СЬОГОДЕННЯ
Я раніше втікав від журби,
І ховався в тумані думок.
Все хотів жити без боротьби,
Без збентеження і помилок.
Я шукав світла у темноті,
Де спокійно і більше тепла.
Та не бачив, я на самоті,
Що душа вже занадто мала.
Все минуле було незначне,
А майбутнє — пісок між долонь.
Сьогодення тримає мене,
Лиш воно — мій єдиний вогонь.
Я навчився ловити цей сплеск:
Мить свободи на завтрашній день.
І побачив: життя — це процес,
Де воно нас навчає лишень.
Нині серце говорить мені:
"Що потрібно, давно в тебе є,
У моменті живи свої дні,
Забирай від життя все своє".
Мирослав Манюк
29.04.2025
