ДР:
Ві́тер гра́вся твоїм воло́ссям,
Ві́тер гра́вся сі́рим плаще́м,
Тобі́ га́рно в о́сені йшло́ся.
Посміха́лась приро́да доще́м ...
На́віть він був таки́м деліка́тним,
Джентльме́ном, як не диви́сь,
Був акто́ром на ве́чір безпла́тним,
Нагуля́всь і пода́вся уви́сь ...
І него́же тебе́ турбува́ти,
В те́бе о́сінь - сузі́р'я сона́т,
Не помо́жуть забу́ті цита́ти,
Час для сво́го, не час для цита́т.
Захворі́ю тобо́ю тако́ю,
Тут і лі́ків таки́х не знайде́ш,
О́сінь так захопи́лась собо́ю,
Як чудо́во: ти за́втра прийде́ш ...
Tanita N:
Ну наре́шті! Усе ж дочека́вся.
Не даре́мно її вигляда́в.
Листопа́д вже у дощ сі́рий вбра́вся,
листяни́й парасо́ль в ру́ки взяв.
А вона́, вся в холо́днім тума́ні
Йшла, зрива́ючи ли́стя з дере́в...
Їі о́чі, такі ним жада́ні
По́над по́гляд земни́х короле́в.
Дочека́вся! Ще тро́хи... Вже за́втра!
День, і ніч, і наста́не ця мить -
Короле́ва осі́ннього ца́рства
У обі́йми його́ прилети́ть.
У зако́хані о́чі погля́не,
Поцілу́нком свої́м оп'яни́ть,
Се́ред о́сені лі́то наста́не,
Не надо́вго, хай на́віть на ми́ть.
Кавер
дякую 
гарненько! ші теж помагав?
