Зацвіли у полі кульбабки,
ти у волосся вплетеш вінок,
і затанцюєш, без оглядки,
свій прекрасний і сумний танок...
А синє небо таке ж безкрайнє,
як твоя гірка печаль,
о скільки їх ,воно, прадавнє,
забрало за собою в даль...
І знаєш ти, що треба жити,
була любов, тепер нема,
та серцю важко зрозуміти,
навіщо небо, коли сама?..
Вже зацвіли кульбабки в полі,
цвітуть, цвітуть... Їм все одно,
що з милим ти шукала волі,
тепер вона -гірке вино...
Танцюй, танцюй! Сумний танок твій,
не знаєш ти, що молода,
і побачить неба ,далекий обрій,
як згасне в серці твоя біда...
ID:
1032106
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.02.2025 11:37:20
© дата внесення змiн: 02.02.2025 11:37:20
автор: Межа реальності
Вкажіть причину вашої скарги
|
...кльово! 
