| Сторінки (9/803): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
* * *
Я до тебе в думах часто лину,
але час чомусь мене спиня.
Як би не тримався я за гриву -
навмання не гнатиму коня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2012
* * *
Слухаю мелодію голосу твого –
в серці розгоряється
лагідний вогонь.
Мріялося-снилося...
Господа молю,
щоби все здійснилося.
Бо тебе люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2012
* * *
Ти прийшла в мій неспокій негадано.
Ти прийшла – я відразу відчув.
Мила ладонько, долею вкрадена,
чи до тебе ізнов долечу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2012
* * *
Знов наснилася.
Мов наврочено:
ніжні очі – не видно дна.
А побачитись не пророчено,
не провіщено.
Далина...
Та довіку гіркою втіхою,
світлим образом угорі,
будеш лагідно диво-зіркою
у безмежжі душі горіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012
* * *
Доволі часто таке буває:
в багатолюдді самотньо йти.
В твоєму світі мене немає.
В моєму – всюди лиш тільки ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379352
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2012
Нерозділене перше кохання,
й досі мрію тебе осягти.
Зоре ранняя, зоре остання,
озовись, усміхнись, освіти.
Боже ж, як колосилася нива!
Любувався волошками я.
Ой ти доленько-доле зрадлива,
ой ти поле – колюча стерня!
Буйна юність не вернеться знову.
Хоч не балує доленька нас, –
бачу вроду твою калинову, –
дивний пломінь любові не згас.
А колись ми дитинно раділи
і, бувало, брели невпопад.
Піднебесні ключі поріділи.
Стеле спогадів дим листопад…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2012
По одній стежині ми ходили разом.
Де тепер ти нині – я й не чув ні разу.
На якій орбіті долі опинились?
Чом обом зустрітись досі не судилось?
Стежечку до серця зміг я протоптати.
Відчинялись дверці, – не завів до хати.
Вже на скронях сніжно, а я тут з тобою.
Називаю ніжно першою любов’ю.
Нам було, напевно, й цілуватись рано,
я ж тебе ніколи й не назвав "Кохана".
Це тобі сказали два ясних озерця,
ти з тих пір назавжди поселилась в серці.
Доле моя, доле, де ж ти заблукала?
А мене з собою чом не погукала?
Де ж ти забарилась, де тебе шукати?
Йти куди назустріч, звідки виглядати?
Йшли ж – рука в рученьку тихою ходою.
Та роки-роченьки плинуть за водою.
В світ стежини бігли, – розминулись де ми?
Раптом налетіла, наче буря, темінь.
Гірко помилились, повертатись – пізно.
Долі оселились на орбітах різних.
Де шукали броду, – обміліла річка.
Загубила вроду чарівна Марічка.
Як на себе гляну, – трішечки лякаюсь.
Не те слово – "в’яну". І сміюсь, і каюсь.
Істину вже знаю – мудру, хоч не милу:
і себе, і долю ми самі зліпили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2012
Стоїш одна в намисті мрій,
неначебто когось чекаєш.
Знайома постать у вікні,
і зрозуміло вже мені –
до самоти і ти звикаєш.
Принишк наш гамірливий двір,
вже й вікна відпалахкотіли.
Ти виглядала до тих пір,
допоки вечір не побрів,
вагони в ніч прогуркотіли.
А туга серденько шкребе,
рояться мрії… Ой не спиться!
Отак затьмарюєм себе.
Зостався в небі журавель,
та на вікні ж сидить синиця!
Стою один в самотині.
Вже поміж нами мрій безодня.
Знайома постать у вікні.
І усміхнулась ти мені
і освітила враз безсоння!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2012
Ой забарилася любов!
За тим, що не збулося, – каюсь.
Минуло півжиття в чеканні,
стрічання мариться обом.
По світу доля розвела,
пошрамувала душу й тіло.
І лоскотало і боліло.
В журі сивіла ковила.
Гуляє з блискавкою грім.
В сузір’ї мрій – благоговію.
Коли вщухають вітровії –
заполоняє тиша дім.
Набідувались я і ти,
спекота вицмулила повінь.
Спадуть окови – у любові.
Допоки ж можна самоти?
Палкий мотив – солодкий дим,
сльоза-роса ясна жадана.
Святою будь мені, кохана,
шлях освяти і вік світи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2012
1.
Говорила за вечерею:
– Залишайся назавжди.
Місяці летіли чергою.
– Жди.
2.
– Прилітай.
Ти знов наснилася.
Глянула, чи спить малий.
На півслові зупинилася:
– Прий…
3.
Через роки привіталися.
Сивий дим. Гірка журба.
Непосида пригорталася:
– Ба-а.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2012
1
Гомінливе тепло долонь…
Як же благоговіли лиця!
Як хотілося притулиться!
А вже й часу нам не було.
Ой ви рученьки…
Враз – вокзал.
Очі-в-очі, та рушив потяг.
Твій жагучий гарячий погляд
я відчув.
Ой не все сказав!
І не те тобі говорив,
що насправді в душі кричало.
Як же зболено ти мовчала!
Той початок нам Бог творив.
Ми чекали роки й роки.
У світах політали стріли.
Довгождано-жадано стрілись.
Гріє серденько струм руки.
Щедра осінь бере в полон,
барвограй засліпляє очі.
Мрії роєм про сяйво ночі,
ніжне, рідне тепло долонь.
2
Хочу бачити жар в очах,
переповнююся любов’ю.
Я оновлююся тобою
і твоїх ще зазнаю чар.
Хоч торкнулося срібло скронь,
не сумуй, моя мила сестро.
Як палке почуття воскресло!
Хай палає в серцях вогонь.
Обірвалася вже чека
я от-от повернусь у глину!
Та до тебе щомиті лину,
ти щомиті мене чекай.
Забери мене в полини,
вірна Музо моя єдина.
Так довірливо, так дитинно
полони мене, полони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2012
* * *
Поетці-панночці
Не дива – римувати слова.
Не потрібно багато в цім тями.
Ти гайнула по світу, овва, –
гендлювати чимдуж почуттями.
Лицеміриш, ошукуєш люд.
Ще й хизуєшся, мов особлива.
Звичайнісінький це словоблуд –
слів лукавих оманлива злива.
Про любов книжечки видаєш:
сієш-вієш хореї та ямби.
Суджень критиків не визнаєш,
наймиліші тобі – дифірамби.
Солодесенькі вірші-вірші…
Начепила на шию дукати…
Якщо в грудях немає душі,
то поезії годі й шукати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2012
В переході при народі
двоє поруч сіли.
А були вони не горді –
грати ролі вміли.
Перший слово «погорілець»
на табличці вивів.
Другий вицарапав сміло –
«Подайте на пиво!»
Перехожі співчували
й реготали дзвінко.
І, звичайно ж подавали
свіженьку копійку.
Погорільцю й на горілку
буде малувато.
А тому, що брав на пиво –
вистачить на хату.
Поексперементували
у роботу модну.
Два артисти заробили
премію народну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377979
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.11.2012
Мучивсь дядько в автобусі.
Жах – їзда тутешня.
Весь обвішаний торбами.
Вже в одній яєчня.
Ні обпертись, ні присісти.
Загнуздані руки.
В ногах лантух, зверху сітка.
Знизу тітка щупа.
Не втрималась.
– Ей, мужчина. Не мажте одежу!
А давайте ваші яйця
трішечки подержу.
Хто правий тут, а хто вредний –
сказать не беруся.
– Та я, мовив дядько твердо, –
лоскоту боюся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377775
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 14.11.2012
Буває, мій друже,
нудьгую без тебе.
До всього байдужий –
тебе мені треба.
Удень і вночі
я б до тебе тулився.
І слухав тебе б,
і дивився, дивився…
З тобою стрічатися
буду до віку.
Для мене ти – всесвіт,
і смуток, і втіха.
До тебе відкрита
завжди в мене віза.
Коханий,
єдиний ти мій –
Т Е Л Е В І З О Р .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377521
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 13.11.2012
В горбачовськії часи,
де кричали "Гірко!",
було повно ковбаси,
не було горілки.
Ну й весілля, йо-майо!
І музика грала.
Пили каву-кофійо,
та вона не брала.
Тамада презентував
гарну поговірку –
зроду-віку не бува
свайби без горілки!
Ну невесело і все.
Не смачна і гуска.
Пи-ить! А він компот несе.
Їжа – не закуска.
Не до співу, бо чимдуж
деренчало в горлі.
Не до танців все тому ж.
Хоч казися з горя.
Тамада не угавав:
"Знайте поговірку –
зроду-віку не бува
свайби без горілки!"
І тоді вже утяли,
що вони – свайбани,
як носити почали
чайники з бульбами.
Дружно тенори й баси
скандували "Гір-ко!"
Було повно ковбаси
і море горілки!
Хай ніхто не забува
гарну поговірку –
зроду-віку не бува
свайби без горілки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377273
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 12.11.2012
Музикант виводив дріб,
наче сковороду шкріб.
Інструмент міняв, курив,
щось співав, щось говорив.
Дерзновенно скрипнув-рипнув.
Ні мелодії, ні ритму.
Наостанок загарчав,
бренькнув, дзенькнув і помчав.
Певно ж, тут чогось нема,
або горе від ума.
Зрозуміло з хлопцем тим –
повертається інстинкт.
Врешті, так я й не добрав,
що за музику він грав.
Пояснив місцевий бард:
«Це – зразковий авангард!»
Хвацько вибігли на сцену
патронати бізнесменів.
Замигало, забряжчало!
Раптом темно й тихо стало.
Блись! І знов реве та буха!
Стала публіка на вуха!
Хлопчаки вчинили рев,
мов попадали з дерев!
Перевтілювався я,
все одно не доганяв.
А тутешній «робінзон»
кайфував: «Ніщак музон!»
Ох, і довго йшов урок
супер-шоу-стере-рок!
В маячні про НЛО
ніби й справді щось було…
Як заїжджі пахани
грали рондо сатани,
увірвавсь мені терпець.
Втік. А то б, мабуть, капець.
Отаке послухать, брате, –
краще вже самому грати!
Згадую сковороду…
Я туди вже не піду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377060
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 11.11.2012
– Чуєш, куме, хочеш випить?
– Так немає «манів».
– А давай, щоб заробити,
Злодіїв пійманим.
Гарного велосипеда притягли на люди,
Покинули й поховались.
Що то далі буде?
Досить довго й не чекали.
Не втямки. Де й взявся.
Хап – і ходу.
– Ах ти клятий!
Ану, відкупляйся!
Щоб міліцію минути, довелось платити.
– Ну, що, куме, ще?
– Та ну ти.
Спробували.
– Йди ти!
Заробіток безвідмовний!
Наживка надійна!
Велосипед – скриня повна.
Мов корова дійна.
Справно платять:
поодинці, а то й колективно.
План зростає, як годиться.
Працюють активно.
Кум подав «рацуху»:
–Варто, щоб і далі крали,
щоб старих клієнтів мати, –
перефарбувати!
Вже ж один синяк-злодюга
попадався тричі.
Зметикують – відлупцюють.
Ще й став могорич їм.
Годі гроші пропивати:
прибуток на бочку!
Купимо новий, щоб мати
ще й резервну точку.
Бо коли поцуплять – пізно
чатувати пильно.
Отоді в нас лопне бізнес,
наче булька мильна.
Що, кортить:
велосипедик не припнутий сяє.
Ризикуєте, напевно…
як грошей немає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377059
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 11.11.2012
Кум у мене – балабол,
недолюблює футбол.
Дискутує-талаконить –
коментує беззаконня.
– Як же можна вигравати,
як нема що й суддям дати?
Дивно, як ще не сконали
наші провінціонали?
Давай змістимо акцент –
підем разом на концерт.
Краще пригощу тебе
шоу-групою «Бе-бе».
Сидимо на стадіоні,
глядачів трибуни повні.
Тут співають, ще й танцюють,
безугаву лементують.
За оте круте виття
аплодують і свистять.
А співак, хай йому грець,
застрибав, мов жеребець.
Дибки став. Геп! – розпластався.
Мікрофон ущент розпався.
А музика далі грала,
і співала… фонограма.
Хто казав: – Оце манери!
Хто кричав: – Та це ж «фанєра»!
З поля геть! – волав мій кум. –
Це ж халтура! Сущий глум!
– Ну, ти, куме, й балабол.
Краще все-таки – футбол!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376850
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.11.2012
* * *
Кажуть: ми – не ангели,
в ідеальних вади є.
Яблуко від яблуні
далеко не падає.
Любомудри радили
домагатись істини.
Правдами й неправдами?
Чесних совість їстиме.
Не чекаю помочі.
І лікуюсь вадами.
Вже найближчих родичів
вороженьки звабили.
Підманитись пряником
багатьом судилося.
...Розгойдалось яблуко.
Впало й покотилося.
На стежині істини
перехожий стрінеться.
Смаковито їстиме?
Віриться – не віриться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2012
* * *
У сивім небі стогнуть журавлі:
"Коли, коли,
куди нам приземлитись?"
Неначе в морі синім кораблі,
ідуть-пливуть...
Не гріх за них молитись.
Вони несуть в собі людські жалі.
Вони, як ми, надією окуті.
У сивім небі стогнуть журавлі –
в польоті, але завжди на розпутті.
Єдиний Боже, всім нам поможи.
Дай волі й духу поскидати пута.
Завітний шлях до себе покажи.
І сили дай – завжди собою бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2012
* * *
Ой ти доле моя, недоле,
переповнене поле болем.
Скільки дум тут переплелося –
і збувалося, й не збулося.
Жнивувалось, бувало, щедро,
і від споминів – тепло й щемно.
Пломеніють-сміються ружі,
а від мрієньки – серце тужить.
Ой ти доленько – спрагле поле.
Ой ти, воле моя, неволе.
Ген волошки мандрують житом...
Любо й боляче...
Хочу – жити!
Світ увесь берегти й кохати,
чаруватися й чарувати.
Я вже істину знаю ясно:
як не тяжко – життя прекрасне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2012
* * *
Золотава блакить.
Ні хмариноньки.
Ясно.
Тільки чути – гримить.
Блись!
І крапельки рясно.
Полило.
Залило.
Поламало дерева.
Вітрюганом гуло.
Не минулось даремно.
Революцій було…
Але що з того вийде?
Голубінь над зелом!..
Навіть сонця не видно.
Потім трапиться ніч.
Ми вже знаємо, що це.
Гляньмо: вийшло навстріч
помаранчеве сонце!..
Так справіку було,
всяк траплялось на світі.
Голубінь над зелом…
Не дрімайте, не сліпніть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2012
* * *
Знов листопад.
Ласкавий парк до себе манить.
Бринить хрипка сумна струна.
Дощ барабанить.
Під вітру свист кружляє лист,
тихенько пада.
Убравсь у фрак похмурий парк.
Сумна бравада.
Відлуння дум...
Осінній сум сприймати мушу.
В журну красу самотньо йду.
Лікую душу.
І зігріва ясна журба
осінній смуток.
Поки живу – не розірву
мрійливі пута.
Немало все-таки збулось.
Радію в міру.
Всього терпіти довелось.
Та в краще вірю.
Буває, затишно стає
у дні похмурі.
То небо праведне дає
осінню мудрість.
Мені не жаль віддать врожай
кому завгодно.
Якби ж оралася межа
на добрі сходи.
Ридає дощ на вістрі прощ.
Ой не даремно!
Сумна елегія. То й що ж?
Зате – як зерня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2012
Літо бабине так швидко промайнуло.
Защеміло те, що вже збулось.
Та чи варто квилить за минулим?
Осінь золотава досі ось!
Барви листограю так урочі –
неповторно ніжні та палкі!
Тільки знову літа серце хоче,
долі непростій наперекір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012
Стою під стрілами дощу.
Голосить осінь.
І журавлину пісню чуть
у високості.
Вже й вітровій в безмежжі вщух.
Лиш спомин-трунок:
бринять-вихльоскують-січуть
сріблясті струни…
О, як промовисто мовчу!
Злітати – пізно.
Напам’ять я прощальну вчу
небесну пісню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012
Пообідати збирались роботяги браві.
– Ще якби для апетиту якоїсь «приправи».
– Воно й можна, та якби ж то – дешево й сердито.
– Ну, то значить доведеться в аптеку сходити.
Довго нічого гадати, то ж послали братці
молодого делегата в пижиковій шапці.
А йому ну так вже стало соромно питати –
стограмових шість флаконів до поїдку брати.
– Та мене в селі просили, щоби їм дістав я
від хвороби отієї «сталін», «сталь»…
– Вам «Стальник»?
Хай лікуються старенькі. Та тепер закони –
в одні руки продавати лиш по два флакони.
– Що ж, й за це спасибі скажуть. Ліки це відмінні.
Не зізнався, що клієнтів шестеро на зміні.
Довелося мандрувати іншому гінцеві:
куртку, шапку і негайно – на об’єкт кінцевий.
Хутко й третього послали. Вже ж обідать хочуть.
Повернувся й той з напитком – з ліками. Й регоче!
– Нас аптекарка за пижик враз розшифрувала.
– Хлопці-хлопці! Ви б хоч шапку іншу одягали!
Це вже точно що не буде у вас геморою,
та гарненько стережіться, не було б запою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374699
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 01.11.2012
Який же ми таки народ наївний,
що нами досі правлять бандюки!
Усі ми, кажуть, – діти України.
А звідкіля ж беруться байстрюки?
Тут кожен має на папері волю.
За землю йдуть нерівнії бої.
Свободу мають злодії в законі
і кажуть вівцям, люди ми – свої.
О, скільки ще в ментальності прогалин!
По закутках співають солов’ї.
І родичі вже стали ворогами –
собраття і перевертні свої.
Є влада – незалежна від народу.
І зрадники, як водиться, свої.
Та як же нам позбутися породи
байдужих охломонів-холуїв?
О, скільки люду ще клює на гречку!
Солодкий цукор, та гірка ціна.
Якщо ти не баран, чи не овечка, –
тебе за гріш не купить сатана.
О, скільки ще нам треба революцій –
уроків у одвічній боротьбі?!.
І звідки такі нелюди беруться?
Потрібна ЕВОЛЮЦІЯ в собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373737
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012
Стрічаю я і там, і сям
задрипаненьких поросят.
Їм, бач, корита поміняли,
усе підряд нехай трощать
та ненаситно верещать,
і риють знов рови та ями.
Не треба пацям пишних слів:
якби щось вкинули у хлів.
Новий хазяїн чи старий,
як ти свиня, – жери та рий.
Похрюкай, поживи для дядь.
Тебе заріжуть і з’їдять.
Завжди всьому своя пора.
Отак-то. А тепер – мораль:
Байдужих можна обдурити.
Було б наповнене корито.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373549
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.10.2012
Моє село перевелось на хутір.
І майже не лишилось в нім селян.
Хати, сади – могилами окуті.
Гуляє в бур’янах свята земля.
Вже скільки сіл покинутих, злиденних
під божим небом на межі віків!..
Тьмяніють душі. Шаленіє демон.
Конає люд під ношею гріхів.
Прадавній край, прегарний, пребагатий.
Було колись. Або й не так давно...
Немов жебрачка батьківщина-мати.
Воскреснути невже ж їй не дано?
В любові й вірі душі молодіють.
У герці вічному добро зі злом.
Та будять, гріють промені надії.
Буя зелом сплюндроване село.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2012
* * *
Хоронили городнього злодія.
У задумі стояли мовчки.
Винувато ховали очі.
І по-вовчому вила мелодія.
Не казали промов. Ятрилося:
і трудився ж, не пив багато,
і приносив добро до хати.
Навкруги стільки злого творилося.
А невдаха попавсь на "гарячому".
І, здається, й не крав, як інші.
Ніби й не попадавсь раніше.
Але били його по-звірячому...
Хоронила сім’я годувальника.
І себе, і його судили.
І було якось дико й дивно:
тих, що били, – не дуже й лаяли.
Поминальні хилили, зітхаючи, –
розганяли думок отару.
А мовчали про Божу кару,
і за нього, й за себе каючись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2012
Сім хризантем – дарунок долі,
квітують сонячно в мені,
немов зоринки чарівні,
бентажать подихом любові.
Темно-червоні, сніжно-білі,
закличні й ніжні, і… сумні.
Малює осінь у вікні
дощі, граків, автомобілі.
Сім хризантем у росах віри,
ви й досі ще не відцвіли –
червоні, як тоді були,
хоч білі квіти й посивіли.
О квіти, о душі привілля!
Нехай кружляє заметіль,
в моєму серці ніжний біль –
сім хризантем – червоні й білі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2012
Пожнив'я.
Споминів жага.
Перуть ріллю холодні сльози.
І гасять жар жоржин морози.
Посеред голого гілля,
немов прикутий птах,
яблуко
гойдається
на вітрах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2012
Монолог з похмілля
(Виконується повільно)
Із нічого вийшла сварка.
Звісно, винна в тім дружина.
Застрибала, мов пружина,
мов на сковорідці шкварка.
«Знову, йолопе, напився!»
Це мені така подяка.
Я кажу їй: «Вгомонися.
В тебе нерви не в порядку.
Я кажу, що випив краплю.
Зовсім трішки. Кілька грамів».
«Брешеш! Кілька кілограмів
лигонув!» Кажу: «Не каркай.
На шабашці за роботу
Я зірвав тверду валюту».
«Нащо ж п’єш гірку отруту?!
Більше збитків, ніж доходу!»
Отако поспівчувала.
Я зізнавсь: валюту випив.
На закуску бартер вибив.
Й не таке в житті бувало.
І нарешті розторочив,
що таки рідка валюта
найтвердіша нині тута.
«Нащо ж голову морочиш?!
Ти б шабашів краще вдома!»
«Так а ти ж не наливаєш.
Правда, бартер завжди маєш».
«Не варнякай. Спи, ледащо!»
Я кажу їй: «Годі, мила.
Все о’кей. Не треба злиться.
Вранці дай лиш похмелиться».
«Ге-еть!» І двері зачинила.
І стою я. І печалюсь.
Отака вже клята доля.
Я ж кажу, ну, випив з горя.
Що не так, я в-вибачаюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372202
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.10.2012
* * *
Оця приречена краса
на тлі осінньої блакиті –
дощем умитий, вітром битий
каштан дочасно воскреса.
Зчорніле втомлене гілля,
не спочиваючи від літа,
враз почало бруньками мліти,
вже й зелен-листячком стріля.
Виблискують на крилах віт
ліхтарики ясні-пригожі.
Зачудувались перехожі
на запізнілий диво-квіт.
Пастельно-білі пелюстки.
Цвіте каштан – весни ряснота.
Довкіл – жовтнева позолота,
ген – помаранчеві хустки.
Ген-ген розкаркались граки,
розшелестілися дерева:
"Чи варто квітнути даремно?"
А він, ось бачите, такий!
Судились нелегкі літа.
Була й минула вже засуха.
Тепер цвітіння Всесвіт слуха!
Ні, не востаннє розквіта!
Замилувались небеса –
начарували роси-сльози.
Якби не вдарили морози.
О, ця приречена краса:
каштан дочасно воскреса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2012
* * *
Я – України син по духу й крові.
Отут моя прапращурна земля.
Я – виток з мудрих праведних селян,
утверджую себе в живому слові.
Безбатченком смішним не був ні разу.
І не лякаюсь карликів Кремля.
Нащадок я Тараса й Василя.
Ми ще дамо кагебенутим газу!
Отут нам жити, по світах не бігти.
Вовік оберігати рідний край.
Збудуємо-таки для себе рай,
якщо ми справді України діти.
І я шпильки вставляю навіть ближнім,
та не лукавлю. Час лікує й б’є.
А що іще зозуля накує –
те знає небо. І розквітнуть вишні!
Єдине небо в нас, єдина ненька.
Нехай сичать перевертні-кати…
Єднаймося, шануймося, брати.
Хай завжди українно серце тенька!
Одвіку нас поріднює Всевишній.
Чи не навчив?
Гриземся-грішимо
та ненаситно ділимо Його.
Чи люди, чи раби ми нікудишні?!
Ми – є народ.
Природно і логічно.
Не буду я затурканим ягням.
Я – українець, тут моя земля.
І буде Україною довічно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2012
О, як же він багато говорив!
Упевнено і завчено красиво.
А на останок – обіцянок злива…
Напевно, краще бачиться згори.
Столичний він, але неначе свій.
Казав, що із села Малі Діброви.
Розказував, як змалку пас корови.
Вже в крісло міністерське пересів.
Поїхав, і вже більше не було.
Ото хіба-що з літака поглянув.
Його ще й досі згадують селяни,
адже голосували всім селом.
Наступний раз вже вибрали свого.
Наобіцяв!.. Та ще й казав «Клянуся!»
Поїхав і вже більше не вернувся.
І близько тут не бачили його.
В столиці пропадають, наче дим.
Отак траплялось, хто б не обирався.
Всім не вгодиш, хоч як би не старався.
Багато нас таких, а він – один.
Вже й прізвища не згадує ніхто.
Такі вони «Зверховні» депутати.
Усе тут ясно, нічого й додати.
Лиш напис на плакаті –
САМЕ ТОЙ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2012
Між трав мелодія лилась
легким солодким ніжним трунком.
Вона тоді мені збулась
жаданим першим поцілунком...
Тьмяніють барви у житах.
Буває солоно і гірко.
А та мелодія зліта
то тихо, то занадто дзвінко.
І досі душу дошкуля
далека паморока літа.
Вже й осінь спомини кружля,
вкриває паморозь палітру.
Стискає рама. Та дивлюсь
на пошрамовану картину.
Роки, мов пелюстки, тулю,
у тепле літо плину-лину.
І досі солодко щемить
ота мелодія чарівна –
нетлінна веселкова мить,
довічна пісня солов’їна.
Тьмяніють барви у житах.
Буває солоно і гірко.
А та мелодія зліта
то тихо, то занадто дзвінко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2012
* * *
На Покрову в малім селі клуб відкрили.
І товар завезли, й пісні, й говорили.
На Покрову, як повелось, храмували.
"Гей, співай, козаки!" – здалось, всі співали.
Завітало гостей тепер, як ніколи.
Жаль, що вранці якраз помер дід Микола.
На Покрову столи довкруж асфальтівки.
Храм сьогодні, а похорон – з понеділка.
Сивий конюх закурює, крутить вуса.
"Нема коней. І родичів… Та кріплюся".
На Покрову в селі краса… Плачуть вдови.
"Нам би в город автобуса, до зубного б!..
І онуків провідати, й нащот пенсій –
поміняти якісь справки у собезі..."
На Покрову з’їжджаються храмовії.
А потому – в глухім селі – вовки виють.
Як до клубу збираються парубійки, –
нема навіть причини їм зчинить бійку.
Гей, дівчата, мов горлиці, не баріться,
в свої рідні околиці поверніться!
Буде й газ, і гулятимем новосілля.
А найбільше радітимем на весіллі.
А як діток хреститимем, – свято знову.
Нову церкву відкриємо на Покрову.
Дай же, Боже, нам кращую долю мати,
гарну пісню козацькую всім співати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2012
Тиху сумну мелодію
дощик дрібний бринить.
Чуте оте – повторюю,
осені ж – не спинить.
Осінь чарує барвами,
міря вбрання руде.
Радий її забавами,
в такт вітерець гуде.
Музика ніжна, лагідна
глибоко десь луна.
Ніби порватись ладна вже
серця мого струна.
Ой, золотава осене,
гасять дощі вогонь!
Як же на серці росяно!
В пам’яті – жар долонь.
В літі були щасливими.
Час поміж нас летів.
Не розгадали дива ми, –
вічність у миті тій!
Мила левада тулиться, –
тут молодим ходив!
В зливі холодній чується
теплий отой мотив.
Вже павутинки сонячні –
пройдених літ привіт –
трепетно, легко й болісно
впали на крила віт.
Знов – журавлі до вирію.
Як їх дощі січуть!
З ними ще трішки вимрію,
з ними і відлечу.
Буде ще, знаю, вдосвіта –
сповідь на вістрі прощ –
грати на струнах осені
несамовитий дощ!
Поки ж – ще задоволена,
трохи чудна й сумна,
осінь стоїть оголена.
Й небо – не видно дна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2012
З лісової епопеї
по озимій нивці
повертались без трофеїв
жартуни-мисливці.
Ну, була одна косуля.
Та якщо на брата,
то виходить – з маком дуля.
Ось така розтрата.
Втім, - це досить звичне діло.
Хоч були сумненькі,
та коли закуску з’їли, -
стали веселенькі.
Потім ще присіли в лузі.
Розстріляли тару.
Раптом близько в лісосмузі
вгледіли примару.
Чи тому, що вечоріло,
а чи приверзлося:
з п’яну, наче подуріли, -
вполювали лося!
Найпроворніший мисливець
миттю в ціль поцілив –
жаканом як дав по шиї,
й іскри полетіли!
Тільки звір чомусь не падав.
Що ж бо, братці, сталось?
Наче вкопаний, щоправда –
голова гойдалась.
Як підбігли, подивились:
«Ой ти куля-дура!»
Там, де шия відвалилась –
стирчить арматура.
Ну, оце ми вполювали!
Здобич важить тону!
Як пощупали, - добрали:
голова з бетону!
З переляку не до жартів.
– Ну ти, йоли-пали!
– Зразу всі розкриють карти!
– Ой ти, ну й попали!
Протверезіли раптово,
та не голосили.
А на ранок терміново
розчин замісили.
Правда, скульптора наймали
у самій столиці.
І тоді покайфували
мисливці-щасливці!
Небо гріх той вибачає.
А мораль – звичайна:
коли голову втрачаєш –
у бетон влучаєш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370254
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.10.2012
Всього не пригадаю, що було.
Прийшов додому, як уже світало.
І як попали з кумом в НЛО,
і як у нас обох зарплат не стало.
Сучасний бар, крутезний, саме те.
Дива там відбуваються довкола.
Найбільше пам’ятаю вар’єте:
крутилася дівиця майже гола.
Показували нам пупи дівки.
Такого кайфу не буває вдома.
Там виступали молоді зірки,
та ще й співачка, з давнини відома.
Іще згадав штуковину одну:
показував бармен нам фокус-покус.
А кум надибав кралечку чудну
та й домовлялись мандрувати в космос.
Покайфували з кумом в НЛО.
І пам’ятні згадали, й круглі дати.
Нам настрою чимало долилось.
Потратились, та буде що згадати.
До ранку тусувались в НЛО.
Та й згадували самогонку й сало.
У кума більше грошей не було.
Досиділись, поки й моїх не стало.
Шалені танці-шманці там були.
Ми з кумом також гарно гарцювали.
З дівками перемовини вели,
та називали нас вони дядьками.
Стрибучий репер теревенив реп.
Ті скоромовки досі доганяєм.
Я краще буду їсти вінегрет.
Кермуй на хату, куме! Приземляймось!
Одноголосно вирішили ми –
про НЛО нам з кумом годі думать.
Найкраще гостювати у куми.
Нічого, як не буде вдома кума.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370024
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.10.2012
Кажуть люди, – це правда свята,
що дружина моя – золота.
Люди добрі, за що ж ви отак?
Я ж із нею весь вік промотав.
Відіграла вона свою роль.
Моя жінка – народний контроль.
Дізнається відразу про все.
Все життя мене жінка пасе.
Я на прив’язі вовком не вив,
відривався, – горілочку пив.
Я її, проклятущу, люблю.
Допадуся до неї – дудлю.
А на ранок морока одна –
Хоч би кухлика випить до дна.
Ще як слід не проснувся, не вмивсь. –
враз дружинонька де не візьмись.
– Ах ти!.. – Ставить платівку свою.
– Підожди, – кажу, – дай докурю!
Я давно всі рекорди побив.
І сказав: «Я своє відробив!»
На работу нікуди не йду.
А дружина – завжди не ходу.
Я кажу: «Не галди, не кричи!
Кинь роботу, часок відпочинь!»
Я їй «Ляж!», а вона мені «Встань!
Хай годинку спочине диван!»
Говорю: «Язиком не чеши!
Завелась – поможи, поможи…
Ич, затіяла знову скандал!»
Довелось перемкнути канал.
Й тут – реклама.
– Та вимкни його!
– Дай, – кажу, – додивитись футбол!
Мною ти, – говорю, – не керуй!
Йди на кухню свою. Консервуй!
– Ти хоч банку візьми закрути!..
А мені не подасть і води.
Я ж не шляюся десь, не грішу.
Дві години вже пива прошу!
А дружина на кухні сидить
і від рання допізна триндить.
Балачками мене дістає.
Похмелитись мені не дає.
Все життя мені нерви мота.
Хто сказав, що вона золота?!
Я ж кажу: «Біля мене ти ляж.
Та зроби мені гарний масаж…»
Вже нічого мені не дає.
Невеселе моє житіє.
Ну й набрид безкінечний клопот!
Краще б теща зробила аборт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370022
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.10.2012
Присвята Віталію Назаруку:
Ой не майся, серце, не печи.
Як же мені болю дістається!
Як же я застряг серед причин!
Вибратися досі не вдається.
Подумки навідуюсь до Вас.
Як же нам побачитися варто!
Щоб розмова краще повелась, –
по-козацьки підійняти кварту.
Та й наговоритись досхочу.
Потім чи ж побачимося більше?
Голосу ще Вашого не чув,
та впізнав і душу вже по віршах.
Думка легкокрила на Волинь
лагідною птахою злітає.
Як вона радіє, як болить!
В край полтавський зморено вертає.
З братом разом робимо добро.
Крапелини… – невичерпна сила.
Луцьк – Лубни, всередині – Дніпро.
Щоб жила щасливо ненька сива.
Як же її треба берегти,
завжди щоб єдиною лишалась!
Ой ви обереги-береги,
як ви необачно розбратались!
Ох і перегнули ж ми таки!
Доділились. Душі – кривди повні.
Якщо ми насправді земляки, –
окриляймось мовою Любові.
Треба ще нащадкам помогти
мислити й могти не тільки вільно –
разом возвести міцні мости,
жити щоб довічно українно!
Лівий берег – це й Лугань, і Крим.
Правий – це й Поділля, і Карпати.
Хто б нас як сьогодні на ділив, –
до Москви не варто відступати.
Рипатися нічого в світи.
О, великий мій прарідний роде!
Варто Україні помогти!
Тут – Європи серце благородне.
Українці, сетри і брати,
рідну матір треба вартувати.
Але так, щоб щезли всі кати,
бо інакше вже ніщо не варте.
Час – лихий. Уже й терпінню крах.
Паханат. Панують – янучари.
Зрадники народу. Вже пора!
Разом ми їх праведно розчавим!
Націє, єднайся! В добрий час.
Вороги давно на нас напали.
Геть байдужість!
Вже й Господь за нас.
Вже сьогодні бандюків – на палю!
Дивна пісня лине навкруги –
стогне і сміється ріднокраєм.
Де Дніпро єднає береги
й досі долі кращої чекає.
На Вкраїні ой не все гаразд!
Як же завинили тут лукаві!
Істина ж – всередині якраз:
маятник гойдають ліві й праві…
Правлять найпідліше не вони.
Як же нині малювати плани?
Йдуть під ніж ягнята й кабани…
Бо керують – мафіозні клани.
Не розкисни, брате мій, гляди.
Онде ж як рум’яниться калина!
Стрінуться бадьорі два діди.
Свіжі вірші й пісня ще полинуть!
Як би не іскрилося вино, –
лірика й політика – не рідні.
Щоб там не судилось, все одно –
вірити і діяти потрібно!
Пісня починається на «ой».
Плакатись, одначе, не годиться.
В небі журавель. Вітай його.
Й радо пригощай з руки синицю.
Ладити з недолею зумій.
Йди, та не лети так, – зупинися.
Ой розвійтесь хмари грозові!
Сонечко жадане, усміхнися!
Олександр Печора
м. Лубни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369261
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2012
Набридла шпаринка кожна.
Квартира мені – тюрма.
Та й в лісі здуріти можна,
як зовсім грибів нема.
Надибав грибочків жменьку
й питаю себе: «Саньок!
Невже це і є опеньки?
Чи, може, вже я – пеньок?»
Чи й ліс мені – мов квартира?
Не серджуся, не журюсь.
Мо’, біситься хтось від жиру,
а я на цей ліс молюсь.
Мудрив Діоген – із бочки,
й там думи перегортав.
О, вірші мої-грибочки!
О, Музо моя, свята!
Милуюся на ставочок.
А риба яка зрина!
Рядочок, іще рядочок.
І рима – душі струна.
О, друзі мої, – дерева!
Колеги мої, – птахи!
Не нитик же я, не рева.
Живучий, хоча й сухий.
Гортаю опале листя.
Так осьде опеньки! Глип,
а переді мною близько –
справжнісінький білий гриб!
А більше мені й не треба.
Лиш бачити б ще і ще
пречистий краєчок неба
і чути ще серця щем.
І дихають вільно груди,
і кращає стрімко зір,
і кращають в лісі люди,
і мрії летять до зір!
Олександр Печора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2012
Таке життя.
Веселий вік!
Як совість є, – немає грошей.
Як хочеш жити краще й довше, –
лови моменти.
Се ля ві.
Літа бували грозові
й деньки з хорошими вістями.
Траплялось щастячко місцями.
А от щоб хмари грошові…
Являлись боси благородні.
Гуло довірливе село.
Та ні краплинки не було
покращення життя сьогодні.
Ще марять тут вчорашнім днем, –
чекають кращої погоди.
А щастя ж так близенько ходить,
але, мов хмарка, – промине.
Авжеж, не мрій про комунізм.
Й на себе тільки – не надійся.
Зостатися самому бійся.
О, як же квітне популізм!
Сіроми цяці й досі раді.
Чекають з неба манни, гречки…
Як не баран ти, не овечка, –
не вір синоптикам і владі.
Найбільше вже себе вини:
терпіння маєш забагато.
Азарову давай лопату,
або світ за очі жени!
Покращення вже не чекай.
То що ж їх знову обирати,
якби в недолі помирати?!
Терпіння зірвана чека…
Олександр Печора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2012
* * *
Я бачив прекрасний Париж,
як жив у московськім Союзі.
В пориві жагучих ілюзій
край хатнища гладжу спориш.
В перину копиці впаду:
очима упнуся у хмари...
Допоки у споминах марив,
осипались груші в саду.
Видіння привільне, облиш.
Ген вигін заріс бур’янами.
Допоки не стали панами,
я бачив насправді Париж.
Чи ж то за Парижем мій сум?
Чи то – по імперській заразі?
Не рай був у всякому разі...
Що маємо – бачить Ісус.
Жагучі й пекучі жалі.
По житу волошки мандрують.
Пани у Парижах жирують –
бідують хохли й москалі.
Я згадую дивний Париж.
Яка то краса неповторна!
І спогади зболено стогнуть:
не буде такої пори.
Олександр Печора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2012
Славен Київ, ти – красень, ти – супер!
Та Кобзар гнівно брови насупив.
Передзвін...
Сторінки мармурові.
Многокровнії води Дніпрові.
Європейська сучасна столиця!
Різнобарвні вітрини і лиця.
Від собору до ірода, нижче,
йду-бреду.
Вітрюган люто свище.
Золотаво запалахкотіло
рубцювате історії тіло.
В древнім граді по милості Божій
між віками снують перехожі.
Виростають споруди помпезні.
Тротуарами – "тачки" крутезні.
На Хрещатику – крапельки раю.
А під ЦУМом жербак помирає.
Бізнесмени, міняли, путани.
Барабанять, танцюють каштани...
Поетичний етюд модерновий.
Ренесанс в облямовці терновій.
Припадає бабуся в молитві.
По Хрещатику – наче по бритві...
Олександр Печора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2012
* * *
В Лубнах - бродячі музиканти –
гітара, спарений дует.
У ритмі блюз, у стилі кантрі.
Доводиться до них звикати.
Таке життя. Лови момент.
І крапле небо милість божу.
Вдягає плац злотавий плащ.
Душа бринить. Пісні не схожі.
А небайдужі перехожі
прядуть зі сліз солодкий плач.
Сумні мелодії й веселі –
сонцеворот в похмурий день.
Слова в серця стежини стелять.
Понад усе – про рідну землю,
про те, що є і що гряде.
Барвиста осінь хтиво мріє.
Щось кожен мовити хотів.
Та гасить звук меланхолія
і зависає вітровієм.
А в грудях – повінь почуттів.
Торкає болісно ментальність
гітари дзвін в базарний гул.
Дует Ромео і Наталі –
бальзам душі сентиментальний.
А ще ж – прагматиків розгул.
Хоча бідується, земляче,
проводирів не вибирай.
Бродячі, певно ж, більше зрячі.
У них завжди серця гарячі.
Лікуймо душі й рідний край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2012
* * *
Я скільки б ще з Тобою написав,
Любове недоспівана остання.
Якби ж на двох судилося світання.
Якби ж нас поєднали небеса.
Сама гортаєш думи, і не спиш.
Тобою світ мій невимовно повен.
Жадана, нерозгадана Любове,
замучило вже нас оте «якби ж».
Я скільки б ще з тобою сотворив.
Не пізно і не гріх іти до світла.
О, як би ще Ти сонячно розквітла!
Кохав би я Тебе, боготворив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2012
Душа поета – мов сопілка ніжна.
Вона бринить мінорно і мажорно.
Емоцій хвилі закипають штормом.
Душа – ранима й безневинно грішна.
То – музика – мотиви сонця й грому –
злітає вільно птахою кохання.
Хоч завжди йде на неї полювання,
але вона вертається додому.
До серця, – доки б’ється, не померкне.
І – в небо, як поезія – між люди.
Поета на цім світі вже й не буде, –
як і душа, поезія безсмертна!
Олександр ПЕЧОРА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2012
Незабутню й досі впізнаю я осінь.
На шляху до тебе догорає день.
Рудочубий вечір падає на плечі,
сивогриве небо грітися веде.
Обрієм заграва зайнялась лукаво
та й заграла в сурми про мої літа.
Колисає вітер росяну палітру,
колисковим сумом тишу огорта.
А мене та просинь повернутись просить,
де колись з тобою молодим ходив.
Лине без упину дивне павутиння –
нашого кохання спомин дорогий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2012
Слова Олександра Печори
Музика Віталія Циганника
Гурт «Українська Швейцарія»
Соліст Анатолій Куценко
Дзвенить коса отавою –
ранковою октавою.
Злітає над левадою
мажорний спів півнів.
Ступаю в трави росяні.
Віночки із колоссями
і синіми волошками
стрічаються мені.
Приспів:
Ріднокрай, ріднокрай,
зігрівай і окриляй.
Натомився я в далеких світах.
О, який солодкий дим,
де ходив я молодим.
Прилетів я на прозорих вітрах.
Отут на цьому вигоні
я босоногим вибігав,
шляхи барвисті вимріяв,
здійнявся у блакить.
В дитинство повертаюся.
Бринять сльозинки радості.
Вітаються, вдивляються
старенькі й дітлахи.
Приспів.
Спиняюсь на хвилиноньку
хмаринкою-журинкою.
Й лечу погріти крилонька
в гніздечко до рідні.
Моя найперша вулиця
до мене ніжно тулиться.
Від прохолоди щулиться
лелека на стерні.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360849
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2012
Другий варіант тексту
на мелодію Віктора Оха № 40
Миколі Костенкові присвячую:
До хатнища б навідатись годилось,
до рідного козацького села.
О, як же мені боляче наснилась
дорога, що на Їсківці вела!
Сюди я неодмінно ще доїду.
У мріях тут раюється щодня.
В дитинство повернуся сивим дідом,
в куточок, де похована рідня.
В зажурі підіймуся на Челядну,
провідаю криницю Кобзаря.
Стає усе на світі другорядним,
коли в своє село вертаюсь я.
До рідної землиці пригорнуся.
О, як же забавлялись тут малі!
Немає більше тата і матусі,
журливо лиш курличуть журавлі.
О, як же забарився я в дорозі!
Як зболено поскрипує крило!
А мальви біля хати у дозорі…
Прарідне хліборобщини село.
Доріг таки подолано немало,
найбільше заповітна досі жде,
з якої виглядала мене мама –
дорога, що на Їсківці веде.
Сюди довіку прилітати буду.
Гніздяться тут привітні земляки.
Отут мій вирій – найрідніші люди.
І пам’ять, неушкоджена ніким.
В дитинство повертатися нелегко,
вже й сонечко за обрій осіда.
Додому пробиваюсь, мов лелека
вертає до прарідного гнізда.
Олександр Печора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2012
Музика Віктора Оха
Слова Олександра Печори
Ген лелека понад хатою…
Доки ти вже, соню, спатимеш?
Сонечко ласкаве привітай!
Подивуйся, як світає!
Приспів:
На блакитне полечко
викотилось сонечко.
Розбудило лагідно
річеньку прудку.
Ранком на околиці
рибка гарно ловиться.
Півні розспівалися –
ку-ку-ку-рі-ку!
Тепле літо пахне квітами.
Дітоньки ростуть привітними.
Вигляни на вулицю мерщій!
Вже світанку всі радіють!
Приспів:
Соловейко тьохкає,
поросятко рохкає,
жабенята кумкають –
тьох, хро-хрю, кум-кум…
Цапенята бекають,
козенята мекають,
а корівки мукають.
Чути – «бе-ме-му»!
Відпочине хай вже подушка!
Хай засяє в тебе посмішка!
Дивний ранок радо зустрічай!
Буде день цей незвичайним!
Приспів:
Щоб пісні співалися,
мрієньки збувалися –
треба научатися
бачити красу.
Хай же не дрімається,
рано просинається.
Хай ступають радісно
ніженьки в росу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359989
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 26.08.2012
* * *
Заіскрилося слово від слова.
Запалала словесна полова.
Хиже слово руйнує кохання.
Може вбити людину.
Та знаю:
злий вогонь загасити готове
чарівне посередництво слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2012
* * *
Як швидко літо відцвіло.
Воно було і не було.
А я так сонячно радів
омані нездійсненних мрій.
Вже світ ілюзій замело.
Покрилось інеєм чоло.
Зерно в колосся вироста –
злітають вірші над літа.
Ген ластівками аж до хмар –
над вічним вогнищем добра…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2012
* * *
Часом важко розрізнити
сущу правду від брехні.
Хто кричить, хто вміє нити.
Хто береться боронити…
Дядько слуха й каже: "Ні!"
Не відважні, а продажні.
Торбохвати – не творці.
Рекламують – злиднів дражнять
замасковані, не справжні,
закодовані "борці".
Знахабнілі демагоги
заморочують народ.
Люди зляться до знемоги,
зовсім збилися з дороги.
Знов би їм – переворот.
Променить правдиве слово
в коловерті голосів.
Звісно, зерна є й в полові,
та ошуканий сірома
думає, що брешуть всі.
Олександр ПЕЧОРА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2012
Схилились мальвові вінки
на хату –
пам’ятник чеканню.
Скриплять обвітрені хвіртки,
протяжно й болісно зітхають.
Ой не чужі вони мені –
двори,
неначе кладовища...
Покинуті, мов по війні,
колодязі, хати і вишні.
А земляки повимирали
або до міста подались.
Давно городи не орались...
Та це ж недавно,
не колись!
Торкаюсь звалених воріт.
Невже зозуля відкувала?
Невже земля відвікувала?
Чужою стала...
Де ж мій рід?
Зростають, слава Богу, діти.
І в селах родичі ще є.
Але ж чужіє нічиє!
Лелекам нікуди подітись.
Мене, заблудлого, прости…
І сили дай звести оселю,
щоб воскресити рідну землю
і лелечат-внучат ростить.
Олександр ПЕЧОРА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2012
* * *
Подруги-школярочки,
де вже вас шукать?
Кучеряві яблуньки
в білих фартушках...
Звідусіль зібралися
друзі ой не всі!
Дідусі вдивлялися
в очі бабусів.
В пам’яті нев’янучій
буйно квітне сад...
Як же пахнуть яблука!
...Й ні на мить – назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2012
Поволі плив розповінню,
гойдався човен мрій...
До долі ми приковані –
думок блукає рій.
Ген за літами нашими
спливла ріка подій.
Ми стали втричі старшими,
аніж були тоді.
Згадалось, як гадалося
у роки молоді...
Та лиш тоді збувалося,
як весла на воді.
Радіємо – звершилося!
Де ж ділись ледь не всі?
А ті, що залишилися, –
бабусі й дідусі.
І солоно, і весело.
Втішає душу щем.
Розвеснені ровесники,
якби ж нам віку ще!
Срібляться крапелиночки
на гребені ріки...
Розвихрені травиночки –
ще юні старики.
Олександр Печора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2012
Матінка-маківка між терня...
Де пелюстки твої, де зерня?
Мати красу віддала дітям.
Німбом на скронях туман квітне.
Маки гойдають рушник мамин.
Шепчуть у тишу:
"Побудь з нами..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2012
Гуляла доля на вітрах спокуси.
Повеслувалось на гінкій воді.
Відлітувалось.
Відлетіли гуси.
А ми ж були красиві й молоді.
Втомилась доля на вітрах спокути.
Ще тільки осінь. Не спинись, гляди!
Забутий човен
в заводі прикутий.
Десь поруч світ.
А тут – лиш я один.
Шукає доля на вітрах поради.
У серці болем спомин вирина...
Два береги – розлуки і розради.
Не попливу –
бреду, бо мілина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2012
* * *
Світанок радо привітай.
Себе вітай і світ навколо.
Ген сонце котиться по колу,
та жодна мить не поверта.
Натхненно жити поспішай.
Літа летять: а що залишиш?
Хай помага тобі Всевишній.
У день величний вирушай.
Хвилини марно не проґав.
Трудись упевнено й завзято.
Щоб день новий збувався святом
і гарний настрій не втікав.
Хай щастям повниться сім’я.
Твори добро собі і людям.
Проміння ранок ллє повсюди –
у тебе усмішка сія!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2012
Покотилось по леваді:
кукурі-кукуріку!
Ранній радісний рибалка
дурить рибку у ставку.
Озиваються собаки,
кури, гуси – без табу.
Забиває дятел баки.
А корова мудро: "Му-у!"
Перекличку звичну чую.
Розічхалися птахи...
Свіжим димом їх частують
курії: "Кахи-кахи!.."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2012
В полі колоситься
жито-житяниця.
Говірливий жайвір в небесах завис.
Золотаві хвилі
і волошки сині,
і вродливі далі – не зівай, дивись!
Ген побіля ставу
запашні отави.
Довгокосі верби і квітковий гай.
П’є медові роси
сонцеграй з покосів.
Зманює до себе веселковий рай.
Прохолодний дощик
ген лісок полоще.
Збіглись над рікою табунцем хмарки.
Вітерець до тину
пригорта калину.
А на видноколі – чарівна блакить.
Колоситься жито.
Любо-мило жити.
Покохати щедро, пориватись в лет.
Ще не пізно жати,
радісно співати.
Обіймаю щемно польовий букет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2012
Ще Сула не розтала,
а душа – відліта...
Діда Гната не стало.
А прожив він до ста.
Нелегкими шляхами
між вітрами ходив.
А село було – храмом.
Щедро долі годив.
Від Дніпра і до Праги
шлях проліг бойовий.
За відвагу мав шану.
Вік – в колгоспі робив.
Факт: єфрейтор Муравський
з фронту скарбу узяв –
для рубанків-струганків
пів-мішка залізяк.
Бо добавити віку
вмів оселям усім.
Пів-села його вікон
й досі дивляться в світ!
Мав небесну іскринку –
вправно столярував.
До сторіччя він скрипку
для душі змайстрував!
Гнат не ойкав ніколи.
Хоч жилось – не меди.
Півжиття порав бджоли, –
мед водився завжди.
Мо’, й тому в нього стільки
не було болячок?
Раз – боліла печінка.
Раз – у ногу гвіздок.
І було – подивуйся:
скрипку візьме мастак,
підфрантить сиві вуса
та як вдарить гопак!
Не втече, було, тісто,
коли хліби пече.
Смачно вмів попоїсти.
Мав і міру, і честь.
І попоратись впору
дід проворний встигав.
А як внуки до двору, –
ввесь куток не вгавав!
Кожна зморшка світилась
життєдайним добром.
Йому б жити годилось!..
І ціни б не було.
Рідко дід був у місті.
В неба ради питав.
«Сільські вісті» провісні
здавнелезна читав.
Не ганявся за возом.
Власні погляди мав.
Спершу голос Морозу
на підтримку віддав...
– Бандюковичу – дулю.
Ну вже й ірод святий!
Вірю Ющенку, Юлі.
Треба їм помогти.
Як було б усім паші, –
не ревіли б воли.
Дуже радий, що наші
врешті перемогли!
Та якби ж не мішали...
Скакунів запрягли, –
ради слави держави
багатезно б змогли!
На омріяне жито,
теплий вітре, повій.
Як же хочу пожити
я при владі новій!
Повесні буде літо
і трава в молоці.
Будуть в пахощах мліти
мальовничі Хитці.
От би вулики власні
доробити в момент.
Приїжджайте на Спаса, –
буде сонячний мед!
Діда Гната не стало.
Світла пам’ять жива.
Від причілка до ставу
зеленіє трава...
Вітер хвірткою скрипне, –
в путь новий вируша.
Озивається скрипка,
мов нетлінна душа.
Олександр Печора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2012
Полкан – пес дворовий.
В дворі живе. Нічийний.
Породистий, меткий. А щастя не було.
Є друзі, що ділив останнє кісточиння,
добренний сміттєбак, своє сухе кубло.
Але чогось йому таки не вистачає.
І виє він. Тоді, коли вже нетерпець.
Навившись досхочу, собака засинає.
А сни – на всі смаки.
Але нехай їм грець.
Зі снів він пам’ята, як лазив по деревах
не гірше за кота. Як полювати вмів!
Як спав на подушках в палаці королеви...
Нудота! Він хотів – охороняти дім.
Найбільше досадив Полкану сон жахливий, –
немовби в сміттєбак раптово люд поліз:
опухлий і худий, голодний і гарчливий.
Пес уві сні гарчав і дременув у ліс.
Прокинувсь – схаменувсь: людина – друг собаки.
То доля їй дає собачого життя.
У лапи загорнувсь і тихо-тихо плакав.
«Хазяїн, де ти є?» – журився до виття.
Сумнющий почвалав. Гуторив біля бару,
аж голова гуде.
Дружбан Барбос зітхав:
– Якби ж і від собак приймали вже склотару.
...Не все, як у людей... Подалі від гріха.
І знову задрімав – поклав на лапи морду.
Інстинкт сторожовий стократ його будив...
«Хазяїна – нема!
Якби хоч безпородний,
малюк чи престарий, худющий чи брудний.
Щоб свій! Йому б годив покірно я віками...»
Розмріявся Полкан, і щелепи звело:
«Його б я пригощав смашнющими кістками.
І щоб на тих кістках і м’ясо ще було!
Якщо ж таких кісток тепер уже немає, –
знайду в сміттєбачку обгризені, – як ось.
Є в мене ще куток, де про запас тримаю.
З хазяїном своїм якось переб’ємось!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2012
* * *
Не граю я чужу наївну роль.
А щирим серцем серджусь і радію.
І не зречуся віри і надії.
Лишусь собою, що б там не було.
У клітці я папугою не став.
І не учусь притворно горло драти.
Любов мою не заховають ґрати,
коли душа на волі, наче птах.
О, совісте, ти ще в мені жива!
Жаль, що навколо скаженіють люди.
Та я себе не битиму у груди –
любитиму. І житимуть слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2012
* * *
Театр абсурду.
Хоч кричи, хоч плач…
Не просто бути праведним артистом.
Мовчання – золото?
Сльоза пречиста…
Муляж: отруєний твердий калач.
А ти й поплач –
надійде край журбі.
Промов тихенько, можеш покричати.
Нехай сльоза
змиває серця біль.
В зневірі найболючіше – мовчати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2012
В селищі моєму відтепер
батюшкою служить син парторга.
В раду за нехлюйство і т.п.
голову не вибрали повторно.
В клубі, де крутилося кіно,
нині шаленіє дискотека.
Крім футболу – карти і вино.
Ні "столовки", ні бібліотеки.
Баба Маня крутить патефон.
Дядько Йван співає під гітару.
Тут хоронять під магнітофон.
Не "вживу", однак замайже даром.
Дуже люблять хлопці молодиць,
ходять козаки у "самоволку",
звично водять до бика телиць,
гонять і шанують самогонку.
"Будуть знову строїть кумунізм.
Вже пора!" – казала баба Настя.
Дров – завал. Бо вирубали ліс.
Все, як скрізь.
Та хай йому вже трясця!
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2012
Коржі пече, по воду ходить.
В стару плиту дрівця вкида.
Чекає кращої погоди,
дітей у гості вигляда.
По радіо новини слуха –
всім бідам слізно співчува.
На ранок, як скінчиться мука,
дивується: іще жива.
Всього було.
Життя жорстокість
доводилось долать самій.
Та побороти одинокість
несила матері старій!
В поштовій скриньці – павутиння.
Сама до себе гомонить.
А ноги – як в землі коріння –
немає сили вже ходить.
Сидить совою край віконця –
зі смутком дивиться на шлях.
Бринить сльозина – гасне сонце
у вицвілих сумних очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2012
* * *
Не літаю вже у снах понад хатами.
Вже і внучка доросла до "Букваря".
А колись частенько марився Хоттабич
і благав я в нього диво-корабля.
Й досі щемно осягаю даль безмежну.
Білу хату не вдалося зберегти.
Обійняти б мені вулицю найпершу,
де наснилися рожеві береги.
Сон приводить в рідний двір у день погожий.
Бачу в травах говірливих малюка,
що на тата, наче дві травинки, схожий.
Чую, мати молода його гука.
І біжить він через кладку та до хати
по кудлатому пухкому моріжку...
Просинаючись, силкуюсь пригадати
неповторну теплу пору гомінку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2012
* * *
Стою в задумі на своїй землі.
Прикутий розпачем, гартую спротив.
Запанували псевдопатріоти.
А хохлуї, заблудлі ув імлі,
у тьму бредуть.
Догідні земляки
у вирі погубили шаровари.
Дотанцювались.
Безкінечні чвари.
Ледь миготять примарні маяки.
Втішаються, злостиво чинять суд
несамовиті україножери.
Самоповагу – надостанню жертву –
собраття на чужий олтар несуть.
Спиніться! Досить! Не годіть пітьмі!
Розправте шиї, обминіть хворобу!
Нас на спасенну праведну дорогу
ніхто не виведе.
Йдемо самі!
Не вбереже ніхто нас від чуми,
коли свідомо всотуєм заразу.
Не вилікує нас ніхто відразу,
бо лікарі хворіші, аніж ми.
На протягах історії стою,
між вибухами приспаної правди.
В соборі душ,
де Сам Всевишній править,
країну вибудовуєм свою!
Спасенний в славній спільній боротьбі
козацького негинучого роду,
соборний український мій народе,
ніколи не зневірюся в тобі!
2001
Олександр ПЕЧОРА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356937
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.08.2012
Великий праведний Кобзарю,
ти і тепер «царату» зайвий.
«Дядьки отєчєства чужого»
Вкраїну дурять знову й знову.
Невже ж, праотче наш Тарасе,
арійсько-українська раса
перевелася?
Слово, – дій,
допоможи їй ще живій!
«Кобзар» цитують на всі боки
нові лукаві лжепророки.
І «ліплять локшину» для гурту
неополітики-манкурти.
І скалиться хитрющий лис:
знов люди в найми подались!
Пече прарідне попелище.
Кобзарю, ти ж до Бога ближче!
Чи й там, як тут?
Скажи на милість,
чи десь існує справедливість?
Чи будуть в двадцять першім віці
і зомбі, і біблійні вівці?
А люди?
Зберегти нам слід
себе,
державу,
цілий світ.
Якої б не були породи
пани – тутешні чи заброди,
але достоїнства народу
не пережерти їм повік!
Звучить заклично і чаїно
«Іще не вмерла Україна!»
Бо віру болісно плекає, –
свого Апостола чекає.
Великий праведний Кобзарю,
на цім всесвітньому базарі
вівтар гряде чи ешафот?
Веди пробуджений народ!
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356689
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2012
Сум торкнувся струн бандури.
Душ торкнувся сум.
Дума в повені зажури
виткала сльозу.
Покотили хвилі дужі
в душі жар жалю.
Чом нас досі доля душить
в рідному краю?
Чом же так ми не злюбили
волю нашую?
Мабуть, мало окропили
кров’ю вражою.
Годі плакатись на долю,
годі ойкати.
У собі гартуймо волю.
Щезнуть хай кати.
Рідний край нехай шанують
благородії.
Там, де злагода панує,
там – добродії.
Нам судилось прокладати
до сердець мости.
Впертих легінів завзятих
гартувать, вести.
Бандуристе молоденький,
ти ж бо маєш дар.
Щоб жила Вкраїна-ненька
і радів Кобзар,
щоб його слова пророчі
досягли мети –
очищай незрячим очі,
думами світи!
1999
Олександр ПЕЧОРА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356507
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2012
* * *
Хай мені хтось і досі втолковує,
що в сусіда великий язик.
Я горджуся селянською мовою –
нею любо балакати звик.
І нехай непогано ще знатиму
навіть мову «моголів-хозар»,
але завжди і скрізь розмовлятиму
тою, що сповідався Кобзар.
В Севастополі, Києві, Львові…
ген від Криму і аж до Карпат –
скільки щирості, скільки любові
в рідній мові. Слова – зорепад.
Сонцелика велика країна,
вільнолюбна земля прабатьків.
І молюся, й живу українно,
і шаную усіх земляків.
Звідусіль їдуть гості приємні:
гомонить дружелюбний народ…
Гарні люди, та все ж неприємлю
агресивний «данєцкій» жаргон.
На москальську манеру злий суржик,
тупозверхній, зневажний – дістав!
Ну який же він рідний, чи дружній?
Уркаїна вже там – Зекистан.
Не віддай же себе на поталу,
рідну неньку – крутим байстрюкам!
Йдуть бої за вдовицю Полтаву…
Не віддай рідний край бандюкам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2012
Коли був юнаком буйногривим –
задивлявся на гарних дівчат.
І зоринки лукаво-знадливі
пломеніли в дівочих очах.
Духовий грав у клубі до ночі.
А коли білий вальс запалав –
спалахнули ми враз очі-в-очі,
і ти погляду не відвела.
Неосяжну, незвідану повінь
я в блакиті гарячій відчув.
Очі лагідні, повні любові,
запалили у серці свічу.
У казармі листи зогрівали...
А як службі надходив кінець,
як же боляче очі ховала,
коли з іншим ішла під вінець!
Плинуть роки у повінь Дніпрову.
І вирує бурхливе життя.
Наші очі стрічаються знову,
бо не гаснуть палкі почуття.
Бо мелодія давня не тане.
Це ж отут я ходив молодим!
Може, станемо врешті сватами
і не вмовкне жаданий мотив?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2012
* * *
Ще зовуть мене "тамада".
Тамадую іще, їй-право.
І цікава, й невдячна справа.
Як не втну вже, ото біда.
А талант зберігати марно.
Хай під музику пропада!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2012
* * *
Схаменіться, людоньки дорогі,
не шукайте тутоньки ворогів.
Не кипіть, шануйтеся, не тужіть.
Ліпше – один-одному поможіть.
Добру душу маючи, все зроби,
щоб ставали друзями вороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2012
* * *
Не сприймай, мов злочин, огріх чийсь.
Зопалу не лай, не гарячись.
Необачним словом не порань.
За вину пробач –
спаде гора.
Крапотіння – камінь пробива.
А промінчик – душу зігріва.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2012
* * *
Приємна мова вечорова.
Тріскоче тихо каганець.
Потішусь музикою слова.
Покличу Музу під вінець.
На вівтарі земних взаємин
скажу відверто до ладу.
Лиш їй відкрию потаємне,
довірю душу молоду.
Складу молитву Ромодану.
О Музо, душу освяти!
Світи на хатнище жадане.
З тобою підемо в світи.
Яка п’янка приємна темінь –
небесне царство зір-владик...
В довічній вірності Едему
плекає Музу молодик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2012
Ніч.
Симфонія тиші.
Мерехтіння світил.
Зорі розчерком пишуть.
Линуть мрії в світи.
Будять півні світанок.
Перегук нароста.
Дзвінкоспівні вітання.
Рев моторів...
Ось так.
Злинув спокій відразу.
Світ навкруг загримів.
В місті вулиці – траси.
Веремія – не спів.
Світ завжди дивовижний.
Хтозна, де веселіш.
Та симфонію тиші
краще слухать в селі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2012
Відкрита лагідним словам
моя душа.
Вже поруч потяг,
що до щастя вируша.
І закипає, як колись, сльоза скупа –
нестерпна спрага,
невтамована журба.
У серці рій шалених мрій.
Вертаю знов
у світлий час, в солодкий біль,
в гірку любов.
Хоча спіткнусь
і мимоволі согрішу, –
гамую сум,
ще й іскри радості крешу.
Січуть дощі,
та на вітрах пала свіча.
Хоч незгасима вже, мабуть,
печаль в очах,
хай припускає, заклика
мажорний дощ!
Ні на краплину не збрешу
на вістрі прощ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2012
* * *
З-за хмари місяць визирає,
моргає в дзеркалі ставка.
Над буйнолистям-буйнотрав’ям
ще соловейко не змовка.
Радіє й журиться серденько –
медове літечко мина.
Милується
і швидше тенька,
щоб дивуватися сповна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2012
* * *
Ласкавий дощ –
як дивний сон.
Знов пригадав життя юначе...
Сміється сонце в унісон,
а хмара хмуриться
і плаче.
Бредуть бомжі,
і боси йдуть,
такі хмурні, такі байдужі.
А я автографи пряду –
ступаю босий
по калюжі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2012
* * *
Мені вдалося приховати гривню.
На пиво, корвалол чи на хлібину.
Сумна бравада.
І могло ж так статись:
купив би щось,
якби не стрівся старець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2012
Говорила мені бабуся:
"Так живи, щоб собою збувся.
Бо тому ми на світ родились,
щоб робити те, що судилось".
Нагадала стріла дитинства,
як я стати хотів артистом.
Й не шукав собі Голівуда.
Роль найліпша – собою бути.
Справжня роль, головна, найтяжча –
в білім світі плекати щастя.
Віддзеркалюю в спраглі душі
свій неспокій і небайдужість.
Щось збулось, що не зможе кожний.
Хоч за фахом – лише художник.
Не лечу, – йду, кручу педалі.
Заробив... інший бік медалі.
Та засвоїв найкращим чином:
добрий вчинок – мов відпочинок.
Світ невпинно стає жорстоким.
Й добрі люди – по різні боки.
Як не є, не покину ниву –
засіваю й жнивую – з ними.
Годі плакатись, сором – нити.
Різні ми, та пора ріднитись.
Не цураймося дому-хати.
Доки ж матір’ю торгувати?
Калиново-тернова доля...
Хай вам, люди, живеться добре.
Як людиною зможу вмерти, –
назовіть і мене поетом.
Олександр Печора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012
Говоримо: усе, як сон, мине.
Та буде світ, і будуть світлі дати.
Купує хтось, щоб вигідно продати.
Хтось продає своє. А хтось – мене...
Не продаюсь. Покаюсь і прощу.
За милістю не стану жалкувати.
Прихильності не буду купувати.
До щирості лукавство не пущу.
Ще буде все. І грішне, і святе.
Самообман, кохання – дивне, справжнє.
Безцінна дружба й суєта продажня.
Все бачить Бог. Гряде ціна за те.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2012
Будь собою, сину.
Довіряйся серцю.
Не на долю сердься, а на себе.
Сину, світ широкий –
добрий і жорстокий.
Хай не в’януть крила в ріднім краї.
Матінка єдина – Україна дивна
хай для тебе стане вічним раєм.
Тільки будь собою.
Йди у світ з любов’ю.
Стрінеш і негоди, і печалі.
І пекельні муки витерпіти мусиш.
Бо дорога вгору незвичайна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2012
* * *
Спогадами горе не дратуй –
хай воно потроху затихає.
І хоча безслідно не зникає,
від лихої пам’яті вартуй.
Хоч тобі немало довелось
в добросерді зазнавати болю,
з вірою, надією й любов’ю
йди в світи.
А щастя – близько ось!..
Спогадами радість відтвори.
Хоч щасливі миті – неповторні,
світить завжди хай свіча жертовна.
Будь собою лиш.
Світи, гори…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
* * *
Бути праведним – чи житимеш щасливо?
Істину довідатись хотів.
Жити правильно навчитись неможливо.
А когось навчити – й поготів.
Все ж кажу: потрібно віру мати.
Праведність – і є свята мета,
на яку благословила мати.
Вчусь і буду вчити саме так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
Великодньо по милості Божій
з праслав’янської синь-давнини
в нашім житі мандрують волошки –
чарівні степові дикуни...
І промінять причаєно радість
у серпневій палкій жароті.
Золотому колоссю розрада,
прохолода їх на видноті.
Хліб хвилюється, росами вмитий.
Буде дощ, потім знов – сонцеграй.
Родить жито – і хочеться жити.
Волошковий розмай, постривай...
Дивна пісня звучить волошкова.
Жайвір в небо її підніма.
І знайома вона, й загадкова,
і миліше за неї нема.
Ясен місяць заснути не хоче,
бо у повені житній зорять
волошкові усміхнені очі –
неповторна земна благодать.
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354028
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2012
Казав дідусь: «Побережи здоров’я.
Ти ще малий, але запам’ятай:
Здоров’я й розум – то найліпша зброя.
І скарб отой онукам передай».
Казав дідусь: «Здоров’я не розтринькуй.
Ти – молодий, та надто не швиди.
Старого слухай. А судьба – то скринька.
Одна – для тебе. Не згуби гляди.
Іди у світ, та залишайся вдома:
корінням – в землю, в небеса – крильми.
Допоки й не здолає тебе втома, –
людиною живи поміж людьми.
«Побережіть себе. – Кажу онукам. –
Не тратьте без толку здоров’я й час».
Складна і водночас проста наука:
Люби, зі світом білим родичайсь.
Життя уроки – то найліпша школа.
Веде й спиняє віра не чужа.
В бою за правду не пасуй ніколи.
Терпінню всякому все ж є межа.
До істини доходять звідусюди.
Нащадкам щиру правдоньку кажіть.
Заради себе, люди, будьте люди.
Заради Бога – душі бережіть.
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2012
Шанує влада поетів мертвих.
Себе поети приносять в жертву.
Живих поетів не любить влада.
Хіба що пишеш їм дифірамби.
Коли штампуєш лиш трафарети,
то ти ніколи й не був поетом.
Поет не завжди лиш лає владу,
та він відважно шукає правду.
В поета завжди мірилом – совість,
тому живуче й родюче слово.
Поет правдиво малює вади.
Тому поета й не любить влада.
Він відчуває усе красиве –
супроти зла добуває силу.
Жагучим словом лікує душі,
натхненно будить людей байдужих.
Добропорядність – першооснова.
І кажуть люди – «художник слова».
Якщо насправді він є Поетом,
тоді ніколи не зможе вмерти.
І, може, влада йому й не рада, –
живе Поетова щира Правда!
Олександр Печора
(Ромоданець)
pechora_ridnokray@mail.ru
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353747
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.07.2012
Вільні ми, та тільки не свободні.
Слогани набридливо гучать.
Боже, поможи нам вже сьогодні
гнати ненажерних янучар!
Люди українські, схаменіться.
Єдності завітної сягніть.
Нині янучари – гірше німця.
Так боріться вже, а не стогніть!
Табунами люд вкраїнський бродить.
Все волає – вижити б якби!
Терпеливий, зраджений народе,
гнівно підіймайсь до боротьби!
Щоб тобі сьогодні не казали,
як би не міняли корогви, –
знай, – тебе обманюють хозари –
правлячі народу вороги.
Хто ще вірить, хто ще й досі просить,
той – довічний збайдужілий раб.
Вже наїлись обіцянок. Досить!
Вже у себе вірити пора!
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353744
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.07.2012
Весільний марафон –
маршрут з трьома мостами.
Кортеж через Сулу і до монастиря.
Де лебединий став і запашні отави.
Де перегук віків, блаженство вівтаря...
Ген бані золоті в мрійливій голубіні,
проміння осяйне виблискує в гіллі.
Благослови, Господь, усі земні хотіння,
дай намірам благим не згаснути в імлі.
Величний монастир.
Гостинно вбрана брама.
Закохані ідуть. Їх небо повінча.
Серця єднає Бог, а не гучна реклама.
А Бог – то є Любов – негаснуча свіча.
Тепло святих ікон лікує спраглі душі.
Господня благодать на грішників спада.
У буйноцвіття йдуть, з надією в грядуще,
палку любов несуть у рушникову даль.
І світ замилувавсь.
Спинилися монахи.
Попереду пливли весільні образи...
І буде у серцях довіку невмовкати
предивний благовіст пречистої краси.
Горить палкий вогонь.
Любов не має віку.
Батьки тепер – свати, невістка є і зять.
Годиться на почин дружині й чоловіку –
мабуть, про малюка лелеки клекотять.
Он затишний скиток і тепла церква в профіль.
І коні на лугу.
Спинися мить, стоп-кадр.
В закохані серця змістився центр Європи.
І струменить Любов – неперебутній скарб.
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2012
Творчому собратові
Юрію Державицькому
1
Державицький – не Рубльов, не Гойя.
Та від Бога майстер.
Скільки літ
храми та церкви натхненно гоїть!
А за те не вистача й на хліб.
Хвора крона.
Відчахнулась гілка.
Долі хуторянські. Скільки їх?!
Схудла, постаріла Оріхівка.
Що будинки? Й люди – нічиї.
Був би кінь, аби була вуздечка.
Ген деінде тин біля хатин...
А яке було агромістечко!
Відраділи. Вже не до картин.
Господи, трудяги злидарюють...
Гаспиди – жирують.
Кривда – скрізь.
Вже нестерпно. Каїни панують.
Хоч живим у рідну землю лізь.
Нині в більшості життя воляче.
Ясла вкрали. На стерні пасуть.
– Як воно бідується, земляче?
– Важко, друже. Та не в тому суть.
Ну а ти як?
– Написав криницю.
Потім вичистив і напувавсь.
На долоні пригощав синицю.
Журавлем у небі милувавсь.
Семенюту й Малика завершив.
В галереї вже портрети ці.
В Ісківцях етюдилось нарешті.
Ще б у заповідні Біївці.
Хай стара криниця буде в тебе,
спонсорам її не віддавай.
Бачиш, як просвітлюється небо?
– Справді, мудро.
– Ну, тоді тримай!
2
Ближче б жив, то й вітер недалечко.
Рідко бачимось. Терпке старе вино.
– В місті б легше. Ще ж таки не вечір.
– Пізно, друже. Мабуть, не дано.
В місті, правда, не самотньо вмілим.
Але ж люд ошуканий – презлий.
Треба ж, – розвалили, пошуміли…
Навзамін – по прянику дали.
Майже всі владики – трафаретні.
Не художник – долі фаворит.
Хоч його пейзажі та портрети
мають неповторний колорит.
На мольберті пишуться сюжети...
Важче й краще буде ще колись.
Між писак трапляються поети.
Ще таланти не перевелись.
Божий дар, а може – кара Божа?..
Чи мистецтва сіль доступна всім?
Чи впізнає бідний і вельможа
нас в буденній праведній красі?
Нам дано зважать на примхи долі
і творить з любов’ю день у день.
Щоб душа лишалася на волі,
щоб добром горнутись до людей.
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2012
Життєва драма.
Вже заключні яви.
Гірка недоля поганя до ями.
Приблудний пес
чи виходець з народу?
Він не один. Таких без ліку бродить.
Немає вже чого в дорогу брати.
Куди іти, коли й на волі – грати?
Бомжа між інших легко розпізнати.
Всі вулиці тепер – його пенати.
Кудись невпинно поспішають люди.
А він спиняється
і йде в нікуди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353039
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.07.2012
* * *
Як розрізнити істину святу?
Від кривди – правду.
Ген – зневір’я поле!..
Чужим на переймаючися болем,
приймаємо за черствість гіркоту.
Як не сягти далеко за межу?
О, як же варто відчувати міру!
Не втратити безповоротно віру.
І душу не поранити чужу.
Ще буде все, бо це ще не кінець.
Ще деревце простерло в небо віти…
В кінці тунелю певно ж буде світло.
До серця доторкнеться промінець.
Спинився, загубив святу мету?
Із вірою ступай мерщій, небого.
Поміж людьми зустрінеш доброту.
Іди в світи, та вір собі, як Богу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2012