Є люди, що світять усюди,
Від них, як від сонця, тепло.
Є хмурі, як темрява, люди
Й у серці тримають лиш зло.
Є ті, з ким так легко й спокійно,
Й, неначе метелик, літаєш,
З такими приємно й надійно,
Ні смутку, ні болю не знаєш.
Є ті, з ким співає душа
Та хтось розбиває її,
Є рамки, є міра й межа,
Та дехто не знає свої...
Є люди корисливі й злі,
До них неповага зростає,
Є люди Великі й малі
І ті, хто нам серце латає.
