|
Якось мала я працювати в сусідньому місті, то зранку сіла в автобус і поїхала.
Через дві зупинки в автобус зайшла молода дівчина, віком від двадцяти п'яти до тридцяти. Модна. Доглянута.
Оплативши квиток сіла на сусіднє крісло, поглядаючи в мій бік. Невдовзі пересіла біля мене.
— Можна до вас? Добрий дєнь. Ви — Марія?
— Добрий і вам. Так, Марія.
— Я Саша. Мені нужна ваша помощь.
— Чим зможу і, якщо це в моїх силах, допоможу. Слухаю вас уважно.
— Читала ваші стішкі. Бачу і пєсєнкі пишете. Ше якийсь проект ведете.
Мовчу…, бо слухаю.
Павза почала затягуватися.
— Та щось пишу..., — відповіла я, зітхнувши.
— Я тоже пішу. Друзья кажуть — геніальні твори. Проспонсоруйтє мєня, або зведіть з людьми, які вас спонсорують.
Ну, ви ж понімаєте — хочу теж друкуватися, щоб мої вірші декламували, а пісні співали, слухали. Написала одному пєвцу, то даже не відповів. Написала до іншого — хоче дєньгі за работу. А мені нада за собою доглядати — нохтікі, брові… Це все не дьошево. Ето вам нє шутачкі!
— Та я «друкуюся» хіба що у ФБ…
Молода особа не дала мені завершити думку.
— Та то ваше дєло. Ви, якшо самі не можете допомогти фінансами, то дайте номер тєлєфону того, хто вам помагає.
— Та без питань, — відповіла я і продиктувала номер телефону. — Жінку звати Марія. Телефонуйте їй після двадцятої.
— Спасіба вам, Марія. Пака. — Випалила щаслива Саша і, натиснувши на червону кнопку, що сигналізує для водія потребу запинити автотранспорт, вискочила з автобуса.
А я, хитрющо усміхнувшись у комір куртки, поїхала на роботу, аби «заробити» для Саші, яка буде телефонувати до мене ввечері…
А що…. я «пашутіла»)))
Марія Дребіт (Голодрига)
28.01.2025 Португалія
малюнок авторки в ші
ID:
1031824
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.01.2025 18:17:08
© дата внесення змiн: 29.01.2025 18:17:08
автор: VIRUYU
Вкажіть причину вашої скарги
|
