Вона сміється — зоряна й ясна,
Немов ранкове сонце над селом.
В його думках лише вона одна,
Він день і ніч іде за цим чолом.
В її очах палає чистий блиск,
А він готовий гори подолати.
Дістати місяць з неба, світлий диск,
І серце власне їй у дар віддати.
Вона сміється, граючи в красу,
Легка, мов вітер, вільна і жорстока.
А він готовий принести зорю,
Щоб глянула на нього чорноока.
Його слова лунають в тишині,
Та жартівливо скаже: "Чи вірити?"
Йому б здолати всі шляхи земні,
Щоб лише "так" її одне отримати.
І от, в морозну, тиху ніч святу,
Його душа у небеса злітає.
Він йде в дорогу крізь снігову красу,
Бо в ній живе, для неї він палає.
29.10.24р
Віршована загадка про закохану
пару. Підказка - світлина з мережі.
