* * *
Де врозсип, а де рівним клином,
із криком жалібно-глухим,
летять у небі України
додому з вирію птахи.
Стрічає, рідних, непогода,
біліють декуди сніги.
В скорботі матінка природа –
у лід закуті береги.
Хоч і сердегам вже відомо,
що жде на той чи інший клин,
та все одно спішать додому,
під кволе й радісне курли.
Збудив той крик мене о шостій,
вернув до дійсності зі сну.
Летіть до нас, кохані гості,
несіть на крилоньках весну.
12.03.2017
