Поклик моєї душі-
безкрайнього неба просинь,
змальованого у вірші,
де весну шукає осінь,
у минулого- печать,
у майбутнього-печалі,
лиш думки кудись летять,
у думок свої є далі...
В їх душі моєї зов,
і п"ятдесят відтінків слова,
В них терпіння і любов-
це життя мого основа.
У емоції вся суть,
різна форма у сльозинок,
в слова теж своя є путь,
із собою поєдинок...
Добре, що є в неба синь,
в ній загадка і надія,
у відтінках моїх хотінь,
проба є мого сумління.
Я- Небесний Мандрівник,
і шукач своєї мрії,
А життя - це путівник,
кожен йде по нім, як вміє...
