День прокидався з сонцем,
Зайців пускав у віконце.
Десь розмовляв з пташками,
Десь ласував пиріжками.
Шусьнув ще в теплий комин,
Й гладив старечий спомин.
Тішив добро сльозою,
Бавив маля косою.
Якось в густім тумані
Важив надії марні.
День полюбляв роботу:
Вчасно складав турботу,
Міряв до сьомого поту
людяність і гризоту,
правду і недовіру,
Чесність, кохання, віру.
Скільки він не старався,
Мучився, опирався,
Добрі тримав наміри:
Ясність, поняття, міру,
Так і не зміряв допіру.
Станув холодний вечір,
Ніч засіда на плечі.
День під крилом лелечим,
Снив про найкращі речі:
Речі, які не речі –
Мир і любов для малечі.
