Метаморфози проходять крізь час,
тіло астральне все тонша потроху,
вогник всередині досі не згас.
Ліс твоїх снів пахне квітами й мохом,
суміш суцвіть твоїх цілей стрімких,
обсяг яких більший ніж ти побачиш.
Спогади менше тримають живих
і набувають спотворених значень.
Метаморфози проходять крізь все,
Всесвіт не може лишитися сталим,
час нас невпинно і стрімко несе,
та підіймає, коли ми вже впали.
Ліс твоїх снів приховає стежки,
що повернути могли у минуле.
Тіло астральне лишиться тонким,
щоб ти забула, усе це... забула...
