|
СОНЕТ XLIII
Твоїх прикмет шукаю скрізь і повсякчас
в жіночої ріки стрімких, бентежних хвилях,
у косах, у проникливих очей легкій замрії,
у сяйві плинних ніг, що в шумовинні мерехтять.
Ввижається нараз тендітних пальців білість,
довгасті нігті, дикої черешні сестри,
і знову це волосся плине повз, й здається -
я бачу, як лице твоє палке іскриться у воді.
Вдивляюся, та в жодній не знаходжу твого серця,
вогню твого, прадавньої тієї глини,
яку ти винесла з лісів, о потайна богине,
минуща й цілісна, тривка й безмежна.
Лише перед тобою я схиляюсь, пізнаю й пірнаю
в розлогий Міссісіпі усього жіночого лиману.
Пабло Неруда
пер. з ісп. О.Міськова
_____________
SONETO XLIII
Un signo tuyo busco en todas las otras,
en el brusco, ondulante río de las mujeres,
trenzas, ojos apenas sumergidos,
pies claros que resbalan navegando en la espuma.
De pronto me parece que diviso tus uñas
oblongas, fugitivas, sobrinas de un cerezo,
y otra vez es tu pelo que pasa y me parece
ver arder en el agua tu retrato de hoguera.
Miré, pero ninguna llevaba tu latido,
tu luz, la greda oscura que trajiste del bosque,
ninguna tuvo tus diminutas orejas.
Tú eres total y breve, de todas eres una,
y así contigo voy recorriendo y amando
un ancho Mississippi de estuario femenino.
ID:
1031348
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Сонет ТЕМАТИКА: Поетичні переклади дата надходження: 23.01.2025 10:01:44
© дата внесення змiн: 23.01.2025 10:01:44
автор: Пра Дивляна
Вкажіть причину вашої скарги
|