/монорондель-зірка/
У білій безодні сріблястих снігів
Від захвату просто митець занімів.
Чи чув за цей край хто? Бажання нагі,
Де мрійна безодня сріблястих снігів,
Натхнення співає просвітлений гімн,
Реалії-вимисли в сплеті тугім.
Де мрійна оаза сріблястих снігів,
Там задумів чистих – безмежжя угідь...
Душа переливом несеться до гір,
Де мрійна оаза в задумі снігів.
У кожного в білій країні свій гід
І цінності власні, йому дорогі.
Де мрійна оаза – задуманий гість.
