| Сторінки (9/803): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
* * *
Приліг в квітучих чебрецях.
Пливло понаді мною небо
і мліла спека полуднева…
Яка ж пора прекрасна ця!
О, як я тут пораював!
Привільно і натхненно думав!
На лавці під креслатим дубом
етюд у серці малював.
Як легко дихалось мені!
Як ніжно й п’янко пахли трави!
Забувши злободенні справи,
я дивувався й пломенів!
Який густий пташиний спів!
Яка акустика в природи!
А соловейко як виводив!..
Жаль, що наслухатись не вспів.
Набачитися вволю – теж.
Ледь-ледь наблизився до істин.
А треба ж повертатись в місто.
А почуттям немає меж!..
А онде шарудить кортеж.
Весільний. До монастиря.
О, як він душу окриля!
Тут рай квітучий в літню пору.
І покладуть на Зажур-гору
букети, мов до вівтаря.
Йдуть молодята…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2012
Він був розіп’ятий
всім недругам на втіху.
Та достеменно кожен розумів:
не був він грошовитим, ні халіфом,
та «замовляти музику» умів.
На тлі оркестрів скаженіли барди
й котились у більярдну лузу
вниз...
А він возносився
над смертними рабами
і вірив, що повернеться колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012
* * *
Ви бачили, як тихо плаче ніч
і як по тому промениться ранок?
Буває сумно у самотині,
та інколи так легше гоїть рани.
Хоч болю не сховати ув очах,
але коли в них іскорка зоріє,
говорять, – він надії не втрача.
Хоч він живе насправді тим, що мріє.
Замулився колодязь, зажуривсь.
Хто чистить, той не стане вже плювати.
Хвалитись тим, що збудеться колись, –
намарне почуттям спекулювати.
«А він ще й пише. Вижити б змогти...»
Бо щиро вірю Богу й добрим людям.
Радію, коли можу помогти.
І ніч мине. І ранок – віршем буде!
Олександр Печора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012
* * *
Хоронили городнього злодія.
У задумі стояли мовчки.
Винувато ховали очі.
І по-вовчому вила мелодія.
Не казали промов. Ятрилося:
і трудився ж, не пив багато,
і приносив добро до хати.
Навкруги стільки злого творилося.
А невдаха попавсь на "гарячому".
І, здається, й не крав, як інші.
Ніби й не попадавсь раніше.
Але били його по-звірячому...
Хоронила сім’я годувальника.
І себе, і його судили.
І було якось дико й дивно:
тих, що били, – не дуже й лаяли.
Поминальні хилили, зітхаючи, –
розганяли думок отару.
А мовчали про Божу кару,
і за нього, й за себе каючись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2012
* * *
Звучить кохання чарівний мотив.
Ви полонили моє серце й душу.
Тепер, коли на Вас молитись мушу,
ми ненароком перейшли на «ти».
Кохана, глянь, надворі вже світа.
Ми заблукали в дивних чарах ночі.
І я тебе боготворити хочу,
бо ти мені єдиному – свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2012
* * *
Жінок чарівних, – наче в небі зір!..
Вечірня зірка, а чи зірка рання, –
яка найкраща?
В тисячу разів
найкрасивіша жінка – у коханні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2012
Мандрівні роздуми
Білі лілії на Хоролі.
Плесо-дзеркало. Очерет.
Поринають в мажорні ролі
жаби-кумоньки.
Дощ пере.
Світ дивлюся в мале віконце.
Споглядаю танок дерев.
Відтулила хмарина сонце –
око враз далину вбере.
Свіжі трави жують корови,
ремиґаючи без журби.
Забігайлівки і хороми
понад трасою, мов гриби.
У театрі під небом сивим –
драматичний наземний рай.
Споконвіку сяйний, красивий,
неповторний прарідний край...
Їдем повагом. Трасу гоять.
Враз – фа-фа!
То кортеж навстріч.
Мерехтять то верба, то хвоя.
Онде – воїн...
коза...
Ілліч.
Голим полем комбайн гуляє –
витолочує будяки.
Дядько сіно скиртує. Знає:
скоро дощ налетить шпаркий...
Краєвиди – краса незаймана!
Жайвір, коні, сухий курай...
Світить ребрами ферма зламана.
Он горбатий старий сарай.
І майори, і гладіолуси.
Гуси повагом. Іч, які!
Наш автобус захриплим голосом
налякав їх. А ми такі!
У віконці танцюють вулики.
Поруч гречка. Нехай їй грець...
Он ставочок. Танцюють вудочки,
каченята і ятірець.
Бідолаха, здобувши гроші,
до пивнички городить тин.
Душу тішать думки хороші:
мо’, загляне якийсь крутий?
У автобусі парко й сонно.
Може, стрінеться знову дощ?
Краєвиди... Не мертва зона.
І зупинка на вістрі прощ.
– За кордоном он жити легко...
– Не дуріть ви себе, дядьки.
Хазяйнують отут лелеки,
й не про гроші у них думки.
І чомусь же для цього світу
нас Господь сотворив людьми.
Та цураємося завіту,
сатаніємо надто ми.
Здаємо повсякчасно іспити.
Грішні нитики і німі.
І не знаємо й досі істини:
небо дурить нас чи самі?
Грішних з раю давнезно вигнали.
Тут святих не буває, знай.
Вийти в люди
й не бути винними?..
Рай чи пекло тут – вибирай.
Світ – прекрасний!
Умій лиш бачити.
Подивуйся, не проминай.
Ради істини слово завчене
завжди заново відкривай.
Яблук скільки! Рум’яні лиця!
Милуватися не дрімай.
Молодиця! Така й присниться!
Годі мріяти. Міру май.
Вже й Полтава.
О Боже праведний,
хоч помріяти волю дай...
Ну й реклама!
Вітрини... Завидки.
Все. Приїхали.
Випадай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2012
* * *
В електричці вже й білета не питають.
Добре ж видно їм, що я – пенсіонер.
Провідниці мимо мене пролітають,
вже й не дивляться, не радують мене.
А, буває, юнка чемно запитає:
«Ваш квиточок?» – розквітаю я в момент!
Проїзний, а ще й посвідчення я маю,
та звучить оте, неначе комплімент!
І дивлюся їй услід, і молодію:
не зносився, мабуть, з виду сильно я.
І натхненно, і дитинно так радію –
сяє посмішка і лисина моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351829
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.07.2012
Хто не знає, що таке налисник?
Різновид смачненького млинця?
Так. Але чи ж буде вам корисна
оповідка миловидна ця?
Розкажу бувальщину простеньку.
Епізод з весілля на селі.
Досі тамадую я частенько.
Там гули Василі-Василі.
Другий день гуляли-похмелялись.
Накатали возиком сватів.
Танцювали, ще й призочки брали.
Я вже з них знущався, як хотів!
А тоді, експромтно якось, ляпнув:
– Дорогі свайбани, поможіть!
Приз тому віддам, хто скаже внятно,
що таке «налисник» ! Ну, кажіть!
Й почали доводити дотепно
про млинці і всякі там блини…
Я кажу їм:
– Говорити треба не про те.
– Кажи вже, не тягни!
– Що не докумекали? Погляньте.
Ось – весільний батько, наче туз!
Наче Лєнін. Вже пора ж добрати,
що налисник – то його картуз!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351826
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.07.2012
* * *
Ні, немає такої ще десь!
Плодоносить щороку в толк.
Пригощає сусідів щедро
абрикоса на весь куток!
Соковито-медові грона...
Подивуйсь, посмакуй хоч раз!
Кучерява мадонна повна...
Жити хочеться.
Все гаразд!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2012
Схилились мальвові вінки
на хату – пам’ятник чеканню.
Скриплять обвітрені хвіртки,
протяжно й болісно зітхають.
Ой не чужі вони мені –
двори, неначе кладовища...
Покинуті, мов по війні,
колодязі, хати і вишні.
А земляки повимирали
або до міста подались.
Давно городи не орались...
Та це ж недавно, не колись!
Торкаюсь звалених воріт.
Невже зозуля відкувала?
Невже земля відвікувала?
Чужою стала...
Де ж мій рід?
Зростають, слава Богу, діти.
І в селах родичі ще є.
Але ж чужіє нічиє!
Лелекам нікуди подітись.
Мене, заблудлого, прости…
І сили дай звести оселю,
щоб воскресити рідну землю
і лелечат-внучат ростить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2012
Музика Віктора ОХа
Слова Олександра Печори
Ти не простила і тоді права була.
І я карав себе і досі щиро каюсь.
Із тої миті, як ображено пішла,
із тої миті як же болісно чекаю!
Як Ти сказала, що навік тепер пішла,
із тої миті я Тебе одну чекаю.
Я не лукавлю, не клянуся на віки.
Відчуло серце і тепер напевно знаю:
Тебе не зможу замінити я ніким,
бо лиш Тебе так зачаровано кохаю!
Не всі однакові жінки й чоловіки.
Тепер пізнаєш, як же я Тебе кохаю!
Нам пощастило на солодке каяття:
всі помилки ми щиро визнати готові.
Бо не погасли, а палають почуття,
серця наповнилися повінню Любові.
Ми помилялись, та палають почуття.
Ми переповнилися повінню Любові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2012
Поезія – від польових доріг.
Поезія – від чистої криниці.
Їм хлібний степ вклоняється до ніг –
колосся стигле сонячно іскриться.
Така буденність – то провісник свят.
У ній робота закипає потом.
Збирають хліб – землі найбільший скарб.
Прадавня суть поезії – робота.
Для них найліпше слово – Урожай.
Вони його в неспокої діждали.
Для наречених буде коровай
і тепле слово – щедрим хлібодарам.
1979
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2012
Музика Віктора ОХа
Слова Олександра Печори
Ой ви коні, впрягав, напував вас,
водовозив і череду пас…
З вітрюганом навік побратав нас
кінь мій вірний – крилатий Пегас.
Житіє ой не завжди веселе…
Від безвиході – Бог борони.
Ще гніздяться нащадки у селах
і гнуздають гнідих, вороних...
А було – на розвихрених конях
я галопом полями літав!
Ще й тепер, хоч посріблені скроні,
не спиняю свій лет. Гей, літа!
Я таки ж хліборобського роду.
Хоч куди б мене доля вела,
говоритиму прямо і гордо –
пракоріння моє із села!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2012
З давнини прегарне це село!
Пракозацьке, працьовите, славне.
Тут не дуже ойкали Івани,
хоч легкого хліба не було.
Терпеливі й щирі. Подивись, –
не перевелись прекрасні люди.
Малювати їсківські етюди
можна, певно, й краще, ніж колись.
У дворах тут – і вода, і газ.
На Пречисту – храм. Є й новосілля.
На барвисте їсківське весілля
завітав би ще хоч раз Тарас!
Глянь, – на в’їзді замінили знак.
Герб села придумали під свято.
З’їхалось, зійшлось людей багато.
Ювілей – чотириста! Ось так!
Хліб і сіль. Уквітчаних дівчат,
наче наречених, нарядили.
І під церкву місце освятили.
Знає небо, чи прийшов той час.
З табунця розбіглися хмарки,
мов приїжджі «грамотні льогковки».
Он лісок сосновий. Як там ловко!
День і справді видався жарким.
На ставку шепоче осока.
Сполошилося, принишкло птаство.
В буйній зелені гигоче панство –
сита челядь в білих сорочках.
З’їхались круті соліднячки,
обживають затишну поляну.
І трава, і навіть вуха в’януть...
Ген Челядна, – краєвид який!
Дискутують, мовлять все про все.
І тутешні, і заїжджі лиця.
Пурхають квітчасті молодиці
в затінку згорьованих осель.
Біля школи – гомінливий люд,
торгаші всілякі, кузов-сцена,
різні там аматори, спортсмени...
Ну, а тут – еліта, – клуб валют.
Трударям сказали: «Молодці!»
Напоказ дали дядькам дуляри,
щоб вони гарненько погуляли, –
булаву відчули у руці.
Захід показний, вважай, відбувсь.
А народ гуляти дуже хоче...
З вудкою притих, примружив очі,
балачкам не вірячи, дідусь.
На ставку гойднувся поплавок.
За дешевим пивом стала черга.
Онде красень-дуб і бюст Шевченка.
Вибілений клуб. Новий замок.
Ні, недавно навіть був концерт.
Дискотека є. Навпроти – бари.
А от книг нових – давно немає,
бо даються копійки на це.
Скільки тут митців – умілих рук!
Гарні родять в Їсківцях поети.
Але легше спершу їм померти,
аби щось колись попало в друк.
В школі краєзнавчий є музей.
Пам’ять неможливо розікрасти.
Досі тут ще є ентузіасти,
та спасти вдається їм не все.
Як же швидко й лячно час летить!
Та співають ще жінки й дівчата.
(У жінок – доволі онучаток).
Ще живий фольклорний колектив.
25 відсотків... на квітки.
Молодиці по краплині кануть.
«Горлицю» недавно слухав Канів.
Думалося: пісня – на віки...
І коли пололи буряки,
і на фермі, й на току – співали.
Щемна пісня душу зігрівала.
А тепер – царюють будяки.
У сусідні Пуленці піди.
(Пуленці чи Пулинці?)
Як справді –
точно вже не скажуть і в сільраді.
... Скоро вже не буде й череди.
Магазин? Медпункт?..
Одні хати.
Вештаються ще пенсіонери.
Кілька дач: пани лікують нерви.
А колись Тарас отут ходив.
Ген по Україні – вандалізм.
Шастають злодюги, долі вдячні.
Тягнуть все, найбільше – залізяччя.
Процвітає плідно – популізм.
Обіцянки правдуни речуть.
Від брехні солодкої – блювання.
Вибори – пора галасування.
Жди, сіромо. Вкрадуть і втечуть.
Вибачте, трудяги-земляки.
Це село порівняно – найкраще.
Є чого й радіти. Але нащо?
Адже ще жирують «будяки».
Бур’яняться-гибіють поля.
Сатанієм. Розтрощили ферми...
Трактористи й доярки померли?
Не набридло слухати «ля-ля»?
Остогидло челядь умовлять:
«Фільм візьміть – «Шевченкові джерела».
Скільки літ кажу. Однак – даремно.
Швидше те почує немовля.
... Як же вправно стелять на словах!
І глуха собака вже завила.
Треба, браття, братися за вила!
Від брехні вже пухне голова.
То яке життя чекає нас?
Кажуть, на селі ідуть реформи.
Футболістам спонсор видав форму –
секонд-хенд від фірми «Адідас».
Житиме лиш той, хто досі жив.
Виграє на сонечку водиця.
Їсківці. Шевченкова криниця.
Мерседесик, вольво, биця-джип...
2002
Олександр Печора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2012
Музика Вівтора ОХа
Слова Олександра Печори
(Мотив у півголосу)
До хатнища б навідатись годилось,
до рідного козацького села.
О, як же мені боляче наснилась
дорога, що на Їсківці вела!
Сюди я неодмінно ще доїду.
У мріях тут раюється щодня.
В дитинство повернуся сивим дідом,
в куточок, де похована рідня.
В зажурі підіймуся на Челядну,
провідаю криницю Кобзаря.
Стає усе на світі другорядним,
коли в своє село вертаюсь я.
До рідної землиці пригорнуся.
О, як же забавлялись тут малі!
Немає більше тата і матусі,
журливо лиш курличуть журавлі.
О, як же забарився я в дорозі!
Як зболено поскрипує крило!
А мальви біля хати у дозорі…
Прарідне хліборобщини село.
Доріг таки подолано немало,
найбільше заповітна досі жде,
з якої виглядала мене мама –
дорога, що на Їсківці веде.
Сюди довіку прилітати буду.
Гніздяться тут привітні земляки.
Отут мій вирій – найрідніші люди.
І пам’ять, неушкоджена ніким.
В дитинство повертатися нелегко,
вже й сонечко за обрій осіда.
Додому пробиваюсь, мов лелека
вертає до прарідного гнізда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2012
Люба нене, не сварися.
Козаченьку, не барися.
Бо вже падає на плечі,
сіє зорі теплий вечір.
Мов одна хмаринка в небі,
сумувала я без тебе.
не було удень спокою.
Відпочину лиш з тобою.
Приспів:
Не журись, я ніде не дінуся.
Не для того удвох ми стрілися.
Коли серце до серця тулиться –
буде свято на нашій вулиці!
Чарівна моя полтавко,
покохав тебе я палко.
Бо ти Бога в серці маєш,
зла ніколи не тримаєш.
Не печалься, моя зоре.
Наче місяць у дозорі
буду тебе шанувати,
наше щастя пильнувати.
Приспів.
В тихих луках біля річки
милувались цілу нічку.
Без мороки, без клопоту.
Ледве встигли на роботу.
Ой на ниві квітне гречка.
Ой коли ж настане вечір?
На обжинки з короваєм
ми весілля відгуляєм!
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2012
Музика Віктора ОХа
Слова Олександра Печори
Доленька розцвіла.
На рушничок вела.
Згоди питала, нас поєднала.
Має любов два крила.
З повені рук – струмок,
жар осяйних думок.
Лагідний вечір, клекіт лелечий
досі в серцях не змовк.
Хай весільний вальс
кружеляє нас.
Кращий дарунок – ніжний цілунок.
Перший подружній вальс.
Квітне твоє ім’я.
Рясно росте сім’я.
Туляться верби. Дякую небу,
що покохав тебе я.
Радісно нам обом.
Понад усе – любов.
Хай окриляє наше кохання,
оберігає Бог.
Хай весільний вальс
кружеляє нас.
Буде хай вічним, стане магічним
перший подружній вальс.
О, чарівний мотив.
Птахами – я і ти.
Усмішки сяють, нас зігрівають.
Вальс долинає в світи.
Плине життя ріка.
Линем – в руці рука.
Буде довіку солодко й гірко, –
доленька в нас така.
Хай весільний вальс
кружеляє нас.
Не умовкає, нас окриляє
перший подружній вальс!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2012
На крилах дум лечу в літа грядущі –
палахкотять видіння у пітьмі.
Стрічаються мені незрячі душі,
безвольні – і оглухлі, і німі.
В мовчанні чую дивну силу крику.
За грішні думи дорого плачу.
Всевишньому мій не потрібен викуп.
Моє мовчання місяць мудрий чув.
Він істину снує в безодні неба.
Душею бачу, серцем чую. Та
словами вимовляти те не треба.
Та й не можливо.
Істина – свята.
О, скільки смутку плине в згустках тиші!
Хлюпочуть хвилі схлипів надсумних.
Задуми берег…
Враз назустріч вийшов ясний промінчик.
Сум безмежний зник.
У серце ллються крапельки-акорди
і грає барвами стрімкий струмок.
І радість розлилась потоком гордим
у повені й гармонії думок!
В мовчанні – істина.
В нім стільки змісту!
Вир почуттів!..
Ця думка – не нова:
коли стає на серці надто тісно –
мовчання випромінює слова.
Як пам’яті свіча вогнем тріпоче,
як тонко й високо звучать думки, –
мелодію Господь почути схоче –
мовчання перероджує в рядки.
Пречисте світло оселяє в слові,
щоб спраглих душ воно могло сягти.
Поезія з промінчика любові
народжена – полине у світи.
В майбутнє не літаю понад міру,
та виплесну зізнання й присягну.
Глибока віра живить серце й ліру –
оберігає Музу осяйну.
Душа – бринить.
А що із того вийшло, –
розсудить небо:
тлію чи горю.
На денці серця виспіваю тишу –
елегію мовчання сотворю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2012
* * *
Поезія – душі криниця
в прадавній рідній стороні.
Судилось трішечки й мені
людської мудрості напитись.
Пірнувши в слова глибину,
не обману...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2012
* * *
У корито всунув рило.
Смакота! Увесь заліз.
Натоптав, наїв барило.
Була їжа – став заміс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350158
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.07.2012
Стрічаю я і там, і сям
задрипаненьких поросят.
Їм, бач, корита поміняли,
усе підряд нехай трощать
та ненаситно верещать,
і риють знов рови та ями.
Не треба пацям пишних слів:
якби щось вкинули у хлів.
Новий хазяїн чи старий,
як ти свиня, – жери та рий.
Похрюкай, поживи для дядь.
Тебе заріжуть і з’їдять.
Завжди всьому своя пора.
Отак-то. А тепер – мораль:
Байдужих можна обдурити.
Було б наповнене корито.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350156
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.07.2012
* * *
Знов наснилася.
Мов наврочено:
ніжні очі – не видно дна.
А побачитись не пророчено,
не провіщено.
Далина...
Та довіку гіркою втіхою,
світлим образом угорі,
будеш лагідно диво-зіркою
у безмежжі душі горіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2012
І. К.
А пам’ятаєш Ліду Караван?
Як ти сором’язливо залицявся,
близенької балаканки боявся, –
художник молодий – кудлай Іван.
Смаглявка гарна, карий блиск очей,
духмяне прядиво чорнявого волосся!..
Коханнячка у вас не відбулося,
мені ж і досі погляд той пече.
Дивилася на мене із під брів
так глибоко й довірливо-лукаво!
Яка ж красива! – серденько гукало.
А де ж Іван? А кавалер – побрів.
Які ж були тоді ми молоді!
Навідувались в гуртохату разом.
Їй в очі не вдивлявся я ні разу, –
тобі за свата виступав тоді.
Симпатію свою я опікав,
щоб хлопці-пустомелі не чіплялись.
Коли очам стрічатися траплялось –
іскристим позирком красуню обпікав.
А ти ходив, здавалось, сам не свій.
Вона твоїх страждань не помічала.
Щось бачила, та серденько мовчало.
Чи пам’ятаєш, друже сивий мій?
Дипломувався я. Коли ж служив, –
вона прислала в армію листівку.
Не відповів. І досі каюсь гірко.
Хотів, щоб з нею друг Іван дружив.
Сміється доля з вірних диваків…
Не вмів доки й женився цілуватись.
Один лиш раз, коли зайшов прощатись,
разок останній, щоб помилуватись –
зустрілись губи – ніжні і палкі.
Лиш доторкнувся.
А вони ж такі!..
Гуртожиток, неначе вулик гув…
Давно минулися літа медові.
Ті романтичні вечори чудові
чи згадуєш?
А я, бач, не забув.
Кераміки через десятки літ
стрічаються, мов найрідніші люди.
Забув кому подарував етюдник,
а пам’ять про бадьорих бджіл зберіг.
Порозлітались друзі по світах,
та в серці поселилися назавжди.
І досі ще струмить криниця вражень –
у пам’яті блаженна мить світа!
Я сватом був частенько на віку…
Через багацько літ мені сказали,
що Ліда у щоденнику писала:
«Приходив Саша мій…
Мій опікун».
Олександр Печора
м.Лубни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2012
* * *
Я спрагло слухаю мелодії дощу.
Давно не чув таке бадьоре ретро.
Ну й розгулявся ж ти, вітриську вредний,
мовляв, ось я тебе до нитки промочу!
Це злива вже! Та я її прощу.
В оркестрі дивнім – громовиці миті
і блискавиці шик. Омитий, битий,
натхненно слухаю мелодії дощу.
Я вже – неначе хлющ, немов янтар, блищу.
По полю вмитому іду-бреду поволі.
В пшеничній повені ущент напився волі.
Пречиста тиша...
Дощ нарешті вщух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2012
* * *
Вогонь у грудях не прочах.
Купальське вогнище не гасне.
А зорецвіту – рясно-рясно...
Квітує папороть в очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2012
* * *
А те, що було – не забули?
Щоб знов не зазнати чуми,
не тикайте пальцем в минуле –
сьогодні лишайтесь людьми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2012
Мамо, подивіться: на грушу лелека сіда.
Мабуть, споглядає завітну домівку.
Небо прихилилось, а вітер он хвіртку гойда.
Нене, зичить небо вам довгого віку.
Сину, чуєш: стогін у пісні лелечій луна.
Сили додавай у просторі вітрила.
Хай же не лякає ніколи тебе далина.
Знай же: дім загоїть поранені крила.
Батьку, ой далеко ж нас часом розводять шляхи...
Важко повертати натомлені коні.
Грішно жили ми, але каялись зрідка таки.
Ніжно покрива біла паморозь скроні.
Сину, будь собою. Нещадно чужих не суди.
Лину я додому, неначе лелека.
Довго і нелегко вдається вертатись сюди.
Доля – наче вирок, а щастя далеко.
Знаю, не завжди мудрих істин навчали батьки.
Раю у житті цім ніколи не буде.
Чом же дуже часто виходило все навпаки?
Боже, та невже ж переводяться люди?
Круки і лелеки також на стерні, на ріллі.
Внуки і у вас, і у мене є нині.
Мушу підійматись у вирій, розтати в імлі.
Душі, наші душі усе-таки винні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2012
В Ромодані класні вурки –
вправно цуплять все до цурки.
Якби вволю грошей мали –
крали б тільки для забави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349212
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.07.2012
Вертався якось я в Лубни
з Гребінки через Яготин.
Ви скажете: «Та не гони!
У різних сторонах вони».
Авжеж, довіку буде так.
Та я оказію впоров,
коли гуторив-реготав,
переміряючи перон.
Із молодицею, як грім,
раптово стрілися тоді.
Вона раділа, я радів.
Обоє ж ми – торохтії.
Тинялися сюди-туди.
Чекали потяга свого.
Я, не вмовкаючи, чудив.
А молодиця ж, як вогонь!
Весела, жвава, хоч куди!
У неї гумору – вагон!
Ще й ромоданівський жаргон.
Від сміху сказишся, гляди.
Нас ще й питали:
– Вам куди?
Квиточки маєте?
– Авжеж!
Спішу додомоньку!
– Я теж!
Отак собі гомонимо,
не чулися сто літ немов.
Верещимо, немов коти!
Землячка – класний прототип!
Дружненько сидимо рядком.
Балакаємо все про все.
Так зачепились язиком…
Від сміху вже й вагон трясе!
Чи дурносміхи, чи чудні –
регочемо, немов дурні!
Ну а вона ж така смішна!
Вже й іскри крешуться від нас!
Розповідав про що пишу,
подарував свою «Межу».
Новенькі вірші почитав,
про житіє її питав…
– Що то за вогники? Зиркни.
Чи не проїхали Лубни?
Мені пора вже випадать.
По часу – скоро й Ромодан.
– Та ні, не схоже. А пора ж.
А в нас розмовонька – кураж!
– А вогники ж незвичні. Блин!
Чи це від хіхоньок міраж?
Почув те дядечко один,
та й каже: «Скоро Яготин!»
А реготали ж як баби!
А ми – виносили торби!
Як ми зійшли в Яготині, –
вагон від сміху шаленів!
Приїхали! Як той казав.
Пора вертатися назад.
Придбали ми нові квитки
й таки добрались залюбки!
Вже хто куди, – не в тому річ.
Нас зустрічала глупа ніч.
Я сувенір землячці дав.
Автограф з написом одним:
Квиток Гребінка-Ромодан
Й примітка – «Через Яготин!»
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349211
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.07.2012
Поважно дибає їжак.
Його ніхто тут не лякає.
Усе сімейство проживає
в дворі на заздрощі вужам.
Тут реп’яхи, бо лопухи.
І кропива під самі стіни.
Від хати відчахнулись сіни.
Двір овдовів – старий, глухий.
Дім важко зводив машиніст.
Та не дожив до комунізму.
Вдова доспівувала пісню
якраз в перебудовчий піст.
Вона дояркою була.
Передовою. Й депутатом.
Вже ферму не відбудувати.
Убого й тихо дожила.
Похоронили, як змогли.
Свій чемодан давненько склала.
"Сберкнижку" впорали вандали.
Та гомони, кляни, моли...
Подавсь на грушу виноград.
І хміль подерся на верхівку.
Птахи звели собі домівку.
А горобців – немов парад.
Порозросталась бузина.
Чагарничиння. Трухнуть дрова.
Сусідська мукає корова.
Йде череда.
Цей двір мина...
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349008
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.07.2012
* * *
Дядько Грицько – сухий, підпухлий,
бродячий, злий... Негарно жив.
"Ти й про мою важку житуху
щось добре людям розкажи.
Ген-ген літа мої молочні.
Вже й пам’ять – вила по воді.
Писав і я, як був молодшим.
Коли кохав, коли "сидів".
Нещадно коні поносили..."
Все оглядався на життя.
І ніжно, жалібно-безсило
бриніли сльози каяття.
У дядькові кипіла повінь!
Той спомин досі ще пече.
Сумна, хмільна, пречиста сповідь.
І світло зболених очей.
Подорожує наодинці:
десь розгубив своїх синів.
Давав і брав скупі гостинці.
Отримав безліч стусанів.
Від Криму стелиться недоля.
Були Донбас і Магадан.
Не радує жебрацька воля.
Вже душить душу й Ромодан.
Впряг на плече нехитру ношу.
Вщент досмалив бичок п’янкий.
На босі ноги взув калоші.
Підняв ціпок – і був такий.
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349007
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.07.2012
Світлий спогад в похмуру погоду:
ромоданівським шляхом хлопчак
доганяє скрипучу підводу:
"Підвезіть. Я зійду в Клепачах".
Я таки й дубинівського роду.
Густо внуків на лаві було!..
Праселянську побачив тут вроду
та й навік закохався в село.
Не лишилось тут рідних нікого.
Лиш могила мого дідуся.
Вже не стріну ніколи тих коней.
Але пісня, ще пісня – не вся.
Ой ви коні, впрягав, напував вас,
водовозив і череду пас…
З вітрюганом навік побратав нас
кінь мій вірний – крилатий Пегас.
Житіє ой не завжди веселе…
Від безвиході – Бог борони.
Ще гніздяться нащадки у селах
і гнуздають гнідих, вороних...
А було – на розвихрених конях
я галопом полями літав!
Ще й тепер, хоч посріблені скроні,
не спиняю свій лет. Гей, літа!
Я таки ж хліборобського роду.
Хоч куди б мене доля вела,
говоритиму прямо і гордо:
пракоріння моє із села!
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2012
* * *
Повітря пахне ядами.
В картоплі править жук.
Затяті "колорадини"
не вчаділи – жеруть!
Спекота.
Сапи човгають.
Засушені грядки.
Регочуться, мов чокнуті,
з опудала граки.
Задушно.
Хтось балакає:
"Нехай би йому грець!.."
Хмаринонька-фіранонька
гойднула вітерець...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2012
Мелодія Віктора Оха
Текст Олександра Печори
До себе нічка-чарівниця приманила.
У теплі луки срібну стрічку заплела.
На плесі зоряне намисто променилось.
Купальське вогнище у споминах пала.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Над вогнем радісно стрибали.
Миті нам не забути ці.
Чи то соромлячись, ховавсь за хмари місяць.
Чи навмання їх табунцями підганяв.
Я говорив: “Пливи, русалочко, не бійся.
Адже сьогодні нас Перун охороня!”
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя зіронька кохана.
Чари нам не забути ці.
Ми не змогли усіх пісень переспівати.
Зате для нас чарівна квітка зацвіла.
Купальська ватра буде душі зігрівати.
Сварожич-вітер нашу пісню заспівав.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя ладонька кохана.
Слізонька сяє на щоці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2012
На Купайла очищались.
Помолились, причащались.
В живих водах омивались.
Радо, щедро пригощались.
На Купайла слово мали
та Сварога шанували.
І зозуленька кувала.
А пісень переспівали!
На Купайла зілля рвали,
на водиченьку пускали.
Щоб віночок не вертався,
в руки милому дістався.
На Купайла закохались.
Танцювали, жартували.
За рученьки міцно брались -
через вогнище стрибали.
На Купайла чарувались.
Милувались, обіймались.
Коли смачно цілувались –
ясно зорі усміхались.
На Купайла цвіт шукали.
Довго луками блукали.
Ніби й крадучись ходили,
але сонце розбудили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2012
* * *
Кажеш, більше не про себе пишеш ти.
Що думки диктує небо…
Ну й святий!
Про ліричного героя не плети.
Кожен вірш і кожне слово –
То є ти.
Перевтілююсь і я, буває, теж.
Але сказано: від себе не втечеш.
Все до краплі забери, а чи віддай, –
метикуй.
Але за все – відповідай.
Щоб дорогою складною не блукав.
Щоб жило ще довго Слово, –
не лукав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2012
* * *
Розбудив мене вірш.
Наболілим діливсь
світанково-натхненно, привільно.
Струменята любові у строфи лились.
Кожне слово у серці бриніло.
Втішно й любо було.
Все минає колись.
Умовкає мелодія дивна.
Вірше, дух окриляй!
Солов’їно полийсь,
щоб в мені не дрімала людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2012
* * *
Вже перші соняхи розпалюють багаття.
Отава мліє, звабно пахне сінокіс.
І хмарно, й сонячно.
Тож не дрімаймо, браття,
допоки котиться прарідним шляхом віз.
Співаймо завчену.
Так менш помітна втома.
Хоч докоряє хтось, що пісня не нова.
Хай коні – повагом, не проминемо дому.
Довкруж – намиститься, духмяниться трава...
Ні, не одні нам ще судилися жнива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2012
* * *
Вечірня вулиця дитинства.
Спиняюсь: роки вже болять.
Присісти б.
Ніколи й стоять.
Ступаю важко, та врочисто.
А почуття дитинно кличуть!
Думки до хатнища летять.
Ген-ген вагони торохтять.
Десь поруч – коники цигичуть.
Немає часу оглядатись:
кудись невпинно спішимо
і мимоволі грішимо.
Відвикли вже поради брати.
Ось-ось вона – завітна мрія.
І де-не-де ще ліхтарі.
Ще світять спогади старі,
бентежить душу ностальгія.
Яка ясна й сумна вечірка!
До гнізд старих приліт птахів.
Ген – вигін. Щебет дітлахів.
Бабуся-бджілка на причілку.
Воркоче серце, груди тисне...
Пожнив’я, голубе, твоє!
Ось рідний двір.
Думки роєм –
у вулик
вулиці
дитинства.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2012
* * *
Не заходь за хмари, не згасай,
сонечко, палка моя любове.
Світ пресвітлий мій – тобою повен.
А без тебе: в темені – я сам.
Неупинно йду тобі навстріч.
Господи, якби ж не проминути!
Втрачене не можна повернути.
Раптом – роздоріжжя протиріч.
Сіпаю вуздечка-промінці.
Сонечко торкається крайнеба.
Як же жити поспішати треба!
Котиться сльозина по щоці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2012
* * *
Кольору бузкового ромашки
дивляться задумливо на світ.
Легшає мені, хоч як не важко,
вимріяти істинний одвіт.
Доленьки моєї рветься невід.
Щастя близько,
тільки в двір не йде.
В серці рясно ніжним барвом неба
баришня нечесана цвіте.
Божечко, пошли мені ще друзів.
Щоб і я надійним був для них.
Вірну, дивну, трилюбиму Музу
праведну довіку сохрани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2012
* * *
Ти манила-вабила...
Та фальшива гра була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2012
* * *
Хоч сади мене за грати,
на мені не будеш грати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2012
* * *
Солодка моя неволе,
ти знов моє серце будиш.
Воно ж промовляє болем –
моєю не будеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2012
* * *
Відгоріло. Розвіявся дим.
Хоч у серці не гаситься ватра,
жалкувати, напевно, не варто.
Не судилось удвох назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2012
* * *
Знову буде сонце за громами.
Скроні огортає сивий дим.
В лагідних очах моєї мами
завжди залишаюсь молодим.
Будемо журитись і радіти,
каючись, звертатись до небес.
Внуків милих праведно глядіти,
в них пізнаючи самих себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2012
* * *
Користь є від помилок.
Від чужих.
Ще більш – від власних.
Та чи зміг би жити класно,
коли б зовсім не було?
Як з чернетки жити звик,
то який же слід залишиш?
Вже повік не перепишеш
навіть миті в чистовик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2012
Близькі й далекі людоньки, дружіть.
Задумуйтесь частіш, чому ми бідні…
Мо’, трішки й подобрішали чужі,
але ж чужими стали – рідні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2012
В найщасливіший, найясніший час
не гасне хай, а наверта до Бога
свіча скорботи – пам’яті свіча –
з минувшини в майбуть пересторога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2012
Хто ж це вівцям слухняним безмежно
до кісток обдирає боки?
Ще пасуться в овечій одежі
вовки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2012
Їдеш, – май нерушну звичку –
не послаблюй віжки брички.
Зайве пустиш – кінь в обніжки.
Втратиш віжки – підеш пішки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2012
* * *
“Плюнь на нього. То раб!” – резюмуєш.
Не швиди, не дави, не темни.
Спершу впевнюся – хто, і чому він
божий раб чи слуга сатани.
А тоді, розблокуючи коди,
чітко визначусь, як помогти.
Чим завгодно, якби не нашкодить.
Щоб з колін підвести й повести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2012
* * *
Не зможу я красиво жити –
красу штурхати під п’яту.
Бо знаю істину святу:
найбільший скарб – добро вершити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2012
* * *
Ми за волошками блукали у грозу.
І стигле жито полоскала злива.
Я цілував тебе в ясну сльозу.
А ти була…
була така щаслива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2012
Привітно усміхались квіти
і шепотіли пелюстки.
У пахощах гойдався вітер,
ледь-ледь торкався до щоки.
Хилилося пшеничне плесо.
Мовчала Мавка польова.
Тулилась ніжно до букету.
Свята… І зайві тут слова.
У незгасаючій уяві,
що випромінюють рядки,
букет нев’янучий буяє.
Нехай говорять пелюстки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2012
* * *
Чому так болить моє серце?
Немає любові без перцю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2012
* * *
Люблю пісні – і радісні, й сумні.
Людей люблю, і щирим – щиро вірю.
Останній необірваній струні
Д О В І Р Ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2012
* * *
Ну й молодиця! Гарна, вдатна.
Її прикрасили роки.
Від вдачі й вроди тануть тата.
Ще мружаться й молодики.
Вона зваблива і зрадлива.
Хваліть, а чи судіть за те.
І що було, і що гряде...
І гарна, й вдатна...
Чи щаслива?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2012
* * *
У сяєві твоїх очей
болюча пісня воскресає.
Свіча в моєму серці сяє
й пече.
Обсіли сумніви. Молю:
не скаламуть очей озерця.
Впусти мене у Всесвіт серця.
Люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2012
* * *
Заметіль в запашному саду...
Тішать душу картини барвисті.
Пишна вишня зронила фату
і вродила червоне намисто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2012
* * *
Найприємніше відлуння,
моє серденько не край…
Зачепило ніжні струни
й відійшло за небокрай.
Тільки й досі жалить пам’ять
і п’янить за ліком літ.
Ти лишилась зорепадом,
й досі кличеш у політ.
Я до тебе серцем лину,
і здригаються уста.
Нашу пісню лебедину
вже не воскресять літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2012
* * *
Не пішла – зосталася в мені,
дивним болем душу сколихнула.
Поманили у терпке минуле
очі – і урочі, і сумні.
Виринає споминів луна…
Я, напевно, не зійду з арени.
Не даремно, ой невже ж даремно
в серці дзвінко зойкнула струна?
Не втиха мелодія, – зліта!
Калинова виболена пісня.
Ще не пізно. Ще ніщо не пізно.
Миті зупинились! Гей, літа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2012
* * *
Як довго наші долі Бог єдна.
А ми ждемо, мов безпорадні діти.
Вже близько так, що нікуди й подітись.
Два береги, і течія одна.
Усе минуще, та мина не все…
Давай попливемо за течією.
Жаданою прийди, навік моєю.
Кохання наше лиш удвох спасем.
О, Берегине, не побійсь гріха.
Пливуть літа цілющою водою.
Прийди й зостанься. Будь мені святою.
Хай пізня пісня наша не втиха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2012
Закодовані комунами
і трибунами, і трунами,
розуміємо нарешті ми,
що не тим «кадилом» хрещені.
Приготовлені з приправою
страви в казані державному
із дитинства звикли їсти ми.
Ще й гордились комуністами.
А сталеві темні уряди
у хатах шукали виродів...
Допишались, доділилися.
Шкутильгали, наблудилися.
Табунами різно бродимо.
Ще не стали і народом ми.
Затулились атрибутами.
Не розсталися із путами.
Ще не ті закони маємо.
Спотикаємось, не каємось...
Як же беркуту і ворону
поділити здобич порівну?
Ситі глумом вже по вінця ми.
Але будьмо ж українцями!
Годі злитися, хвалитися.
Вже пора угомонитися.
Підло жити, зневажаючи,
мов зміїним ядом жалячи,
наче мачуху, паплюжачи
і докорами, й байдужістю.
Хай народяться не розпарки,
і відродиться народ палкий.
А над неньками і татами
соловейко щебетатиме...
1995
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345393
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.06.2012
Усі тепер бідові, дужі.
Мерщій на вигін, де юрба!
Всі – помаранчеві? Ти ба!
І ніби вже й нема байдужих.
Гуде від гулу голова!
Неначе пробудивсь Везувій!
Усі тепер такі розумні!
На вітер кидають слова.
«В усьому клята влада винна!»
Волав Майдан: «Ганьба!» й «Хвала!»
Невже насправді й то була
лише пуста балаканина?
Хоч що мені ви не кажіть, –
найбільше шкодить українству
одвічне наше самоїдство,
манкурти власні, не чужі.
Речем в поезії і прозі,
як лікувати болячки.
Овва, – рецепти-балачки…
Прегарний лозунг вибив розум.
Заговорили всі про все.
Всім гарно жити закортіло.
Але ж чи стане слово ділом?
Балаканина – не спасе.
Авжеж, навчились не мовчати
і демократ, і демагог.
Хвала – чужому научатись.
Ганьба – цуратися свого.
Набридло вже дебатувати.
Пора не грати у слова,
а засукати рукава…
А разом нас таки багато!
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345391
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.06.2012
В буйній зелені Посулля
чув я пісеньку таку
соловейка і зозулі:
– Тьох!
– Ку-ку!
– Тьох-тьох!
– Ку-ку!
Був я досі на природі
на концертах багатьох,
та не чув до цього зроду:
– Тьох-тьох-тьох!
– Ку-ку!
– Тьох-тьох!
Так вони співали разом.
Отакий собі дует.
– Тьох!
– Ку-ку!
– Тьох-тьох!
Відразу
стрілись Муза і Поет.
У пташиному оркестрі,
як на довгому віку.
І уславлений маестро
там не сам:
– Тьох-тьох!
– Ку-ку!
Накувала зозуленька –
є невістонька й зятьок.
Лунко тенькає серденько:
– Тук-тук-тук-тук,
тьох-тьох-тьох...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2012
* * *
Говориш, з Музою я спав.
Повір же – навіть не дрімав.
А ще й на ранок радо мав
новенькі вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2012
Полола тітка буряки –
шкребла сапою…
Тяглися змолоду рядки –
була рабою…
Співала й плакала.
Всього було доволі.
Колгосп (чи як там ще його?)
щодня неволив.
Стьобала доля…
Щем дощем за чоловіком.
А їй стрічатися іще
з пенсійним віком…
Якось в лікарні кілька діб
гляділа матір.
За те дотації на хліб
лишив бухгалтер.
Могла в заяві попросить
людців лукавих…
Та краще вже поголосить
між буряками.
Не варто клопоти усі
нести в правління…
Ще можна жити у селі.
Було б терпіння.
Раділа: "Хтось поздоровляв
із ювілеєм.
А ще "Козачку" замовляв
в Лубнях для мене".
Казала: "Сердитись дарма.
Звідкіль їм знати,
про те, що радіо не гра
у мене в хаті"…
Тяжка хвороба до села
прилипла дуже.
В могилу півсела звела
б а й д у ж і с т ь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344981
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.06.2012
* * *
То що ж ми маємо сьогодні?
Що незаможні здобули?
Всю владу кланам віддали.
Вже вільні ми, та не свободні.
Дуляри маємо негодні.
От-то дал-ли!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344980
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.06.2012
* * *
Ми на фініші різних ідей.
Всі по-різному грішні та вчені.
Заблукали в химерній печері.
Не збагнути – це ніч а чи день.
За минуле покаюсь таки.
І на вік, і на мить прагнув дива.
Часто те, що знадливе – зрадливе.
Спіх – на сміх. Не пускають гріхи.
Відчуваю і радість, і жаль.
Прозріваю. Не марно згораю.
Праправічне чуття ріднокраю.
Вже світає! І це – не межа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344866
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2012
* * *
Відгриміло.
Тиша у дозорі.
Небо пишний невід простирає.
Завмираю в зоряному хорі...
Неба меч гріховників карає.
Буде ранок, виплеканий в горі.
Вільний вітер розкошлатить хмари.
Просвітліє загадковий обрій.
І підкажуть шлях новий Стожари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2012
Виходить не по-нашому.
Невпинна веремія:
багаті – все багатшають,
а бідні – злиденіють.
Буває, з того тішуся,
бо різне є багатство,
як і поняття більшості
або якогось братства.
Нелегко в світі білому
людиною прожити,
не поступитись вірою,
здобутим дорожити.
Хоч інколи у істинах
доводиться вагатись –
кручуся – вмерти ніколи.
Бо я таки багатий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2012
* * *
Не сила стримувать слова,
коли вони, мов згусток в серці,
печуть.
“Не переймайсь, не сердься” –
кажу.
А стримать біль... овва.
Доймають стоси папірців
і брязкіт слів пустопорожніх.
Зухвало топчуть подорожніх
перевертні-псевдомитці.
Вони історію творять
не справжню – збочену під себе.
Час промайне. Розсудить небо.
А струни істини болять.
Хоча солісти-крикуни,
лукаву маючи натуру,
поганять всяку партитуру –
мистецтво творять не вони.
Перевертні-псевдомитці
зухвало топчуть подорожніх.
У вихрі слів пустопорожніх
шматує вітер папірці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2012
* * *
Сусідська дівчино,.. не пара,
за все, що не збулось – прости.
Дитинно грався з нами Шарик...
Я повернувся.
Двір пустий.
Ти вже тепер ген-ген далеко...
Болючий спомин наче тінь.
Біля гнізда сумний лелека
спинився на межі хотінь.
Самотина.
Про тебе мрію:
в садку на лавочку присів...
Літа за вітром перевіяв.
Про зустріч не знаходжу слів.
А в серці й досі – більш нікого.
Усюди ти – понад усе.
...Ген лемент Шарика сліпого,
що проганя чужих гусей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344421
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2012
* * *
Новоаврамівський ставок.
Місточок. Верби-чарівниці.
Щоб не мостився до дівок,
отут отримав я по пиці.
Авжеж. Тамтешні хлопчаки,
щоб не балакати намарне,
потренували кулаки.
"Диви який! А дівка га-арна!"
А я й не зливсь. Скоріш – гордивсь.
Дорослий родич став горою...
В ставок вкидав. І пояснив,
що йшов я з старшою сестрою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2012
Ой забарилася любов.
За тим, що не збулося – каюсь.
Минуло пів життя в чеканні.
Стрічання мариться обом.
По світу доля розвела.
Пошрамувала душу й тіло.
І лоскотало і боліло.
В журі сивіла ковила.
Гуляє з блискавкою грім.
В сузір’ї мрій – благоговію.
Коли вщухають вітровії –
заполоняє тиша дім.
Набідувались я і ти.
Спекота вицмулила повінь.
Спадуть окови у любові.
Допоки ж можна самоти?
Палкий мотив – солодкий дим.
Сльоза-роса ясна жадана.
Святою будь мені, кохана.
Шлях освяти і вік світи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2012
* * *
Повік тебе не зможу розлюбить.
Душа моя, омріяна надіє.
Серденько бідне мліє і щемить,
у леті літ і тужить, і радіє.
Красиве й нелегке життя навкруг,
цікаве і нудне.
Караюсь-каюсь…
В моєї долі є надійний друг.
І я тебе, одну тебе чекаю.
В судьбі моїй по всякому було.
А що не так – нікого я не лаю.
І відцвіло, і знов буя зело.
А я завжди тебе одну кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2012
* * *
Там, де верби-чарівниці,
Часто-часто двом не спиться.
Віддзеркалюючи станом,
мріють разом понад ставом.
Долі сват – ласкавий вечір
туманцем вкриває плечі.
Обнялись берізка з кленом –
наречена з нареченим.
В тихім плесі, поміж листом
розмережилось намисто.
Доки зорі рахували,
під вербою заблукали.
До кохання кроки, кроки
крізь серця на довгі роки.
Годі сердитися, мамо.
Добрий ранок. Добрий ранок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2012
"Не бійтеся, коли про вас говорять.
Лякайтеся, коли про вас мовчать"
Наталя Баклай
Спочатку було Слово…
Що сказати?
Це знає достеменно тільки Бог.
Мені давно розтолкувала мати,
що слово те святе було – Любов.
Духовності і творчості основа –
безмежна віра, світло й доброта.
З прадавнини поет – художник слова,
людина вільна, щедра і проста.
Любов буває перша і остання.
А ще є справжня, мов Господь, одна.
Хто не любив, той не зазнав кохання
і чашу щастя не спивав до дна.
Слова мої і помисли – до неба:
як на землі набридла всім гризня!
Любові й вольності людині треба,
не бути щоб затурканим ягням.
Окрилений, гартований у слові –
чимало лютих зим переборов.
Бо вірші – то промінчики любові,
що гріють і женуть по жилах кров.
Хтось за коханням болісно жалкує, –
воно ж таки бувало саме ним.
А ніжне слово душі хай лікує
і небайдужих полонить інтим.
Не заздрість окриляє, а свідомість,
що здатний ти на чисті почуття.
Поет я, може, ще маловідомий,
але любив до самозабуття.
І без лукавства написав про себе,
ще більше – в почуттях які ми є.
Ми ж любимо, буває, всеньку землю,
а щастя серцем не розпізнаєм.
Цю невмирущу красоту й наругу
я малював, як відчував митець.
Розкрив я душу читачеві-другу
у сповіді закоханих сердець.
Примхлива доля: і не хочеш – мусиш
до неї примірятися чимраз.
Скажіть, ну як поетові без Музи?
А як же Музі без щасливих нас?
Зуміє той кохатися у слові,
хто вміє закохатися в житті.
Поети – то художники любові,
тому і не зникають в забутті.
В душі і в серці, в радості і в горі –
любові скрізь вкарбована печать.
Не бійтеся, коли про вас говорять.
Лякайтеся, коли про вас мовчать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343952
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.06.2012
***
Є гріх, спокута – каяття.
Не ворогуймо все життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2012
* * *
Як важко не писати вірші –
ховатись болісно в собі.
Коли вже й сни провісновіщі, –
вже годі праведно говіть.
О доле – феє безталанна,
в мені ще й досі жар щемить.
Жаль, не підвладна вічність-панна,
як неповторна жодна мить.
Та все ж коли жагуче слово
на волю вирветься з оков, –
нехай вбирають праоснову –
надія, віра і любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2012
Ото, Печоро, – листя вигрібай.
Сміття винось.
Рубай тихенько дрова...
Неділя вербна чи свята Покрова, –
терпи, поете, та про душу дбай.
Радій. Журись.
Солодкому й гіркому.
Ген журавлі прядуть посульську вись.
Ти неодмінно збудешся колись.
Сьогодні не потрібен ти нікому.
Якщо ж ти ще й поет-громадянин,
тоді ще більше можеш бути зайвим.
Бо правлять ще перевертні і зайди.
Й нахабно кажуть нам: ти не один.
2005
Олександр Печора
(Ромоданець)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2012
* * *
Хоч ти – Пан Коцький,
а мишей лови.
До булави потрібно голови.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2012
* * *
Відлучили рідню від коша.
Відчахнули від стовбура віти.
Чи судилось довічно молитись грошам
і терпіти гарячі привіти?
Хвора ненька, авжеж, не чужа, –
блудним дітям однаково рідна.
Рветься серця струна і печеться душа:
Україна – в світах на колінах.
Оселилася в серці журба.
Як же тісно їй, – можна й згоріти!
Боже ж, Боже, убий в мені врешті раба,
поможи із сім’єю зустрітись.
Шаленіє терпіння вогонь!
Ой гіркущі ж меди в закордоні!
Пригорнути б до серця синочка свого,
глянуть в очі маленької доні.
Ой болюча ж близька далина!
Ген по полю – сподівана воля.
І травинки-кровинки ростуть в бур’янах.
А на покутті – всілась недоля.
Як же важко додому іти!
Та терпів би й нестерпніші муки,
якби ж тільки Господь битий шлях освітив,
щоб жили краще діти й онуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343380
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.06.2012
* * *
Та годі вже мусолити „Му-му”!
Будуєм що? А головне – кому?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343379
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.06.2012
“Продайоца коза у Засуллі…” —
дядько Йван на стовпах почіпляв.
Хтось його за неграмотність судить,
а чому непокоюся я?
Не збираюся довго балакать,
але все-таки хочу сказать,
доки будем самі собі “какать”,
будем босі, і здохне й коза.
Ще село наше мекає й мукає,
пахнуть яблука і кізяки.
Краще шокають хай наші внуки,
може, виростуть козаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343133
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.06.2012
* * *
Стежки інтриг, немовби НЛО.
Згадали рай, якого не було.
Вітчизну любим начебто одну,
а корабель сіда на мілину.
Згадалося, як дід вставляв, бувало:
“Розумних скрізь, хоч відбавляй.
Та мудрих мало”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343132
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.06.2012
* * *
На місці передвиборних баталій,
де сподівань несправджених гора,
свіча надії тихо догора.
Слова, слова...
А щука плеще далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342954
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.06.2012
* * *
Таке життя.
Веселий вік!
Як совість є, – немає грошей.
Як хочеш жити краще й довше, –
лови моменти.
Се ля ві.
Літа бували грозові
й деньки з хорошими вістями.
Траплялось щастячко місцями.
А от щоб хмари грошові…
Являлись боси благородні.
Гуло довірливе село.
Та ні краплинки не було
покращення життя сьогодні.
Ще марять тут вчорашнім днем, –
чекають кращої погоди.
А щастя ж так близенько ходить,
але, мов хмарка, – промине.
Авжеж, не мрій про комунізм.
Й на себе тільки – не надійся.
Зостатися самому бійся.
О, як же квітне популізм!
Сіроми цяці й досі раді.
Чекають з неба манни, гречки…
Як не баран ти, не овечка, –
не вір синоптикам і владі.
Найбільше вже себе вини:
терпіння маєш забагато.
Азарову давай лопату,
або світ за очі жени!
Покращення вже не чекай.
То що ж їх знову обирати,
якби в недолі помирати?!
Терпіння зірвана чека…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342953
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.06.2012
Доки ж будуть шматувати
на чужих і вхожих?
Наші душі мордувати...
Заступися, Боже.
Доки ж будем підставляти
щоки під удари?
Катів своїх вихваляти,
не жадати кари?
Нумо, браття, не дрімайте!
Майбуття прибуде.
Тільки ж Бога в душах майте.
Не служіть іудам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342812
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.06.2012
Шанує влада поетів мертвих.
Себе поети приносять в жертву.
Живих поетів не любить влада.
Хіба що пишеш їм дифірамби.
Коли штампуєш лиш трафарети,
то ти ніколи й не був поетом.
Поет не завжди лиш лає владу,
та він відважно шукає правду.
В поета завжди мірилом – совість,
тому живуче й родюче слово.
Поет правдиво малює вади.
Тому поета й не любить влада.
Він відчуває усе красиве –
супроти зла добуває силу.
Жагучим словом лікує душі,
натхненно будить людей байдужих.
Добропорядність – першооснова.
І кажуть люди – «художник слова».
Якщо насправді він є Поетом,
тоді ніколи не зможе вмерти.
І, може, влада йому й не рада, –
живе Поетова щира Правда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342811
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.06.2012
* * *
Правда – це не те, що кажуть люди.
Правду лиш Господь розпізнає.
І повсюди так довіку буде.
Суща правда – те, що справді є.
Тішимося маревом ілюзій.
В світі білім правда різна є.
Правду сущу, як і справжніх друзів,
рідко, але все ж розпізнаєм.
Як і правда, істина єдина.
Хоч її пізнати не дано.
Завжди пам’ятай, що ти людина.
Праведним лишайся все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342552
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.06.2012
* * *
Правда десь жила непоказна.
Вже її давно ніхто не слухав.
А лукава славна показуха –
у столиці.
Її кожен знав.
Шанував її й боявся люд.
Кажуть, споконвіку так велося.
Там святих вже стільки розвелося!
Аж кишить вже родичами юд.
Сказано: сірома – божий раб.
Тільки-но від цицьки відлучали –
бідолах канонів научали -
підставляти щоку, лоба й зад.
І деруть овечок залюбки.
Все на себе міряють закони.
Вже малюють навіть на ікони.
Правлять світом нині бандюки.
Горопахам гори золоті
навівають праведні дембіли.
І на чорне вперто кажуть – біле.
Обіцянкам-цяцянкам радій.
Кривда – скрізь, а правда – де-не-де,
наче гніт, що от-от запалає.
Владу люд допоки ще лиш лає,
та вже скоро божий суд гряде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342551
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.06.2012
* * *
Мені вдалося приховати гривню.
На пиво, корвалол чи на хлібину.
Сумна бравада.
І могло ж так статись:
купив би щось,
якби не стрівся старець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2012
* * *
Себе в минулому не лай.
А навстіж двері і віконця –
нехай до хати входить сонце!
Щомиті заново палай.
Та не шукай чужих богів.
Своїм же варто помолиться.
Щоб марно не марніли лиця,
примарних уникай боїв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2012
* * *
Я на все шукав одвіту.
Надивився на пів світу.
О, яка солодка втома!
Відчуваю: врешті – вдома!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2012
Стою на вежі, мов на небі.
Навкруг – Парижу далина!..
Чого, здавалось би, ще треба?!
Додому думка долина.
Які б красоти не манили:
Лувр, Третяковка, Ермітаж, –
рубін вкраїнської калини
в уяві бачу повсякчас.
З дніпровських круч у світ мінливий
так пильно дивиться Тарас...
Найбільше – вдома я щасливий.
Тече Сула – о’кей, гаразд!
Люблю Париж, і Рим, і Пітер...
Які б вершини не долав,
а пам’ятаю – чий і звідки.
І Лису гору у Лубнах.
Пригадую тремтливі вежі,
розбурханий життєвий плин…
Храни, мій Боже, світ безмежний
і смак гіркий моїх калин.
1988
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2012
А над дітьми козацькими
поганці панують.
Т. Шевченко
На руїнах прарідної слави –
кволий плач, нарікання на долю.
Маєм право на правду, на волю…
Тільки що ж воно коїться з нами?
Поневолені, й досі волаєм.
Тиснуть грати на мертвій арені.
Ми й тепер – «гречкосії» смиренні.
Орем горе, долаєм волами…
А погоничі душу судомлять…
Та поволі вертає свідомість:
нами й досі командують ланці.
Схаменіться, нащадки Богдана!
Розривайте ворожі кайдани!
В Україні своїй ми – не бранці!
1995
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341873
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.06.2012
Встане правда! встане воля!
Т. Шевченко
Перевертні, прислужники, заброди
сердешну Україну рознесуть…
Ми чванимось. А нас іще пасуть.
Свого пророка не цурайсь, народе!
Відродиться тоді козацька слава,
коли піднімуть лицарі нові
народну волю – Кобзаревий гнів.
І буде правдиться своя держава!
Невже ж бо, браття, будем знов і знову
на Богом даних землях бідувать,
проклятих супостатів годувать?!
Декларувати годі! Геть полову!
Час твердо в Конституцію писать
Тарасове пророче слово!
1995
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341872
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.06.2012