Занадто тихо, бо зима холодна
Відволікає чемно і недбало.
Твоїм обличчям вештаються бганки.
Їм навіть холоду такого досить мало.
А пальці ніг? Вони ж танцюють румбу,
Що уможливлює бажання мати.
Вже не кортить, на жаль, як хтілось досі.
Морозний вечір майже кострубатий.
Та сніг скрипить, напружуючи нерви.
Співає щось – мов дряпання й іржаве.
Мовчати слід. Мовчати зараз ліпше,
Аніж іти до тебе пити каву.
22.01.06
