І знову настав ранок, новий день,
І знову я скажу тобі "привіт",
І знов тебе побачу я, лишень,
Не радує мене цей новий рік.
Бо не змінилося нічого за цей час.
І знову смуток огортає мою душу.
Бо і не зміниться нічого мабуть в нас.
Сказать тобі "прощай" нажаль я мушу.
Така гарненька пташка за вікном
Тріпочеться і стука в шибку смішно.
Про що співає вітер за цим склом?
Чому ридає сонце безутішно?
Яскравими сльозами золотими
Залило все навколо і чекає.
Заплутане думками непростими,
Чого чека, саме уже не знає.
Такий мороз на вулиці стоїть,
Що сльози ті вже замерзають.
Земля так міцно-міцно спить,
Що вже й мороз не обпікає.
Кімнатна квітка так, як я, сумна.
Як мені жити далі, я не знаю.
Хто мені скаже: де моя весна?
Віддай мені її, тебе благаю!
1 січня 2009 р.
