Цокає впертий годинник
І стрілки по колу біжать...
У цей час швидкоплинний
Нам пора ювілей святкувать.
Найперший і надважливий,
Що врешті-решт дочекалися.
Цілий рік ми жили не тужили,
Бо нам Соломійка всміхалася.
А ми слідкували й раділи
Кожному жесту і руху,
Біля неї й самі молоділи,
Гойдаючи рідну крикуху.
А бубусі й дідусі,
Добре ген видно з боку,
Люблять більше за всіх
Внучку свою карооку.
Й помолоділи на рік,
А дехто й на двійко,
Хто від труднощів не втік
Й бавив Соломійку.
Разом з нею робив кроки
Перші та не певні,
Мови рідної уроки
Давав їй душевні.
Й підросло отак маля,
На рік старшим стало,
Та співало всім ля-ля,
Й ноти верхні брало.
А тепер віддамо шану
Не вину й горілці,
А заправим кашу манну
В соску Соломійці.
І нехай смакує миле,
Чарівне дівчисько,
Набереться краси й сили,
Бо сто літ не близько.
Й побажать я хочу нині
Від щирого серця,
Долі славної дитині
І краси з джерельця.
Нехай росте-виростає
Та життю радіє,
Й Ангел скрізь оберігає
Так як він уміє!
28.10.24
