Чому я вірю в те, чого не бачу,
Й кладу всі сили, щоб воно збулось?
Не гарний дім та не шикарну дачу -
А щоб у світі правди прибуло!
А ти пливеш за течією, друже,
І віриш лиш у те, що чує ніс!
Тому і нюх у тебе добрий дуже
На свій і близьких родичів каприз!
А далі носа нюх твій не працює –
Бо важко пізнавати Правди плин.
І ти, мов кінь, від успіху гарцюєш –
Допоки Бог не включить судний млин.
Чому я знаю те, що буде згодом,
І людям намагаюсь донести?
Бо на моралі людської погоду
Моя увага звернена завжди!
Якщо крадуть – то злодій запанує,
Коли брехня – у владі брехуни!
А ти чому такого геть не чуєш?
Відсутні у сумління двигуни?
Чому я досі тебе, трутня, кличу:
«Вставай уже, ледащо! Гей, не спи!»?
Бо щиросердо всім народам зичу
Кінця епохи підлої хуцпи*.
Хуцпа (івр. חוּצְפָּה)- особливо цинічна, підла, зухвала брехня, верх цинізму й нахабства, що паралізує суспільство.
