Інколи ти не був їй героєм,
З нею в чистій постелі ліжка.
Не міг брати тіло її запоєм,
Троянду. де сходяться ніжки.
Бажання слабкі дозою трунку,
Кришили непевні можливості.
Не стало гри вищого гатунку,
Не користав тіла її гостинності.
За цілунками і словами далі,
Ти темноїї ночі нічого не міг.
Потуги взяті її не були вдалі,
Ніби хтось наствляв тобі ріг.
Змушений визнавати фіаско,
У словаї її відчувався глум.
Нині не твоя кохання маска,
Нетверезий ти відчував сум.
Чудес немає у взаєминах тіл,
Те, що дає вона треба брати.
Не було в арсеналі сексу стріл,
Не зміг чого хотіла аби дати.
16 квітня 2024 р.
