| Сторінки (9/803): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
* * *
Сказилася сподіваная воля.
Держателі дедалі ой не ті.
Боролися, а то – оманне поле,
простий пісок, не гори золоті.
Злі помисли ховаючи під ризи,
інфляцією совісті найбільш
подовжують для лохторату кризи
та душі все виманюють за гріш
держателі – служителі верховні...
Вже Україна з брязкотом кайдан.
Слова – зола, діла їхні – гріховні.
Чи загуде, чи зірветься Майдан?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341661
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.06.2012
ТРЕТЯ МОВА
Леле-леле. Поговоріть…
Знову вибори ради влади.
Хиже кодло лихих порідь
мову нації з’їсти раде.
Як реакція захисна
давнелезно панує всюди
третя мова.
А ти й не знав?
Це ж – хохляцько-москальський суржик.
Все тут просто, як два по два.
Ти ж повинен вже знати правду:
зачалася ж якраз Москва
саме з древнього Київграду.
Ненаситно тягти рядно
споконвіку на себе звикла,
то й лишається все одно
двоголова, довгоязика…
ЗАСТОРОГА
Про двомовність не говоріть.
Не сичіть, не ламайте жала.
І старому, і дітворі –
всім потрібна одна держава.
Не гостріть на братів мечі, –
завжди будете лиш в опалі.
Ми ж – нащадки, ми – сіячі.
Провокаторів геть – на палю!
Сохне-стогне старий Дніпро.
Доки ж матір’ю торгувати?!.
Щоб родило в серцях добро,
треба душі не продавати.
НА ПОТАЛУ
По світах загасає цвіт.
Доки ми тут сопли-мовчали,
вже земляцтво нове в Москві.
Скрізь данєцкіє янучари.
Знову й знову – редут, редут…
І ядучі ідеї темні.
Знову катові продадуть
найдорожче – людей і землю.
Не чекай вже, не виглядай
з ким зостатись, вдова-Полтаво.
Нене-нене, мій рідний край,
не віддай себе на поталу!
Та невже ж показились ви,
не наїлися, панібраття?
Брате, Господа не гніви,
бо от-от розведе багаття.
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341658
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.06.2012
Я слухав солов’я в узліссі біля поля...
Який же він митець!
Як душу виливав!
Як імпровізував – розгойдував роздолля!
Перебудовчий стиль на нього не впливав.
Як буйно квітнув глід, медами пахли трави!
Гойдались пелюстки – бджола пила нектар.
В блакитній висоті виводив пісню жайвір.
А я долав рядки – прополював гектар...
Іронія – сапа шкребла сучасні ритми.
Я танцював – пекли і сонце, й поперек –
карлючив дивні па...
А в скронях вили рими.
Плантація – ген-ген...
І знову дощ пере!
Дівки, тітки, баби із сапами мадонни –
антенами хусток вбирали піт і пил.
Мереживо плели – перегортали гони,
щоби останній сік бур’ян допить не встиг.
...Я знов у поле йду.
Розкину серця невід.
Де соловейка рай край пекла в холодку...
Тут – смак землі відчув.
Тут захлинуся небом,
пізнавши справжню суть
у кожному рядку.
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2012
* * *
В Лубнах відцвіли каштани
і вже духмяніє липа.
Пухнаста тополя тане
під тихі вербові схлипи.
Неспілий калини кетяг
легкий туманець вкриває.
Чебрець докладу в букетик...
Тебе у Лубнах немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2012
Окутий густо бур’янами,
повинен пуп’янок розквітнуть.
Малюк не може зрозуміти –
десь мама є й немає мами.
Чужісінькі царівни-жаби
воліють клумбу наглядати.
Малюк іще не в змозі знати –
держава є й нема держави.
Бутон відрізаний зів’яне.
“Візьміть мене!” – благають очі.
Пелюстки скрапнули:
“Не хочуть?!.”
Спасителя чекає янгол.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2012
Дерева шкірили коріння...
А двір – суцільний чагарник.
Отут в роки благоговійні
жила сім’я і був квітник…
Найдовше корчували грушу.
Натужився, ревів тягач.
Неначе виривав він душу...
Зі стовбура зронився плач.
Плодів ні разу не вродила.
Ніхто ту грушу й не саджав.
За двадцять років сиротина
вже приморилась...
ката ждать.
Її на дрова не пиляли.
А вихваляли рівний стан.
На пам’ять ставили стовпцями
до хвіртки, що і досі там.
Квітує двір. Садок зростає.
Куштую запашні плоди.
Та й досі душу мою крає
прощальний поклик сироти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2012
* * *
Як же стрімко злітають літа!
Отепер над усе болить нам:
материнська свята доброта,
материнська свята молитва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2012
Музика й виконання Анатолія Супруна.
Слова Олександра Печори.
Ранок затуманений
стеле теплий сум.
Вишиванки мамині
березню несу.
На сріблясті котики
крапельки мрячать.
У серденько зморене
лебеді ячать.
Спомини гаптовані…
Крапля на щоці.
Впали на чоло мені
срібні промінці.
Подивуйся, братику,
на барвисту гладь.
Вишиванки мамині
лагідно погладь.
Напилися повені
береги Сули.
Вишиванки-спомини
знову розцвіли.
Ой літа-журавлики,
вже спада вода…
Розквітай і радуйся,
земле молода.
Вороття нема мені,
та в душі несу
вишиванки мамині –
березневий сум.
До серденька туляться
ніжні пелюстки.
Променяться й журяться
рідні рушники.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2012
Музика Юрія Задорожного.
Слова Олександра Печори.
Гурт «Українська Швейцарія».
Соліст Анатолій Куценко.
Вітер лагідно подув,
на чарівне личко.
Мріє-журиться в саду
дичка-молодичка.
– Ой була-гула весна,
мед збирали бджоли.
Чом же досі я одна,
доленько-недоле?
Як же гарно квітнув сад,
соловейко тьохкав!
Чи змарнується краса? –
молодичка охка.
Мила панно, не журись, –
виглянь, хай побаче.
Гарний легінь, не барись,
не зівай, козаче!
Біля саду – джерело.
Грає там водиця.
Жде пори з одним крилом
птиця-молодиця.
Дочекалася, ти ба!
Лине вершник з поля.
Де й поділася журба,
усміхнулась доля!
Як же гарно квітнув сад,
соловейко тьохкав!
Чи змарнується краса? –
молодичка охка.
Мила панно, не журись, –
виглянь, хай побаче.
Гарний легінь, не барись,
зупинись, козаче!
Вдвох водицю, ще й яку,
заходились пити.
Удалося козаку
дичку прищепити.
Пораділи залюбки,
ніколи скучати.
Хай воркують голубки –
будуть козачата!
Як же гарно квітне сад,
соловейко тьохка!
Не змарнована краса.
Молодичка ловка!
Мила панно, не журись, –
виглянь, хай побаче.
Легінь гарний, не барись,
не дрімай, козаче!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012
Пенсіонер /за те йому хвала/
в поети-початківці почвалав.
Ото біда! Хай пишуть молоді!
Та й хто ж те все читатиме тоді?
Не розуміють, що воно слабе –
писаки, що читають лиш себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340541
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.05.2012
Тепер Микола на кутку – найперший парубок.
Хоч не "крутий", та не "лопух". Трудяга в зародку.
Вже давнелезно збудував добряче дворище.
Хоча доводиться йому самому пораться.
Він часто їздив до Москви, до дядька знатного.
Міг там у органах служить хохлом по блату він.
Зате давно б добрячу мав державну пенсію.
А так – працює на "путях" по трьох професіях.
– Ото коли ще був Союз – пожирувалося.
Тепер такого не везуть – усе урвалося.
…Якось зсадили на перон "удризг" письменника –
Вгощав мене він коньяком, немов племенника.
Вокзальний міліціонер забіг до вічності,
коли заїжджий показав своє посвідчення.
Фамилія на "ов" була. Тепер не віриться.
А образ – наче Юліан, що батько Штірліца.
Га-плик – ро-оз’їхався Союз! Хоч є ще пенсія.
Для себе всі не дураки-и! Все грають в сесії!
Вже не такі товарняки, щоб отоваритись.
Одні торбешники… Кажу, ну шо ви сваритесь?!
…Оце недавно переспав із молодицею,
так нахвалялась лікувать жаргон і дикцію.
Еге ж, не можна на віку родитись заново.
Таке. Хоч дід, та на кутку – найперший парубок.
Дарма, що зроду не було дітей в документах.
Всього траплялось на віку...
Не сердься, кумонько!
А про любов не заливай! Де хочу – спатиму.
Усе, що зможу, й задарма ремонтуватиму.
Вже не подамся на Москву, у соплеменники.
Усе, що зможу, обійму. Подай вареники.
Смачна вечеря...
Вже й кума до кума горнеться.
Що не кажіть, а козаки не переводяться!
Олександр Печора (Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2012
* * *
– Ну як життя?
– Та, плакатись набридло.
Хвалитись нічим.
Хоч казись, хоч вий.
Не доберу, то хто ж насправді бидло?
Проснувсь і думаю,
чи я іще живий?
– Таке ж, таке.
А плакатись не варто.
У кращий час зустрінемось.
Бувай.
– То ж чи побачимося?
Ну у тебе й жарти.
Коли ж то буде?
– Ну тоді – прощай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340425
рубрика: Поезія,
дата поступления 28.05.2012
Сучасна притча
Міський базар.
Іду собі, дивлюсь.
Все в мене є, порожні лиш – кишені.
А ціни й справді вже таки скажені.
А люди...
Пожартую. Пожурюсь.
Хлібину житню все-таки куплю.
Нехай потішиться бабуня-мати,
щось давнє, тепле зможе пригадати.
Здоров’я їй і пам’яті молю.
Найбільше на базарі – продавців.
Дано їм право вільно виживати.
Позмінно вже не підуть працювати,
а торгуватимуть в бедламі цім.
Товару – море. Топлять покупців.
Нечасто – черги, то ж торгівці – чемні.
Хто й досі – з-під поли – "навар" нікчемний.
В оптовиків – і журавель в руці.
Хтось на-гора ковбаси видає.
Хтось – продає, аби купити "Ниву".
Я – вже ашнадцяту верстаю книгу,
та клятий спонсор грошей не дає.
З доби своєї втомлено бреду,
вітаюсь, дискутую, бадьорюся.
Хоч ні про що балакать не боюся,
та теревені марно не веду.
Торгівці в металевих ящиках
дружненько п’ють горілочку чи каву.
Гигикають-гуторять нецікаво:
– Привіт.
– Я теж – з привітом!
– Ач, яка!
Над вухом – лясь:
– Ковбаска! Ковбаса!
Недорого! Свіжайша ковбасьонка!
У мене оптом забира Гребйонка...
–Тоді б ти тут із нею не гасав.
– Ей! Може, в мене купиш ковбаси?
– О! Врешті стрілись! – подаю правицю.
Він стрепенувся, ледь не дав по пиці.
– А мо’, – кажу, – за книжечки даси?
– Оце ше коник! Хто ти? Відчепись.
– На вигоні з тобою разом паслись.
Із одного кутка, ще й однокласник.
– Ти шо, книжки складаєш?
– На, дивись.
Ти що забув, як спали вчотирьох
на черені чи впоперек постелі?
У небо глянув, наче вперся в стелю.
– Е, ковбаса дорожча.
Й відвернувсь.
Згадалося й болить:
колись батьки
ділили нам на всіх шматочок хліба...
Стоїть "зємєля" і очима кліпа.
– А, ти – пісатєль.
Упізнав-таки.
І не спитав:
"А, може, й так даси?"
Бо глибше в небо зроду не дивився.
Я – тисячі роздав.
Він би – вдавився.
Й живе без книг.
Як я – без ковбаси.
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2012
* * *
Помічати помилки
критики охочі.
А про те, що на віки –
майже не пророчать.
Так буває.
І було так, мабуть, відколи
світ стоїть.
Б’є правда в лоб,
правда очі коле.
Може стану я ніким,
та тримаюсь міри:
вірю критикам таким,
а не лицемірам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2012
* * *
Нострадамус не знав, ні Свіфт:
мудрагелі надбали кризу –
оберемком сухого хмизу
запалав недолугий світ.
Спасуни із усіх країв...
Балачки в димовій завісі.
Досі держуть людей за вівці
спритні привиди хазяїв.
Не туди, кажуть, преш, вернись!
З нас витрушують мову роду.
О, нетлінна душа народу,
хоч над прірвою стрепенись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339849
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.05.2012
* * *
Говорили –
яму рили.
Від неправди –
аж до зради.
А коли упали в яму –
жалкували, що глибока.
Мудрим свідком була правда –
справедлива і жорстока.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339847
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.05.2012
1
Ой читає газету мати.
А там радощів небагато.
Розмаїття буття сумного.
Є насмішки, нема смішного.
Співчуває старенька ненька,
стеле душу планеті всенькій.
Я даю їй газети різні –
демократів і комуністів,
різних партій, єпархій, рухів.
Ще вона й телевізор слуха...
Правда правдоньці – протилежна.
То від кого хто незалежний?
Мати слухає і читає.
Що не втямить, мене питає.
Та, буває, сміються й кури,
як нахабно писаки дурять!
Ми й не будемо правди знати.
Як же тяжко зітхає мати!
2
Якось чую, до себе каже:
"Ну й хитрющий ти, друже-враже.
Від владик ми завжди залежні.
Краще плямкав би й досі Брєжнєв.
Може б, сильна рука тримала,
то й державу міцнішу мали б.
Чесні гроші нечисті вкрали.
Ні меча вже, ані орала.
Не чекаємо дивідендів
від прем’єрів та президентів..."
Ой читає газету мати...
Так за кого голосувати?
Як же правдоподібно брешуть!
Влада – виживе. Як же решта?
3
України не буде доти,
доки в розбраті патріоти.
Доки чубимось, час марнуєм –
вже господар чужий панує.
Розмахалися булавою –
розбазаримо землю й волю.
Вміє влада мутити воду
за рахунок свого народу.
"М’яко стелять", – киває ненька.
Як же боляче серце тенька!
В Україні нещасній зроду
один одному робить шкоду.
Подались, мов опале листя.
Патріоти перевелися?
Скрізь лукаві вітриська бродять.
Слабне дерева роду крона.
Вже повсюди біди по вінця.
Як же мало тут українця!
Споконвіку лукавці правлять.
Де на світі правдива правда?
4
Лелечатонька – сину, доню,
шле вам небо не кращу долю.
Щоб щасливо росли онуки –
перетерпимо й більші муки.
Та щоб стало життя веселим,
дбаймо разом про рідну землю.
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2012
Розморгались загадково
зорі в дзеркалі ставка.
На душі дзвенить окова
і ніколи не змовка.
Зорецвіт – такий далекий,
та у Всесвіті – рідня.
Над планетою у леті
каруселі ночі й дня.
Вітерець полоще ніжно
у ставку вбрання верби...
І добро, і зло – одвічні.
На мені – тавро журби.
То прикутий, то полину.
То радію, то журюсь.
Підіймаюсь безупинно
і боюсь, що розіб’юсь.
Чи співають десь під серцем,
чи то плачуть солов’ї?..
На Голгофі ж, як ведеться,
розпинатимуть свої.
Пролягли, немов попруги,
і шляхи, й круті стежки.
Та здіймаються хоругви.
А роки – немов штики.
За добро терплю наругу.
Та завжди свій хрест несу.
Знаю: ворога і друга
поєдна останній суд.
Знаю істину лукаву:
гаснуть зорі наяву.
І чаруюсь тихим ставом,
мов останній день живу.
Головна заслуга волі –
на своїй землі вмирать,
щоб колись у кожній долі
возсіяла благодать.
Мерехтить сріблясте плесо.
Крига скресне знов і знов.
Берег долі – наче лезо.
Роздуми – терпке вино...
Неповторним візерунком
розмальований ставок.
Грають зоряні чарунки...
Стрепенувся поплавок!
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2012
І знову дощ періщить в Ромодані.
Тут звично рідко гостем він бува.
А я – частіше.
– Здрастуй, друже давній!
Ще припусти – уже от-от жнива!
Мо’, легше стане тамувати вади.
А земляки мої – не без гріхів.
Кропи густіше, напувай левади!
Ще є отут премудрий дух волхвів.
Гостюй, дружбан.
Хай нива охолоне.
Не покалічив лиш би буревій...
Ще встигнеш до Сули чи до Хоролу.
А спрагла пам’ять вийшла з берегів.
Тут центр – вокзал.
Тут залізничний вузол.
Тут ферм руїни і без млива млин.
Та міряє сумну леваду бусол.
І мріє дощ напередодні жнив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2012
Юначий мотив
Жив-гув перон...
Стрічали, проводжали.
Хтось пер торби, кректав.
Хтось – жартував.
І пасажирів провідник бувалий
в тісні купе тактовно пакував.
Колеса в рейки гучно грюкотали.
Й не тільки звуки повнили вагон.
І рюмсали, й мовчали, й реготали.
Все той шум-гам, лиш змінювався тон.
Вже хтось хропів. Та я не міг заснути.
Бо дівчина навпроти чарівна
замріялася.
Як думки збагнути,
щоб таїну розгледіти сповна?
Відчула юнка погляд мій жагучий.
Зустрілись очі – їх не відвести.
Таке безсоння – то найліпша участь.
Кра-асива! Задля кого ж квітнеш ти?
– Далеко мовчимо? – cпитав нарешті.
– А вам цікаво? – усмішка цвіла.
– Так. Бо про вас мені шепоче вечір.
– Слух добрий маєте, – очима повела.
– Та ви ж мене красою засліпили.
У самотині згину. Так чи ні?
Світанки краще зустрічати з милим...
– Цікавитесь, чи довелось мені?
Наш діалог невдало перервали.
– Тримай міцніш, бабулю, чемодан!
От... сто чортів!
Й цього, напевно, мало.
Прощай, незнана. Здрастуй, Ромодан.
Приїхав. Жаль.
Фатальна мить – зупинка.
– Отут мені виходити пора.
Зависла пауза.
Розкраяли заминку
слова:
– Ну, що ж. Ні пуху ні пера...
Досадний промах! Не спитав адреси.
Навіть ім'я! Чи шлях її куди.
Іще не встигли перейти на "ти".
Вагон гойдавсь.
На вихід – люди пресом.
Хоч оглядався, вийшов назавжди.
За склом густим зоріли запитання
в озерцях зеленаво-голубих.
І усмішка негаснуча остання,
мов квітка, що недбало загубив.
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2012
Мене збудив пан-соловейко.
Які гучні рулади ці!
І радо тенькає серденько.
І враз принишкли горобці.
Затишшя довго не триває.
А затишно ж як на кутку!
А соловейко затіває
концерт в сусідньому садку.
О, як витьохкує завзято!
Врочисто, лунко…
Ну й митець!
Оце природи справжнє свято.
Без фальші. Істинно святе.
Вбирала спів той дивний пам’ять.
І вигравав настій роси…
І досі півні горлопанять,
немов лаштують голоси.
Пташиний хор звучав уміло,
бо соловейко там – соліст!
І по траві коса бриніла …
Оцих рядків складався зміст.
Сміється сонце симпатично,
проміння льє ясне яке!
І виграє вода кринична.
Повітря – чисте і п’янке.
Чарівне солов’їне соло…
У світанковому танку.
Село…
Перегук півнів сонних.
Оркестр і хор.
Ку-ку! Кум-кум…
Ген туманцем ставочок диха.
І чапля робить звичне па…
А тут мене чекає тиха
моя прародичка сапа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2012
Яблунева віхола у саду –
пелюстки рожевії у меду.
Гомонять під стріхою ластівки,
крилами черкаючи об шибки.
Хато моя, хатонько – білий сум,
я тобі печаль свою принесу.
Колискову пісеньку тут почуть –
журавлем-веселиком прилечу.
...Опадають яблука у саду.
Я до тебе, саду мій, припаду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2012
Жив спокійно порядний мужик,
та пліткарці попав на язик.
Отепер він пияк, хуліган,
ледацюга, хамло, дон-жуан,
злодій, нехрист, хабарник, профан,
маніяк, спекулянт, наркоман...
Причаївся! – Відлюдько, мурло...
Люди думають: щось та було.
Знає все, ні про що не пита
знаменита пліткарка "свята".
Знемагає нещасний куток
від її гострозубих пліток.
Вже від неї, напевно, навік,
на край світу забіг чоловік.
Сподіваються люди яси, –
може, в неї відсохне язик.
І далася ж хвороба така!
Їй завжди не хвата... мужика.
Всім потрібні моралі ази:
шкодить всякому довгий язик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338984
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.05.2012
* * *
Вмостилося безсоння верхи:
дражнились дриль і феєрверки…
І що мені тепер миліше –
чи спати, чи складати вірші?
Зазвати б Музу на гостини!
Та тільки думи тут зі мною.
Пустий здригнувся холодильник.
А за панельною стіною
хропе сусід від перепою,
мов невмовкаючий будильник…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338983
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.05.2012
Подорожні роздуми.
Велосипедом їду в Біївці.
А предки добиралися волами.
На Новаки звертаю за Лубнами.
І – навпростець: знайомі луки ці.
Я краєвидом кожним дорожу.
Як п’янко пахне теплий літній ранок!
Як неповторно тут природа вбрана!
Зустрічним радо «Здрастуйте!» кажу.
А онде кінний віз поторохтів.
І батіжком вицвьохкує хлопчина,
хазяйновитий жвавий молодчина.
– А що ви, дядьку, взнати тут хотів?!
– Я їду ген туди, до Василя,
який живе посеред нас поетом…
– Та це вам ще зосталося далеко.
Яка ж привітна рідна ця земля!
Як гарно й швидко їдеться мені!
Велосипедом, – це ж таки не пішки.
До квітів польових спиняюсь трішки.
Вони в квартирі будуть пломеніть.
Барвистих вражень трепетний букет
вкладаю в душу.
І хмурні, й веселі
Тарандинцівські, Єнківські оселі
густенько туляться.
Побачив би поет Хитці поудайські –
живеньких кілька хат.
Хрести в зажурі та старі дерева.
Гуляє вітер … Реви то, чи регіт?
В яру глибокім – спогадів кагат…
Ширяє думка птахом до небес.
Який пейзаж! Мені це місце сниться.
Цей луг, де Коцюбинського криниця…
Як же сьогодні тут Василь воскрес!
Отут проходила «Етновесна», –
на заповіднім ярмарковім лузі.
Тут симоненківські збирались друзі.
Тут – України пам’ятка рясна.
У серці – скрипка!
Скрипи яворів…
Перегортаю спогади печальні.
Сідло поскрипує, кручу педалі.
Деінде бачу припнутих корів.
Не так давно тут паслась череда.
І не одна. І усміхались лиця.
Тепер, мов показилися в столиці.
В державі – безкінечна чехарда.
Тепер держальникам не до селян.
Ген – за кордон, де братія весела!
А тут – собі будують царські села.
І стогне недопродана земля.
Панує скрізь зневіра і клопот.
На покуттях – байдужість возсідає.
Вже відповіді точної не знаю, –
бандити правлять світом чи Господь?
Не все докрали. Ледь не щез народ.
Овець немає, мов ягнята – люди.
Допоки ж нами правитимуть юди?!
А ось – лелека міряє город…
Гніздяться ще – поближче до людей,
клекочуть, кружеляючи довкола,
птахи священні.
Та закрита школа.
Невже ніхто у перший клас не йде?
Та ще гніздо міцний тримає стовп.
На варті тут – погруддя Василеве.
Іще малечі щебет.
Леле-леле…
Автобус возить, та було б кого.
Сільрада тут, скромненький магазин.
З ціпочками стоять привітні люди.
– І що ж воно на світі далі буде?
– Не куриш? Жаль.
Вже ні в кого й просить.
А вільно дихати відвикли груди.
– А ще газетку можна?
Так повсюди
болючі світлі спомини возив…
Була тут в клубі обласна весна –
остання, незабутня, поетична.
Згадала те й бабуся симпатична.
Якби ж Василь ровесницю впізнав!
А він і досі ходить молодим
цим дивним раєм і цим пеклом диким.
Поміж людьми, де гиготять індики.
Так хоче ще хоча б ковток води!
На гору йду, де спочиває дід.
Скрипучі жорна згадую колишні.
Розкішні вишні навперейми вийшли
як і колись – рум’яні й молоді…
І сонечко, й хмаринка, й вітерець.
По листю бубонить дрібненький дощик.
Сюди приходжу на спокуту й прощу,
щоб знову йти супроти зла на герць.
В зажурі рідна хата Василя.
Під саму стріху виструнчились мальви.
Ні витязя, ні матінки немає.
Калина грона приязно схиля.
Фортеця духу…
Тихо йду сюди.
Торкаю тин, ворота, хвіртку – вліво.
А серденько тріпоче, вже й зомліло.
О, хато біла, вівтарем світи!
Немов за руку – ручку до дверей…
Ступаю в сіни, у святу домівку.
З порогу сіном вислана долівка.
І груди терпнуть, тіло дрож бере.
Портрети обіймають рушники.
Тулюся до старесенької печі.
Пресвітлий смуток падає на плечі.
В світлиці цій стрічаються віки.
Погруддя біле – погляд сам на сам.
Хвилинам тим довічно вже належу.
Тут книжечка моя лежить найперша.
Вже й вицвіла. Все бачать небеса.
Матусю Ганну навіщав не раз
в квартирі смутку в сонячних Черкасах.
Вже з Василем – довічний спокій разом.
Близенько Канів і пророк Тарас.
Як часто плаче стріха в Біївцях!
Струмує в серце, плине в океани
цілюще Слово симоненкіани…
Земляче, ти – Людина, не вівця.
Ніколи не молись богам чужим.
Служи добру, іди у світ з любов’ю.
Не покидай ніколи поля бою.
Щоб говорили: «Правильний мужик!»
Нащадки Симоненка Василя
навідуються в села рідше й рідше.
Чи буде пустка раєм для приїжджих,
коли в селі не стане вже й селян?
У заростях – руїни та хрести.
О, Господи, невже й на душах пута?
О, як же забарилася спокута!
Спаси село, цей грішний люд прости.
О, Мамо Ладо, на вівтар зійди,
де хата біла болісно зітхає.
І небо понад Удаєм тримає.
І дивиться здивовано в світи.
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2012
Він був розіп’ятий
всім недругам на втіху.
Та достеменно кожен розумів:
не був він грошовитим, ні халіфом,
та «замовляти музику» умів.
На тлі оркестрів скаженіли барди
й котились
у більярдну лузу
вниз...
А він возносився
над смертними рабами
і вірив, що повернеться колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2012
Кораблі! Шикуйтесь до походу!
Василь Симоненко
Чи то ми, чи кораблі то на припоні?
Їм би в море, бо ж на те і кораблі.
Стогнуть чайки над водою перед штормом,
крешуть хмари блискавицями в імлі.
Та прикуті до причалу якорями
горді велетні безпомічно стоять.
Тільки вітер довгочубий до безтями
теплі крила попід небом розправля.
Хвилі грають за кормою вирунами…
Перетерпляться і штилі, і шторми.
Ми ще будемо у морі кораблями!
Ми ще будемо у Всесвіті людьми!
1994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2012
Селянська хата на семи вітрах –
лебідка біла з казки а чи пісні.
Ріллею скутий клаптик першовісний –
надії острів на семи вітрах.
В борні мені завжди – плацдарм для істин.
В любові і духовності – вівтар.
Фортеця духу на семи вітрах.
Лебідка біла з казки а чи пісні.
1995
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2012
* * *
…Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
Т. Шевченко
Ідилічні картинки див
на видіння мрійливі схожі.
Сонце духу, скоріш зійди,
переймаючись світлом Божим.
Щоб здолати тернисту путь,
опікати народу душу –
в світі Правда повинна буть,
щоби Слово ставало Духом.
Варто вчитись, щоб осягти.
Хоч до вічності не готові,
та назустріч потрібно йти
до Апостола у Любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2012
***
Розтерзуй волю й віру, не зівай!
Двоглавому двомовність подавай.
***
Вони, звиняйте, мають власні гени.
І що їм корінні аборигени?
***
І що їм запрадавнений санскрит?
Поближче б власним рилом до корит.
***
Про мову в них не може бути й рєчі.
Зневага повна.
Але ще не вечір.
***
По своєму квакають жаби...
А мова – є голос держави.
***
Совковники, що не кажіть,
а мова – є голос душі.
***
О, скільки перетрощено, порито!
Хижак імперський все пожре й з коритом.
***
Клянуться і клянуть. Яка любов?
Та врешті, тут – не хлів.
Або-або...
***
Часто той, хто випасає гурт,
за національністю – „манкурт”.
***
Така вже капосна порода:
у власній хаті робить шкоду.
***
Ще й не вечір. Але й на світанні
ханаанець вкраїнцем не стане.
***
Не смішна,
прислужницька, гадюча
мова довгоносиків-сердючок.
***
Хрумкають капусту словобосики:
кролики, смердючки, горбоносики...
***
Чи шокайте, чи какайте по-праву,
та не порочте, чванячись, державу.
***
В три шиї варто,
бо роз’ятрює руїни
інформаційна окупація Вкраїни.
***
Найбільше у бедламі цьому винні
не так забрідші, як тутешні свині.
***
Знає хай кожен – свій і приїжджий:
тут не хохляндія, тут – Україна!
Олександр Печора (Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338358
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.05.2012
Не кажіть про двомовність мені.
Панібратство оте – ненаситне.
І державу мою не виніть.
Україна – не двоязика.
Панібратство – юродива ціль.
Вже в обіймах держава холоне.
Вже наїлись імперських млинців.
Україна – не п’ята колона.
То хронічна хвороба така,
коли з жиру трапляються «бзіки».
Хижим виродкам не потакай.
Янучари – новітні базіки.
Далебі не однаково нам.
Добре знаємо капосність вражу.
Догоджали чужинським панам.
І назад вже не хочемо в Рашу!
І в Європі нас надто не ждуть.
І Америка знай вижидає.
На налигачі нагло ведуть.
А куди бредемо – не питаєм.
Звично водять по колу сліпих.
Поводир неодмінно обмане.
Та якби ж то Господь нас водив,
а ведуть – крутії-добермани.
Ділять Бога злодюги круті.
«Гляньте – кажуть – які ми хороші!»
У небоги – кишені пусті,
у «святих» – швидко множаться гроші.
Братство те не годиться й на раз.
Бзік! І знову – паскудну умову.
Утридорога пхають нам газ,
хочуть вижити з нас рідну мову.
Українець лукавства зазнав,
від чуми вже потроху одужав.
Хижа мова імперії зла
сіромах доконає байдужих.
Той, хто вільно балакати звик, –
вже не схоче ізнов прогинатись,
не полюбить за довгий язик.
Краще з двору спесивців прогнати.
Гонористі, лукаві «брати»
наші душі паплюжити звикли.
Туповперто уміють ректи
мов тут люди «многоязикі».
Українство здолати якби –
затівається свійське тут військо.
Хоч зазнало немало ганьби,
провокує все ж тут самоїдство.
Возсідає двоглавий хижак
у церквах. Там – лихі інтереси.
Сіє розбрат, зневіру і жах.
«Руський мір» ловко щепить агресор.
Марно мріє новітній могол
територію взяти в оренду.
Українець – давно не хохол.
Україна тепер – суверенна.
Чи чужинець, чи свій хижий пан,
чи з бидлоти ти підпанок бритий, –
начувайся. Бо ти – окупант.
Час гряде. Все одно будеш битий!
Ну й живи в Україні ладком.
Ну й клянися в братерській любові.
Вільно «какай» своїм язиком,
як не здатний навчитися мові.
Як тобі Україна чужа
як у тебе духовне каліцтво –
не казись, у світи вирушай,
не кусай, не жери українство.
Україна на світі – одна.
І повсюди, куди ти не підеш,
тут привільно і гордо луна
і російська, й англійська, й ідиш…
В Україні гостинній моїй
мовам світу однакова шана.
І які б не велися бої,
рідна мова одна в нас державна!
Не імперська і не панівна,
а природна і суто арійська.
І довершеність, і таїна…
Рідна мова моя – українська.
Визнаю, що у вірші оцім
забагато болючого крику.
Але ж як показати усім
історичну образу велику?!
Як достукатись до земляків,
збайдужілих ягнят-хохломонів?..
Українці ж отут – з правіків.
Від лукавого – ігри двомовні.
Чашу долі спиваю до дна
і напевно вже істину знаю:
рідна мова, як мати – одна,
а двоюрідних не буває.
Запанує в державі Любов.
Кожен житель тут – вільна людина.
Про двомовність на треба розмов,
щоб держава була єдина.
Олександр Печора (Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338015
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.05.2012
* * *
Ідуть з ворогами бої...
А зраджують – тільки свої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338013
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.05.2012
* * *
Добра не жди, коли не робиш сам.
Віддай своє – й тобі також прибуде.
Говорять: розум творить чудеса.
Але ж без совісті – „найперші” люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337849
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.05.2012
* * *
„От-от настане праведна доба.
Всі заживуть заможно і щасливо...”
Політика – лукава боротьба
за сфери впливу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337848
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.05.2012
***
Є міста пребагаті й веселі,
та мені наймилішії – села.
***
Тут міркують на довгій колоді,
хто насправді в державі господар.
***
Бідолахи до всього звикають.
Вже ніякі „жуки” не лякають.
***
Тяжка хвороба до села прилипла дуже.
В могилу пів села звела
байдужість.
***
Поставлені над масою людці.
Чи булава, чи флюгер у руці?
***
Поговорили. Мо’, й почули.
І знову про село забули.
***
Збудували столицю на славу.
Та село порятує державу.
***
Як же вправно стелять на словах!
Від брехні вже пухне голова.
***
Бур’яняться-гибіють поля.
Не набридло слухати „ля-ля”?
***
У старій криниці – каламуть...
Тож потрібно чистити, мабуть.
***
І глуха собака вже завила.
Треба, браття, братися за вила.
***
Можна якось обійтись і без комуністів,
але місту без села, – як селу без міста.
***
Не кажіть, я напевно вже знаю,
краще сіл в світі місця немає.
***
Вже пора міняти пашу,
пастуха і пісню вашу.
***
Допоки ще панам іржати?!
Пора вже вила заряджати!
Олександр Печора (Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337610
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2012
***
На Хрещатику – крапельки раю.
А під ЦУМом жебрак помирає.
***
Волошки по житу мандрують...
Пани – по парижах жирують.
***
Про рівність годі говорити,
коли правителі – бандити.
***
В Україні нині лад –
вакханальний паханат.
***
Як не пом’якшуй суть і так, і сяк,
хорошим словом не назвеш
б а р д а к.
***
Й не зеки мов, та як раніш –
законом кожним править гріш.
***
„Рубають локшину” для гурту
неополітики-манкурти.
***
Іч, скалиться хитрющий лис:
знов люди в найми подались.
***
Перевертнів більше, і лівих, і правих.
Ще бісові діти, ще нелюди правлять.
* * *
Перед законом лиш сіроми рівні.
Поміж собою чубляться, мов півні...
***
Ну коли вже, ну коли ж
бомж поїде у Париж?!.
***
Так, старці не потрібні парижам.
Та коли ж об’єднаються ближні?
***
Власну долю хоронить не гоже.
Нам без нас і Бог не допоможе.
Олександр Печора (Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337609
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2012
***
Допоки ж лише плести?!
Вже в селах – одні хрести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337374
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.05.2012
***
Невже ж, невже, – питають у селі, –
на небі – бог, диявол – на землі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337373
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.05.2012
* * *
Доки була ще живою матуся, –
був я дитиною, сином...
Не вчувсь, –
як з кладовища додому вернувся,
глянув,
а я – сиротина, дідусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012
* * *
По світу діти…
Грає вітер гами…
Спинити миті
долю не проси.
Барвінок квітне
на могилі мами.
Сльозами вмитий,
мовчки стогне син.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012
* * *
Подруги-школярочки,
де вже вас шукать?
Кучеряві яблуньки
в білих фартушках...
Звідусіль зібралися
друзі ой не всі!
Дідусі вдивлялися
в очі бабусів.
В пам’яті нев’янучій
буйно квітне сад...
Як же пахнуть яблука!
...Й ні на мить – назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2012
Щемна настала пора –
в школу пішла дітвора.
Стала найближчою враз
вчителька перша для нас.
Щедро плекаючи квіт,
очі розкрила на світ.
Важко ростили-годили батьки.
Швидко летіли роки.
Приспів:
Ген куди б не вели нас дороги,
не стелились у світ рушники,
та на отчий поріг знов і знову
линуть вдячні його боржники.
Повертають до рідної школи,
мов птахи до гнізда, крізь роки.
Не забудуть ніде і ніколи,
не замінять довіку ніким.
Досі ми майже щодня
роздобували знання.
Будні і свята були.
Як же ми буйно цвіли!
Знали, настане для нас
надто хвилюючий час –
вечір останній святково-сумний,
вечір шкільний випускний.
Приспів.
Кличе до класу дзвінок.
Знову і знов на урок.
Щоб дітлахи залюбки
в світ протоптали стежки.
Хай не вмовкає віки:
«Здрастуйте, випускники!»
Хай кружеляє-окрилює нас
найнезабутніший вальс!
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2012
У відчаї ніс фронтовик-інвалід
маленького сина … під поїзд.
"Хай Сталін підкаже, як жити мені!..
Краще загинем обоє".
…Я виріс.
А батько лишавсь на війні…
Поки не скінчилася років обойма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336600
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.05.2012
В глухому хуторі жила
стара-старісінька бабуся.
В світах історія гула...
Про неї білий світ забувся.
У пам’яті бабуся та –
минулого століття спогад.
Природа дика, мов свята.
Отут зустріти можна Бога.
Частенько згадую той рай.
Тут довелося опинитись.
Прямцем до рідних добиравсь.
Зайшов у двір води напитись.
Тут огорожа – зайва річ.
Як буйно квітли-пахли вишні!
З хатини білої навстріч
усміхнена бабуся вийшла.
– Гостей давненько не було.
Мо’, молочка? Он, бачиш, мека...
Там за городом – джерело.
Он там, де кружеля лелека...
Вода пречиста, дивний смак.
Яка тоді була природа!
А як привільно квітнув мак...
Блага яка була погода...
Бабуся цюкала хмизок,
в плиті надвірній щось варила.
– То, кажеш, навпростець зайшов?
І говорила, говорила...
– Я зроду в місті не була.
Тепер і зовсім не годжуся.
Отут від роду прожила.
– Бабу, як звати вас?
– Маруся.
Немов на Марсі космонавт,
пісень співаю та журюся.
Посеред світу тут одна
тихенько Господу молюся.
– А скільки літ вам?
– Та мені
ніколи не жилося ловко.
Неначе галка на ріллі.
А посивіла – в голодовку.
Повимирало півсела.
З моїх нікого не зосталось.
То небо кару посила.
І у війну "нареготалась".
– Набідувались?
– Що казать?
У тридцять третім надивилась,
як заставляли помирать.
А німці в хутір не з’явились.
Стояли поруч. Ну то й шо?
Хати не стали руйнувати.
А от коли москаль прийшов,
то заходився грабувати.
Той визволитель-окупант
забрав курей, корів – тим паче.
Страшніше не траплялось банд.
Та що казать, Господь те бачив...
– А чоловіка й не було?
– Ото якраз перед війною
побралися. Пішов на фронт.
Вернувся сивим старшиною.
І вдома враз помер від ран.
Он за садком його могила.
Лише її я вберегла,
а інші всі – ріллею вкрили.
Карнач – пихатий зубоскал,
трофейну, гад, гвинтівку зцапав...
То теж був капосний москаль,
триповерховими кацапивсь.
Коли теплилось кілька хат,
всі разом якось доживали.
Судилось – по обох світах.
Тепер одна. Всього буває...
Оце подужала сарай,
держу таку-сяку худобу.
І пекло тут, і рідний рай.
А кажуть, вже перебудова...
І що коли кому гряде...
Не всім однаково живеться.
А радість – бачити людей.
Буває, й радіо озветься.
Щось чую про нове життя.
І відчуваю, й трішки бачу.
Хоч помагає каяття,
та в самоті частенько плачу.
– Чи ж хтось таки вам помага?
– Найбільше – Бог, за віру в нього.
Спасибі, що дровець врубав,
і дякую за добре слово.
Чекає кожного вінець.
На долю сердитись не треба.
Йти шляхом, а чи навпростець, –
підкаже і розсудить небо.
Буває, що нема й гроша,
і дуже вже на серці млосно...
Але на місці ще душа.
І носять пенсію колгоспну.
Якось ходила до села
казенного купити хліба.
Ще з осені як залягла,
то й зиму ледь не всю хворіла.
Найбільше дошкуля зима.
Радію, коли сніг розтане...
Вже й назви хутора нема,
та хуторянку пам’ятаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2012
У травневім буйноцвітнім садку
промінці і пелюстки у танку.
Вітерець зелене віття пряде.
А у квітці ніжно бджілка гуде.
Носять бджоли життєдайний нектар –
в голубінь травнева пісня зліта.
Причаровує квітуча весна.
Квітне ніжно в дідусів сивина.
І радіють, і гудуть дітлахи…
Хай кружляють і рояться роки.
Наливаються хай сонце плоди…
Тюльпани пам’яті поклади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336236
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2012
Замайорів травневий ранок.
На площу сходиться народ.
Ідуть по місту ветерани,
палають грона нагород.
Святковий поминальний мітинг.
І молодь, і фронтовики
кладуть до обеліска квіти –
скорботну пам’ять на віки.
Хвилина сивого мовчання –
у серці плавиться свинець.
Здається, в тиші цій печальній
з вогню встає живий боєць.
Травнева голубінь здригнулась –
у небо постріли знялись.
На вірність подвигам минулим
нащадкам в день цей поклялись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336232
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2012
Хай правдиться історія довічно,
геройський дух наповнює олтар.
Хай нація єднається магічно –
люд вільний воскресає із отар.
Нащадки щирі, суто українські,
яскраво квітне праведна зоря.
Проймаймося гартованим арійським,
козацьким духом, духом Кобзаря.
Цуратися своєї правди годі.
Хай правда наша вище долина.
Пишіть свою історію сьогодні,
а то за нас напише Бузина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2012
Черпаю істину із глибини віків.
І мудрість відкриваю дивовижну:
чомусь я поважаю диваків,
негідників розумних – ненавиджу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2012
* * *
За посади ідуть бої, –
буде ж більше для себе блату.
Щоби мати достойні паї –
вперто йде боротьба за владу.
Прагнуть скрізь ловкачі-специ
нарубати собі «капусти».
А того, кого втямлюють «Цить!» –
до коритець «святих» не пустять.
Кому що… А мені завжди
над усе наймиліша – воля.
Правда, де не ходи, не сиди, –
тисне фактор чужого поля.
За корита ідуть бої…
Ми ж ні в чому, мовляв, не винні.
Всі ми буцімто – люди свої.
Та не всі ми, звиняйте, свині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335742
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.05.2012
* * *
Різні страви й приправи їдять
службарі журналістського полку.
Різним дядям натхненно годять
політологи різного толку.
Обіцянки поважно галдять
про сподівану волю-свободу.
Щедро ллють на замовлення дядь
скаламучену воду – народу.
Безупинно бравади речуть
владолизи – писаки блудливі.
Тільки досі не видно й не чуть,
щоб народ жив заможно й щасливо.
Йдуть, відходять парадні мужі.
Їх шаную, буває, повірте.
Та не віриться владі чужій.
Чи порядним буває політик?
Є "жуки". Є трудяги-дядьки,
що бур’ян скореняють безжально.
Незалежні й залежні таки,
щоб гуртом будувати державу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335741
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.05.2012
Над Посуллям дими –
сивий смуток торішнього листя.
І зелені чуби
журно мріють на схилах могил.
Не остудять вітри
вічне вогнище тих, що клялися
землю кров’ю полить,
тільки б швидше наблизити мир.
Повінь – ген аж до хат!
І Сула у серця розлилася.
Потепліла блакить,
розцвіли між людьми береги.
Тут загиблі лежать…
Ще не всі їхні мрії збулися.
Думка серце ятрить:
чи зуміємо мир зберегти?
Земле, доле моя, –
кожен пагорб, мов братська могила.
Я вклоняюсь тобі,
буду вірно тебе захищать.
На Посуллі весна.
І така променить у ній сила!
Й наші рідні пісні
переможно і гордо звучать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2012
Потяг рушив.
Хутко пощастило:
з Ромодану до Лубен – в купе!
Ранок. Травень.
Тулиться поштиво
запашний п'янкий бузку букет.
За вікном – блаженний світ природи –
врода, як нечувані рядки!
Он лелека порає городи,
мерехтять посульські парники.
На осонні квітнуть полуниці...
Так природа зроду не цвіла!
Промайнула знана Солониця.
В зелені виблискує Сула.
Понад плесом де-не-де рибалки.
Осюди б, де птаство не вгава!
І ніхто не забиває баки.
Чарівна забава лугова...
Й тут – жадана творча одинокість.
Кропить душу росяне перо.
Ранок. Буйний травень.
Чути кроки.
– Пасажир! Виходимо!
Перон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2012
Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти,
приносити козакові з України вісті...
З народної пісні
Ой на неньчиній могилі
чебрець, материнка.
Вітерець стебельця хилить
і плаче хмаринка.
Де упав на землю батько,
там палають маки.
Не змогли усіх сховати
домовини братські.
Ой чекала з-за кордону
сокола дівчина.
Повернувся він додому
в цинковій хатині.
Схилилася край могили
калина червона.
Її крилами обвила
сива діва в чорнім.
Ой розкидані по світу
могили вкраїнські.
Ні любистку, ні барвінку,
ніякої вісті.
Лине пташка до калини –
душу спопеляє...
Краще мати домовину
у рідному краї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2012
На весні й восени
проводжають синів у солдати.
Залишають вони
і дитинство, й зажурені хати.
І пливуть журавлі
небокраєм сумними ключами.
Матері у журбі
ждуть синів, їм не спиться ночами.
Опадають листки,
та з роками чекання не в’яне.
Відсилають листи –
«Жду» і «Жди» – матерям і коханим.
«Будем службу нести,
щоб наруга народ не спіткала.
Ріднокрай захистить
ми зумієм, а ви щоб чекали.
У жорстокій борні
українському війську не зрадим.
А в чужій стороні
воювати нікому не радим».
Крізь негоду і час
кличе доля крилата у вирій.
«Зустрічай! Зустрічай!..»
Вже курличуть журавлики милі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2012
Оранжеве сонце скотилось за обрій.
Вже вечір надворі, та хто ж тут засне?
Ген місяць проворний, преповний, предобрий
запрошує зорі на небо ясне.
Ну як же таке прозівати поету –
оцей неповторний вечірній пейзаж?
Ці два силуети… Які піруети!
Під зорями – танець. Предивний пасаж!
О, як же близенько! О, як же далеко!
Літаюче танго – чаруюча мить!
По синьому небу гуляють лелеки –
закохана пара шурхоче крильми.
Шурхочуть-лопочуть розвеснену пісню,
танцюють лелеки – летять-клекотять.
Завмер, задивився здивований місяць.
А зорі бадьорі птахам миготять.
О, нічко чарівна! Таку – не забути!
Супутник-попутник… танок – дивина!
А вранці по небу розсипались буси.
То – гуси. Ой гуси! О, панна-весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2012
Сутеніє.
Верта у двори череда.
Одинокий на вигоні бусол.
З осоки у ставку долинає "кум-кум"…
А на призьбі дрімає бабуся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2012
* * *
Невпинно двоє говорили:
торочив кожен про своє…
Невміння слухати – псує
сердешні праведні пориви.
Нічого, що язик шкребе.
Помовч. Не відчахнуться вуха.
Умій співбесідника слухать,
щоб стали слухати тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334857
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.05.2012
* * *
Є в мене брат. Чи то пак, вже сусід.
Ми живемо однаково убого.
І ділимо невпізнаного Бога.
Його не вистачає нам усім.
Десь є у мене закордонний брат.
Нас незугарно розділяють межі.
Та щось таки, мабуть, від нас залежить,
щоб не було між нами барикад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334856
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.05.2012
* * *
Цвітуть, небосяють зорі.
А ніч – осяйна журба.
А в серці така безодня...
Бо поряд тебе нема.
Без тебе зникає в безвість
і небо, і зорецвіт.
Бо ти – голуба безмежність,
мій Всесвіт – один навік.
1970
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2012
* * *
Альбомними бувають перші вірші,
коли життя не знаєш до пуття.
Але з роками ліпше і все більше
не в римування вірю – в почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2012
* * *
В очереті кумують жаби –
"кум" та "кум" у легкім тумані.
Те відлуння у казку манить.
Наречену спізнать бажав би.
Та чи збудеться мить чарівна?
Світ можливостей нескінченний.
Чи судилася наречена –
найжаданіша Чураївна?
Травень править яскраві гами.
Знаю: долі не заперечу.
Ліс розмову веде старечу
з тихим плесом і берегами.
"Свахи" квакають хвалькувато,
жваво кумкають безугавно.
Ой не хочу впіймати гаву!
О, як хочеться святкувати!
Лук любові учусь тримати,
бо вціляти один раз треба.
Чи стріла полетить у небо…
Чи судилось царівну мати?..
Вже надія в душі зоріє.
Не вмовкає відлуння дивне.
Ген по річці пливе невпинно
срібним лицарем човен мрії…
1969
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2012
Дивно повінь зросла.
Я відразу того й не помітив.
А відчув, коли плин
ненароком торкнувся весла.
Я побачив тоді,
як стелились край берега квіти.
А до мене в човні
усміхалась, тулилась Весна.
1969
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2012
Коли був юнаком буйногривим –
задивлявся на гарних дівчат.
І зоринки лукаво-знадливі
пломеніли в дівочих очах.
Духовий грав у клубі до ночі.
А коли білий вальс запалав –
спалахнули ми враз очі-в-очі,
і ти погляду не відвела.
Неосяжну, незвідану повінь
я в блакиті гарячій відчув.
Очі лагідні, повні любові,
запалили у серці свічу.
У казармі листи зогрівали...
А як службі надходив кінець,
як же боляче очі ховала,
коли з іншим ішла під вінець!
Плинуть роки у повінь Дніпрову.
І вирує бурхливе життя.
Наші очі стрічаються знову,
бо не гаснуть палкі почуття.
Бо мелодія давня не тане.
Це ж отут я ходив молодим!
Може, станемо врешті сватами
і не вмовкне жаданий мотив?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2012
* * *
Сусідська дівчино... не пара,
за все, що не збулось, – прости.
Бриніла-мріяла гітара...
Я повернувся.
Двір пустий.
Ти вже тепер ген-ген далеко...
Болючий спомин, наче тінь.
Біля гнізда сумний лелека
спинився на межі хотінь.
Самотина.
Про тебе мрію:
в садку на лавочку присів...
Літа за вітром перевіяв.
Про зустріч не знаходжу слів.
А в серці й досі – більш нікого.
Усюди ти – понад усе.
...Ген лемент Шарика сліпого,
що проганя чужих гусей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2012
* * *
– Ну як життя?
– Та, плакатись набридло.
Хвалитись нічим.
Хоч казись, хоч вий.
Не доберу,
то хто ж насправді бидло?
Проснувсь і думаю,
чи я іще живий?
– Таке ж, таке.
А плакатись не варто.У ЯК ЖИТТЯ
У кращий час зустрінемось.
Бувай.
– То ж чи побачимося?
Ну у тебе й жарти.
Коли ж то буде?
– Ну тоді – прощай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334021
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.04.2012
* * *
Аплодуєш...
Власні мруть думки.
Над тобою виросли “дубки”.
Щоб і в тебе не всилився біс,
припинити оплески не бійсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334020
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.04.2012
Горобці обскубли стріху.
А бабусі не до сміху.
«Задощить – калюжі в хаті».
Заходилась сумувати.
Вранці сплеснула в долоні.
– Хто ж це? Дай вам Бог здоров’я.
Наче з неба – оберемки
і соломи, й очерету.
– Нам носити не звикати!
А латати йде вже тато.
Працювали жваво разом.
Стріха гарна! Бабця рада!
Горобці хутенько сіли
в запашну копицю сіна.
Тут хлоп’ята блискавично
змайстрували годівничку.
– Отепер вже, правнучата,
можна й дощик зустрічати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333838
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.04.2012
Вчора в мене на руці
гостювали горобці.
Радо фуркали-літали,
спритно зернятка клювали.
Не втихає у дворі
гамірливе цвіль-цвірінь.
Горобці не полохливі,
як голодні – всі сміливі.
А найбільший царював –
поза чергою клював.
Певно, більше йому й треба.
Може, він – звитяжець неба.
Я задумався й присів.
Миттю гості зникли всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333837
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.04.2012
Я сьогодні нарядилась,
з нетерпінням жду гостей.
Я сьогодні народилась!
Дуже дякую за те
мамі й татові.
Дивіться –
всі дарунки радують.
Та прошу вас, не скупіться,
подаруйте братика!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333605
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.04.2012
Загубився в мене м’ячик.
Я шукаю, та не плачу.
Нащо рюмсати даремно?
Таня я, але не рева.
З вами я пожартувала.
Осьде м’ячик заховала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333604
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.04.2012
Диптих на сполох
І
У прип’ятські плавні вдивлятись боїться,
де гнівно дрімає чорнобильський монстр,
в постійному страхові люд український.
Невже техногенний гряде голокост?
А владна верхівка рече панацею…
І не поспішає…
Є вдосталь грошви
лишити швиденько сплюндровану землю.
У рідному пеклі зостанемось ми.
Приречені молимось хамелеонам.
ПОРА СПОРУДИТИ НОВЕ УКРИТТЯ.
На купол же стільки потрібно мільйонів!
А монстр як проснеться!...
І що – каяття?
То як же спасатися від катастрофи?
А небо ж давно показало одвіт.
Тут строфи безсилі.
Кінчаються строки,
чимдуж городити від вибуху світ.
І правлять магнати.
І стогне Чорнобиль.
І пруть за кордон «грошові лантухи».
І влада багата люд гнобить і гнобить.
І нікому монстру латати боки.
Про ниючу рану згадає тоді лиш,
як стане просити в Європи кредит.
Доляри – розкраде, дуляри – поділить.
Й давай з обіцяцянок тин городить!
І знову вестиме кампанію люту.
Сіромо, не пнися, кричи а чи вий…
Гряде голокост українського люду.
Завмер у чеканні народ, ще живий.
2
А з іншого боку, мо’, страху не ймемо?
Ми вже і боятися втратили сенс.
І що головніше. – не знаєм, напевно.
Чи КаПееСеС, чи еСеС, чи лиш секс.
І голод, і війни, і рабство, й гулаги –
всього набоялись.
Вже в зонах – курорт.
І віру міняли. Міняєм булави.
Не родяться діти. Чи ж буде народ?
Який урожай ми ще будемо мати,
коли вже й не сіємо?
Понад усе
на нашій біді на живеться прагматик, –
заморським купцям попаде чорнозем.
Чимдуж процвітає золочене свинство.
А свита нахабна жере та гризе.
Арійським нащадкам гряде самовбивство?
Хвоста підібгавши, втече фарисей?
Блукаємо й досі в пустелі ілюзій.
Затьмарює очі диявольська мла.
Щезають народи.
Я Бога боюся.
Якби ж при житті справедливість була.
Скалічені долі, скалічені душі.
Чи буде прощення?
До суду приходь.
Прагрішні усі – і теперішні, й бувші.
Чи буде байдужих спасати Господь?
Судилося небом, – наш дім – Україна.
Як мало в нім віри у завтрашній день.
Бо зверху – байдужість,
а знизу – терпіння.
Усім неодмінно розплата гряде.
2002
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333314
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2012
Пам’яті стіна кам’яна.
Імена сумної шаноби…
Білим світом рине Чорнобиль –
невигойна мстива мана.
Приспів:
В шанобливому мовчанні
незворотно час мина.
Кам’яна стіна печалі.
Незабуті імена.
Світлу пам’ять берегтимем.
Заповітна пісня ця.
Чорнобривці-побратими –
життєдайнії серця.
Стали в алфавітних рядах
і живі, і мертві на чатах.
Боляче мовчанням кричати.
Пам’ять – невигойний набат.
Приспів.
Вічний клич німої стіни.
І живі, і мертві – єдині.
Ймення найдорожче – ЛЮДИНА,
брате, не забудь, пом’яни.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333312
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.04.2012
Хати за дротом…
Респіратор –
мов символ чорної доби.
Смертельно дихає реактор
і сіє, мов гриби, гроби…
Маля здіймає рученята –
в колюче небо просьба вся.
Бо там у мальвах стогне хата,
бо там – могила дідуся…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333152
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.04.2012
По Вкраїні повзе неозора
смертоносна Чорнобильська зона.
А сторожі на пам’ять немає.
Хвора пам’ять.
Прокляття триває.
На алеї – криві обеліски –
покалічені липи й берізки.
Розкуйовджене небо тримають.
Повсихали. Де й сліду немає.
У коріння вп’ялось бур’янище.
На Зажурній горі вітер свище.
Світ від прірви спасли постраждалі.
Нищать пам’ять вандали.
Що далі?
Ювілей відтрубили, сплакнули.
Деревця посадили й забули.
Знову – дати, гарячі дебати,
спека й хуга…
Коли ж доглядати?
Злива слів аніскільки не варта –
треба спершу було поливати…
Щоб земля не сповзала з орбіти,
треба гоїти, легше ж терпіти.
Нас на білому світі тримає
найдорожче – незраджена пам’ять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333151
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.04.2012
Моє село перевелось на хутір.
І майже не лишилось в нім селян.
Хати, сади – могилами окуті.
Гуляє в бур’янах свята земля.
Вже скільки сіл покинутих, злиденних
під божим небом на межі віків!..
Тьмяніють душі. Шаленіє демон.
Конає люд під ношею гріхів.
Прадавній край, прегарний, пребагатий.
Було колись. Або й не так давно…
Немов жебрачка батьківщина-мати.
Воскреснути невже ж їй не дано?
В любові й вірі душі молодіють.
У герці вічному добро зі злом.
Та будять, гріють промені надії.
Буя зелом скалічене село.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012
* * *
Там, де ферма була –
в бур’янищі смітник та руїни.
Знак в’їзний, де хвала...
пропили, як здали алюміній.
Вже й на цвинтар пішли.
Тягнуть все. Сатана помагає.
Тільки й можуть – грішить.
Мов худоба, й подоба конає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012
Час ідилій минув.
Бачать очі...
Чи до меж заповітних дійду?
Відцвіли паперові віночки.
Розповзається табірний дух...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012
Всього у житті буває.
Надійде й остання мить.
Коли ж проблеми немає,
не треба її робить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012
Бувальщина пізнього сталінізму
Крізь далеке лихоліття
на олтар скорботи
дарував дідусь-каліка
довоєнне фото.
– Подивіться. Тут ваш батько,
у церковнім хорі.
Вишиванка, вуси... Бачте,
молодий, бадьорий..
Не впізнали?
В нього очі – то любові повінь...
Не признали.
Відцурались від своєї крові.
Збайдужілих боягузів
умовлять не варто.
Захлиналось птаство в лузі,
і стогнала хата.
Як пожовкло фото в тузі,
здогадались – тато!
Ой пливли-тужили води!
Як же хмар багацько!
Не чужий дідусь приходив,
то ж був рідний батько.
Оповите небо жалем
за провину роду.
Бо його й свої вважали
ворогом народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2012
* * *
На проводи стрілись...
Ховаючи очі,
не бійся, що видам,
ким батько твій був.
Торкатись коріння, їй-богу, не хочу.
Прошу, щоб достоїнство власне набув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2012
* * *
Не збувається перше кохання,
та довіку мрійливо цвіте…
А буває, кохання останнє –
тільки те.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2012
* * *
Солодка моя неволе,
ти знов моє серце будиш.
Воно ж промовляє болем –
моєю не будеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2012
* * *
До всього треба дотику душі –
корінням – в землю, крилами – у небо.
Де вічний пошук, там нема межі.
Там вічний рух – життя потреба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331853
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2012
* * *
Вічні пошуки щастя.
Час невпинно мина.
Розчиняються в часі
імена, імена...
Коні гублять підкови.
І вітрить, і гримить.
Все по колу, по колу...
А до вічності – мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331852
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2012
* * *
Бути праведним, – чи житимеш щасливо?
Істину довідатись хотів.
Жити правильно навчитись неможливо.
А когось навчити – й поготів.
Все ж кажу, потрібно віру мати.
Праведність – і є свята мета
на яку благословила мати.
Вчусь і буду вчити саме так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2012
* * *
Будь собою, сину.
Довіряйся серцю.
Не на долю сердься, а на себе.
Сину, світ широкий –
добрий і жорстокий.
Хай не в’януть крила в ріднім краї.
Матінка єдина – Україна дивна
хай для тебе стане вічним раєм.
Тільки будь собою.
Йди у світ з любов’ю.
Стрінеш і негоди, і печалі.
І пекельні муки витерпіти мусиш.
Бо дорога вгору незвичайна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2012
Окови стерлись. Поле – димне.
Безвинно згибіли воли.
І ледь фанфари відгули,
відгородились – стало дивно.
А хвалькуватий фанфарон
утік, поцупивши дукати.
Гай-гай! І ніколи шукати.
Фанфаронадство почалось.
І ось вершителі дебатів
втопили істину на дні.
Наживка – й та була в лайні.
Отож бо треба вигрібати.
Годили долі, як могли.
Собі могти не стало сили.
Над яслами заголосили.
І поминальну відбули.
Бредем поволі. Маєм волю.
А ще – запалення мети.
Від себе прагнемо втекти.
Тому, мабуть, і досі кволі.
Зазнали в славості хули,
бо мало мудрості плодили.
Якби були ми молодими...
Якби розумними були...
Земля й недоля. Неба-неба...
Волхви й манкурти... Рідна Русь!
Вкраїно! Каюсь і молюсь.
Мені манкуртії не треба.
Протидержавні прапори
поглине праведне багаття.
Здійміть хоругви, любі браття!
Пора! Дух предків незборим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331304
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.04.2012
* * *
Говоримо: усе, як сон, мине.
Та буде світ, і будуть світлі дати.
Купує хтось, щоб вигідно продати.
Хтось продає своє. А хтось – мене...
Не продаюсь. Покаюсь і прощу.
За милістю не стану жалкувати.
Прихильності не буду купувати.
До щирості лукавство не пущу.
Ще буде все. І грішне, і святе.
Самообман, кохання – дивне, справжнє.
Безцінна дружба й суєта продажна.
Все бачить Бог. Гряде ціна за те.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331303
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.04.2012
* * *
Без приправи страва не смачна.
Та коли у безкінечній скруті
вже й не каша, а гірка отрута –
не варись, а виливай до дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2012
* * *
Знов наснилася.
Мов наврочено:
ніжні очі – не видно дна.
А побачитись не пророчено,
не провіщено.
Далина...
Та довіку гіркою втіхою,
світлим образом угорі,
будеш лагідно диво-зіркою
у безмежжі душі горіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2012
* * *
Ой чому неприкаяні вівці
знемагають дедалі чимдуж?
Бо доводять комусь, хто святіший,
навіть мудрі пастирі душ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330695
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2012
* * *
Я небагато перебільшив:
насправді світ був значно гіршим.
А, може, й кращим – скажуть інші.
Але тому й плекаю вірші,
щоб трішки світ ставав гарнішим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330692
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2012
Зігріти півсвіту хотів.
Його ж розпинали на палі.
А потім ще довго ступали
на світлу поетову тінь.
Поет не воскрес: не святий.
Та вірші світили далеко.
На палі гніздяться лелеки...
Виходить, досяг він мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330568
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.04.2012
Завірюхою линуть літа.
І йому доведеться померти.
Але житиме довго поетом,
коли серце поклав на вівтар.
Коли книгу гортає школяр
чи бабуся в квітчастій хустинці –
то йому – найдорожчі гостинці.
Й ні до чого заморський доляр.
Бо йому б лиш увагу відчуть
і почуть тепле слово за муки.
Серцю втішно – читають онуки.
Пише легко, хоч думи печуть.
Хоч душа невигойно болить,
та найбільше бажання – горіти.
Щоб людей небайдужих зігріти,
а байдужих – від сну пробудить.
Світ який! В ньому стільки добра!
Об’єднати б всі "за" і всі "проти".
Тільки так можна зло побороти.
Щире слово повік не згора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2012
* * *
Не переймаймося даремно:
одвічні чи нові проблеми?
Не скаженіймо.
Безупинно
шукаймо вихід, а не винних.
Кого за що судити треба –
розсудить небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2012
* * *
Світом править любов.
Перехрещує долі й дороги
на орбітах творіння,
щоби ми залишались людьми.
Поруч зло і добро –
споконвічне тривожне горіння.
А життєписне зілля –
із терпкими, гіркими слізьми
і росою солодкого болю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2012
Каже ладонька моя:
«Виглядала тебе я.
Внучко-пташечко, сідай…
Та частіше прилітай».
Пам’ятаю ці слова,
хоч яка б не ділова.
До бабусі прилечу
і мерщій млинці печу.
Бабця дякує мені:
«Наче сонечка – ясні.
Із варенням чи з чайком,
чи з пареним молочком».
А бува – коржі печем
або бублики. А ще,
знаю, буде класний смак,
якщо матимемо мак!
Добрі з маком пиріжки,
а найкраще – шулики!
Я повинна добре знати,
як кутю приготувати.
Ще потрібен мед, узвар.
Страв чимало до Різдва.
До Великодня в бабусі
я й паски пекти навчуся!
Вже умію залюбки
готувати пампушки,
вергуни і галушки,
і вареники, й торти…
І варити, і пекти…
Де б нам борошна знайти?
Начинили б ковбасу…
Чи купили б хоч козу.
Де знайти нам грошеняток,
чи якогось мецената?
Фантазуєм сидимо.
Із млинцями чай п’ємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330086
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 13.04.2012
Сережки вплітала в коси
берізонька за двором,
коли проводжав у космос
Гагаріна космодром.
Відчула обійми сина
планетонька голуба.
Яка ж то велика сила
космічного голуба!
Раділи старі і діти,
летіла по світу вість.
Мене ж повели на мітинг –
читати свій перший вірш.
До церкви, чи ж то до клубу
із банею без хреста.
Було там багато люду.
Вірш проклятим, певно, став.
Ні разу у тому храмі
я більше не виступав.
Давно відлітав Гагарін.
Клуб церквою знову став.
Нехай зорельоти линуть…
Та в серці моїм – журба.
Лиш тільки б гойдалась мирно
планетонька голуба.
Лиш тільки б усі дороги
крізь душі, серця, уми
з порогу вели до Бога.
Щоб люди були людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2012
Хтось перший з нас колись сказав «Пробач».
Хтось мовив сумовито «Пробачаю».
Удалечінь легесенько відчалив
кохання човен.
А чи смійсь, чи плач…
Вітрила мрій торкалися мети.
Кохання загасало й гоготіло.
Ми іскорки кресали, бо хотіли
на березі розради вдвох зійти.
То де ж ми помилилися й коли?
Щомиті не лишалися на чатах.
Щемить, а ми навчилися прощати.
Та так, що вже й кохання не болить.
Так щиро говорили ми «Прости».
Так часто і так завчено прощали.
Без весел човен втомлено причалив.
І тихо стогне берег самоти.
Збагнули вже – печалі є межа.
Прощали ми, але не знали міри.
Прощаємось. Нарешті зрозуміли:
сильніше за любов буває жаль.
В обох у нас однакова вина.
Наука нам, а молодим – повчання.
Щемке прощання цебенить мовчанням.
Прости й прощай.
Яка гірка ціна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2012
Річенька тече
срібная прекрасная.
Серденько пече,
бо любов незгасная.
Знаю, не зупиниться
тиха течія.
І от-от прокинеться
доленька моя.
Синя далина
в зорі нарядилася,
та зустрітись нам
досі не судилося.
До серденька горнеться
гордий молодик.
Ясен місяць повниться,
та завжди один.
Ніченька ясна,
а в очах кипить печаль.
Зіронька сумна
догора, немов свіча.
Вірою і волею
серце налилось.
Що судилось долею,
досі не збулось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2012