Світ важкий, та з коханням легший,
Так у літературі кажуть,
Та той, хто хоч раз у житті кохав,
Погодиться зі мною, що страждав.
Він терпів важкі хвилини страждання,
Але отримував винагороду – її кохання,
Та інколи ми терпимо муки,
Бо кохання обпалює нам руки.
Обпалює полум’ям серця,
І гасить жагу до життя,
Бо ми не уявляємо без них і хвилини,
Без рідної, коханої людини.
Й я ще раз погоджуюся,
Що страждати варто за кохання,
Й, знаю, що втратити її боюсь,
Й на даний час єдине бажання.
Я згоден на все : дружба чи просто спілкування,
Та лиш, щоб поряд з тобою,
Я не розраховую на її кохання,
Тож залишайся до кінця зі мною.
