То не любов, тим більше - не кохання.
Якась химера, візія, мана...
Тривога, трепет, вітер хвилювання,
... Мабуть, то в серце стукала весна.
Мені здавалось - виростають крила,
І щастя в руки зіркою летить!
Тоді я щиро цілий світ любила -
Яка прекрасна, неповторна мить !
Та все минуло. Все давно минуло,
Чарівна квітка рано відцвіла.
Але душа ту радість не забула,
Я вдячна долі, що вона була!
