А знаєш, все ще болить…
Хоч багато років за спиною.
Коли згадаю тебе хоча б на мить,
І твій дотик ніжною рукою.
Ті дні, мов листя, зірвані вітром,
І їхній шепіт досі чути в снах.
Вони лишились у душі відбитком,
Що не стирає ні життя, ні страх.
А знаєш, час лікує не усе.
Він лиш вкриває згадку пилом тиші.
Та серце "долею" тебе досі зове,
Але зникає, наче зірка у імлі...
Та є у кожного своя печаль,
Що крізь літа у пам’ять проростає.
І навіть тиша в ній звучить, мов жаль,
І крила палить, і назад не повертає.
Пам'ятаєш ту останню мить?
Чи щось бачиш взагалі у своїх снах?
Бо знаєш, все ще досі болить,
Коли приходиш ти в моїх ночах....
