Один каже, життя важкезне,
Ніби плуг який землю оре.
Не духовне, просто тілесне
І безмежне, немов Чорне море.
А для інших життя як пташка,
Прийде ранок і пісенька льється
І душа, ніби квітка ромашка,
Пелюстками до сонця сміється.
Є такі що життя цінують,
Кожен крок через розум ставлять.
Дуже мало вуста цілують
І буває ночами зрадять.
Є у кого життя легеньке,
Невагоме неначе пір’їна,
Разом з вітром кружляє тихенько,
Йому ліжком стає павутина.
А ще інші життя бувають…
Геть не довгі, а зовсім короткі,
Їх для інших чомусь проживають
І вони не бувають солодкі.
Що життя, лиш часу частинка,
Його розмір ніхто не знає.
Поки з неба летить- сніжинка,
А в долоні впаде…зникає.
9.01.25р. Олександр Степан.
