* * *
Осінь на краєчку. Як вона – не плачу.
І для сліз не бачу істинних причин.
Всі дороги долі не переіначу,
ти мене, як кішку майже приручив.
Ніби в щасті разом, кішкою насправді
з року в рік гуляю, зваблюю у сни.
І купаюсь в мріях, часом на заваді
постають з безсоння грізні валуни.
У житті невинна, лиш думками грішна,
надять про кохання чарівні слова.
Новоріччя в двері стукає неспішно,
до кінця лишилась ще одна глава.
Досить нудьгувати, коло ж не порочне,
хватить на сьогодні театральних мрій.
Стане, імовірно, мій роман коротшим,
як чернетки знищу, в них думки старі.
Подруга віднині самотина вперта.
серце затуляю від чужих тривог.
Не вдалось зустрітись, і скажу відверто –
душами торкнулись, от і вся любов.
