Зима...За вікном цілі кучугури снігу. Бабка, яка ледве пересуває ноги щось бурмоче собі під ніс...Діти, з дуже веселими посмішками котяться на санях з великої гірки, а їх батьки в той час стоять і мерзнуть:аби дитині було весело...
Аварія за аварією...Кожен кудись спішить і всеодно знає, що вже запізниться.
Зима...Вона прийшла-це помітно.Особливо, коли в ранці, на перший день сильних морозів, стоїш і чекаєш трамвая, а його нема і нема.Перемерз, біднесенький...А коли вже під'їде, то здається всі невлізимо в середину цієї істоти з двома усиками, яка здається дивиться сумними очима...
І так кожен день. Стоїш, чекаєш, він прийде з запізненням. Ти вже замерз, як суслік і коли бачиш трамвая на горизонті - очі починають сіяти...Раз через раз зпізнився...І знову пояснюєш причину свого запізнення... Тобі дивляться в очі з посмішкою і важко здихають. Що поробиш? Зима прийшла...
