продає, аби купити "Ниву".
Я – вже ашнадцяту верстаю книгу,
та клятий спонсор грошей не дає.
З доби своєї втомлено бреду,
вітаюсь, дискутую, бадьорюся.
Хоч ні про що балакать не боюся,
та теревені марно не веду.
Торгівці в металевих ящиках
дружненько п’ють горілочку чи каву.
Гигикають-гуторять нецікаво:
– Привіт.
– Я теж – з привітом!
– Ач, яка!
Над вухом – лясь:
– Ковбаска! Ковбаса!
Недорого! Свіжайша ковбасьонка!
У мене оптом забира Гребйонка...
–Тоді б ти тут із нею не гасав.
– Ей! Може, в мене купиш ковбаси?
– О! Врешті стрілись! – подаю правицю.
Він стрепенувся, ледь не дав по пиці.
– А мо’, – кажу, – за книжечки даси?
– Оце ше коник! Хто ти? Відчепись.
– На вигоні з тобою разом паслись.
Із одного кутка, ще й однокласник.
– Ти шо, книжки складаєш?
– На, дивись.
Ти що забув, як спали вчотирьох
на черені чи впоперек постелі?
У небо глянув, наче вперся в стелю.
– Е, ковбаса дорожча.
Й відвернувсь.
Згадалося й болить:
колись батьки
ділили нам на всіх
шматочок хліба...
Стоїть "зємєля" і очима кліпа.
– А, ти – пісатєль.
Упізнав-таки.
І не спитав:
"А, може, й так даси?"
Бо глибше в небо зроду не дивився.
Я – тисячі роздав.
Він би – вдавився.
Й живе без книг.
Як я – без ковбаси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2012