Хай здійсниться все, про що серце мовчить,
Все те, що ти просиш так щиро у Бога
І звивиста стежка життя чи дорога
Хай тільки наверх у коханні біжить.
Хай келих наповнений щастям стоїть
У світлій вітальні аби ти ковтнути
Могла з нього завжди і кожен раз всюди,
Цей смак відчувала у радісну мить.
Хай в кошику пам’ять тримає лиш дні,
В які тобі хочеться знов повернутись
Туди, де у жовтні з освітлених вулиць,
Удвох ми втекли під сліпі ліхтарі…
Аби цілуватись…Вже стільки пройшло
Тих жовтнів з дощами в осінній негоді,
І стільки разів сам казав собі годі…
Але я кохаю тебе все одно.
Під тим ліхтарем, що й досі не світить,
А тільки ржавіючи жде свою долю,
Я часто стою та пригадую вроду
І той аромат, що пахнув, як квіти.
Ти пахла весною в жовтневу ту ніч,
І губи на ранок приємно припухли,
Тепло моїх рук на бавовняній сукні
Неначе на серці залишили слід.
Хай здійсниться все, про що серце мовчить
Бо ти заслужила щасливою бути…
А те, що у мене душевні знов муки,
Це звично…Не вперше це…Переболить.
