Якби не ти, моїм пісням не жити,
Немов людині без повітря чи води.
О, де, моє кохання, ходиш, де ти?
Прийди і росами в рядки сумні спади.
Тебе я жду, як спрагле поле зливи.
Ти пам’ятаєш очі,.. вечори,.. слова?..
Прийди у серце тихе і вразливе.
Хай всюди пісня зазвучить твоя, нова.
Ти є натхнення! Ти хвилюєш душу.
Так, наче сильний вітер море-океан.
Банальність, сірі будні, зло ти крушиш...
Який приємний цей закоханості стан!
30.03.2007