Тепер я маю жить для тебе.
Тепер я буду жить для тебе.
Тепер не буду жить для них.
Хоча, можливо, і не треба
Мені було це говорить,
Бо це так важко пояснить
Тобі, так важко це почути,
Проте, мабуть, і зрозуміть.
Між іншим, і мені забути
Так буде важко, проминути
Цей спогад милий для душі,
В останній раз його відчути,
Відчути й назавжди лишить.
Мене життя любить навчить,
Сміятись зі слізьми в очах,
Безстрашно, як в останнє жить
У його лагідних руках.
Про все-усе на вік забути.
Забуть здоровий глузд і страх.
28 лютого 2010 р.
