Я вже там не живу, я спустилася з неба на землю.
Перший поверх мені наймиліший за всі небеса.
Насадила квіток і милуюсь, радію - приємно,
Розцвітає в душі дивовижна і ніжна краса!
Сонце гляне в садок, там вишневого цвіту, мов раю.
Кожен той пелюсток поцілує ранкова роса.
Зачарована я, і від втіхи аж сльози втираю,
Боже мій, я й не знала, що існують такі чудеса.
Кожен день, кожну мить по прекрасній землі ступаю,
Відкриваю цей світ, мов маленьке наївне дитя.
Час уже не летить, так багато тепер встигаю,
Бо відкрилась мені насолода і сутність життя!
